Рішення № 41085691, 20.10.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2014 р. Справа № 914/2757/14

За позовом: Прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі:

позивач: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Західно-українського будівельно-ремонтного акціонерного товариства, м. Львів

про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди, звільнення та повернення об'єкта оренди.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Чеботар Є.О.

Представники:

Від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - посвідчення № 005508 від 24.09.2012р.;

Від позивача: Шмотолос О.П. - представник за довіреністю № 1104-вих-1028 від 03.09.2014р.;

Від відповідача: Власюк В.В. - виконавчий директор, наказ № 06-к від 01.10.2012р.

На розгляд господарського суду Львівської області прокурором Личаківського району м. Львова подано позов в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Західно-українського будівельно-ремонтного акціонерного товариства про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди, звільнення та повернення об'єкта оренди.

Ухвалою суду від 31.07.2014р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 14.08.2014р.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 14.08.2014р. розгляд справи відкладено на 16.09.2014р., а 16.09.2014р. на 03.10.2014р.

03.10.2014р. судом винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладено розгляд справи на 13.10.2014р.

В судовому засіданні 13.10.2014р. оголошено перерву до 20.10.2014р.

В судовому засіданні 20.10.2014р. представник відповідача підтримує подане ним, клопотання (вх.№ 44348/14від 20.10.2014р.) в порядку ст. 38 ГПК України, в якому просить витребувати документи про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за адресою м. Львів, вул. Зелена, 9 та внесення записів про це у відповідних Державних реєстрах.

Представник позивача заперечує, проти витребування документів і зазначає, що на виконання вимог ухвали суду подано положення про Управляння комунальної власності Львівської міської ради, затверджене рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1100 від 07.12.2007р. та копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21143621 від 04.12.2008р.

Суд відмовляє відповідачу в задоволенні даного клопотання виходячи з наступного.

Відповідно ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

У поданому клопотанні не вказано обставин, що перешкоджають наданню доказів. Крім того, позивачем подано документ про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за адресою м. Львів, вул. Зелена, 9 за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради.

В судовому засіданні 20.10.2014р. представник прокуратури позовні вимоги підтримує повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник позивача позовні вимоги підтримує повністю, вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Л - 6718 - 8 від 31.10.2008 р. своєчасно та в повному обсязі не сплатив орендну плату, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 942 955,12 грн. за період з 01.10.2012р. по 30.06.2014р. Крім цього, просить розірвати договір оренди та зобов'язати відповідача звільнити орендовані приміщення та повернути їх орендодавцю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує, просить в позові відмовити. Крім цього, відповідач зазначає, що позивачем не надіслано пропозиції щодо зміни чи розірвання Договору оренди після 31.10.2013р. Відповідно до ст. 188 ГК України, ст. 11 ГПК України в орендодавця не виникло права передавати спір про зміну чи розірвання договору на вирішення суду.

В судовому засіданні 20.10.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець, позивач у справі) та Західно-українським будівельно-ремонтним акціонерним товариством (орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Л - 6718 - 8 від 31.10.2008 р. (надалі - Договір).

Відповідно до умов договору орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності від 21.07.2008 р. №9565-О, договору оренди від 31.10.2001 р. №Л-0258 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно ( далі - об'єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП "503" (надалі - балансоутримувач).

Право власності підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майна № 21143621 від 04.12.2008р., реєстраційний номер 4477537, тип об'єкта - будинок, власником об'єкта за адресою м.Львів, вул. Зелена, 9, номер запису 696 в книзі 1 є територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради.

Доказів скасування права власності, доказів оспорювання права власності сторонами, зокрема відповідачем не подано.

Відповідно до п.1.1. Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.12.2007р. № 1100, управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом департаменту економічної політики Львівської міської ради.

У відповідності до Положення про розмежування повноважень між виконавчим органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 219 від 19.10.2006р., до повноважень департаменту економічної політики Львівської міської ради належить здійснення міською радою та виконавчим комітетом; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності, надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. даного Положення, основними завданнями управління є: виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження (приватизація) майна комунальної власності територіально громади м. Львова.

Об'єктом оренди є нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Зелена, 9 загальною площею 747,0 м2.

Відповідно до п. 2.1. Договору об'єкт оренди буде використовуватись орендарем наступним чином:

- нежитлові приміщення площею 368,0 кв.м. - як офіс;

- нежитлові приміщення площею 289,9 кв.м. - як склад;

- нежитлові приміщення площею 89,1 кв.м. - як механічні майстерні.

Згідно п. 4.1. Договору, термін Договору оренди визначений на 1 рік з 31.10.2008 р. до 31.10.2009 р.

Пунктом 4.3. Договору сторони погодили що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Відповідно до п. 5.1. Договору розмір орендної плати за об'єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення даного договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою міської ради від 07.06.20007 р. №897 і складає 27 336,33 грн. без ПДВ за перший місяць оренди. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Керуючись п. 5.3. Договору орендна плата сплачується орендарем не пізніше 20-го числа місяця у встановленому нормативними документами власника орендованого майна порядку.

Пунктом до п. 7.2. Договору сторони погодили, що орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.12.2007р. № 1100 «Про затвердження Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради та його структури в новій редакції, органом, до компетенції якого, згідно з п.п. 4.6. згаданого Положення, віднесено здійснення обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням - є управління комунальної власності.

Судом встановлена, що рішенням господарського суду Львівської області від 24.12.2012р. у справі № 5015/4367/12 за позовом Прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Західно-українського будівельно-ремонтного акціонерного товариства про стягнення 868 206,83грн. орендної плати за договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Л - 6718 - 8 від 31.10.2008р. за період з 01.11.2010р. по 27.09.2012р. задоволено повністю. В даному рішенні встановлено, що договір діє до 31.10.2013р. Вказане рішення позивачем не оскаржувалося та набрало законної сили, а тому в силу ст. 35 ГПК України, має преюдиційне значення в даній справі та не підлягає доказуванню.

За період з 01.10.2012р. по 30.06.2014 р. відповідачеві нараховано орендну плату за користування об'єктом оренди з врахуванням ПДВ - на загальну суму 942 955,12 грн.

На виконання вимог ухвали суму позивачем було надіслано відповідачу акт звірки взаєморозрахунків. Даний акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками відповідачем долучено до матеріалів. В акті звірки відповідач, зазначає про існування заборгованості в сумі 942 955,12 грн. за період з 01.10.2012р. по 30.06.2014р.за Договором. З врахуванням визнання відповідачем заборгованості, останній підтвердив факт дії Договору.

На день розгляду справи заборгованість у сумі 942 955,12 грн. відповідачем не погашена.

Доказів повної або часткової оплати заборгованості сторонами не подано.

Відповідно до п. 10.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним Договором сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України.

Відповідно до п.9.1. Договору повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору або дострокового припинення чи розірвання.

Відповідно п.9.6 Договору у разі припинення або розірвання Договору орендар повинен повернути орендодавцеві об'єкт оренди в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Згідно акту від 16.09.2014р. № 997-П/13 проведення перевірки приміщення за адресою м. Львів, вул. Зелена, 9, згідно Договору оренди від 31.10.2008р. встановлено, що дане приміщення займає відповідач (орендар).

Крім цього, 04.09.214р. було повторно здійснено перевірки дотримання умов Договору оренди, згідно якої складено акт № 1116-нп/14, яким встановлено, що об'єкт оренди використовується відповідачем.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить розірвати Договір оренди, зобов'язати відповідача звільнити приміщення та повернути орендодавцю об'єкт оренди.

З поданого відповідачем відзиву (вх.№ 42104/14 від 02.10.2014р.) та доданих до нього документів, та додаткових пояснень до (вх.№ 43272/14) відзиву вбачається, що відповідач визнає суму заборгованості за Договором, а також підтвердив факт дії договору. Крім цього, відповідач зазначає, що позивачем не надіслано пропозиції щодо зміни чи розірвання Договору оренди після 31.10.2013р. Відповідно до ст. 188 ГК України, ст. 11 ГПК України в орендодавця не виникло права передавати спір про зміну чи розірвання договору на вирішення суду.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно приписів частини 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.773 ЦК України, наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 783 ЦК України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо, зокрема, наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно приписів частини 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно приписів частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (надалі - Закон) орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною першою статті 19 цього ж Закону встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст. 10 Закону до істотних умов договору оренди віднесено орендну плату з урахуванням її індексації.

Приписами статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

З врахуванням вище наведеного, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та відповідача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінивши їх в сукупності суд прийшов до висновку, що заявлена позивачем орендна плата за Договором в сумі 942 955,12 грн. за період з 01.10.2012р. по 30.06.2014р., документально та нормативно обґрунтована, відповідачем не заперечується, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків та підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до положень статті 206 ГК України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Аналогічне положення міститься в частині третій статті 291 ГК України, яка регламентує, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (стаття 188 ГК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про розірвання Договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання Договору оренди не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про розірвання договору за наявності спору. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 12 червня 2012 року у справі №17/5005/8502/2011 та постанові Верховного суду від 20.11.2012 року у справі №28/5005/640/2012.

Відповідно п.3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 року №12, зазначено, що з урахуванням частини другої статті 124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 приписи статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Таким чином, суд критично оцінює заперечення відповідача щодо недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору.

Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваний з моменту одержання наймачем повідомлення про відмову від договору.

Відповідно п.5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 року №12, вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке.

Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Так, п. 5.3. Договору встановлено, що несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що відповідачем допущено порушення п.п. 5.3., 7.2. умов Договору. Так існування заборгованості по орендній платі за Договором за період з 01.10.2012р. по 30.06.2014р. (більше ніж три місяці), не заперечується відповідачем. Таким чином, суд доходить висновку, про розірвання Договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Аналогічна правова норма міститься в ч. 1 ст. 785 ЦК України.

Відповідно п.9.6 Договору у разі припинення або розірвання Договору орендар повинен повернути орендодавцеві об'єкт оренди в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Суд, оцінивши наявні у справі докази та інші обставини, які мають значення для правильного та справедливого вирішення справи, встановивши дійсні взаємовідносини сторін доходить висновку, у зв'язку не виконанням відповідачем умов Договору (повного та своєчасної внесення орендної плати), вимогу позивача про розірвання Договору оренди - задоволити та зобов'язати відповідача звільнити та повернути орендоване приміщення (об'єкт оренди).

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» (надалі - Закон).

Відповідно до підпункту 1 та підпункту 2 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат та позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Як зазначено в пункті 4.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Відповідно до п.2.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Відповідно до п.2.11 Постанови Пленуму ВСГУ №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Оскільки прокуратурою заявлено дві немайнові вимога та майнова вимоги, та того, що спір виник з вини відповідача, приходить до висновку, що стягненню підлягають судові витрати в сумі 2 436,00 грн. (1 218,00 + 1218,00) за дві вимоги немайнового характеру та 18 859,10 грн. (942 955,12 грн.*2%) за позовну вимогу майнового характеру.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Західно - українського будівельно-ремонтного акціонерного товариства (79005, м. Львів, вул. Зелена, буд. 9; ідентифікаційний код 03331157) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; ідентифікаційний код 25558625) 942 955,12 грн. заборгованості по орендній платі.

3. Розірвати договір оренди №Л - 6718 - 8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 31.10.2008р., укладеного між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Західно-українським будівельно-ремонтним акціонерним товариством, а саме приміщення, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Зелена, 9 загальною площею 747,0 м2.

4. Зобов'язати Західно-українське будівельно-ремонтне акціонерне товариство (79005, м. Львів, вул. Зелена, буд. 9; ідентифікаційний код 03331157) звільнити орендоване приміщення загальною площею 747,0 кв.м., а саме: перший поверх 358,7 кв.м., другий поверх 388,3 кв.м. з індексами приміщень 7-1 - 7-14, 7-15а, 7-16- 7-27, 21 - 25, 8-1, 9-1, 10-1, 10-2, 11-1, 12-1, 13-1 - 13-4, 14-1, 14-2, 18 - 20 відповідно до даних технічних паспортів ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 05.06.2008р. № 297, ЛОДК БТІ та ЕО від 01.06.2001р. № 297, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Зелена, 9 та повернути їх орендодавцю Управлінню комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; ідентифікаційний код 25558625).

5. Стягнути з Західно - українського будівельно-ремонтного акціонерного товариства (79005, м. Львів, вул. Зелена, буд. 9; ідентифікаційний код 03331157) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 21 295,10 грн. судового збору.

6. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.10.2014 р.

Суддя Коссак С.М.