Вирок № 41084445, 17.06.2014, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5041/13-к

Номер провадження 1-кп/635/58/2014

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2014 року с. Покотилівка.

Харківський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Полєхіна А.Ю., суддів Пілюгіної О.М. та Березовської І.В., при секретарях Герасименко І.О., Бабенко О.С., Смалюк О.А.., прокурора Задніпровського О.О., потерпілого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження № 12013220430001444 від 21.03.2013 року відносно;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Мерефа Харківського району Харківської області, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, працює оператором станка Харківського заводу опалювального обладнання «Росплюс», мешкав за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) 07.11.2006 року вироком Харківського районного суду Харківської області за ст.ст. 309 ч.1 та 263 ч.1 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк два роки, із застосуванням ст. 75 КК України - іспитовим строком один рік; 2) 26.02.2008 року Харківським районним судом Харківської області за ст. 309 ч.2 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк два роки шість місяців, звільненого 03.07.2009 року на підставі постанови Первомайського міськрайонного суду Харківської області - умовно-достроково, на невідбутий строк один рік два місяці один день, 3) 26.01.2011 року Куп'янським міськрайонним судом Харківської області за ст. 309 ч.2 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк три роки, із застосуванням ст. 75 КК України - іспитовим строком три роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України,

в с т а н о в и в:

21 березня 2013 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись в м. Мерефа Харківського району Харківської області поблизу кафе «Стопка» по вул. Дачній, 8, маючи умисел на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин лівою рукою наніс останньому удар ножем в область живота, чим спричинив ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя, а саме проникаюче колото різане поранення черевної порожнини з пораненням великого сальника, брижі тонкої кишки, що спричинило внутрішньочеревну кровотечу першого ступеня.

Обвинувачений ОСОБА_2 вину у скоєнні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України не визнав, заявлений прокурором цивільний позов визнав та пояснив наступне.

З потерпілим ОСОБА_1, який проживає в АДРЕСА_2, познайомилися в 2008 році в слідчому ізоляторі та з того часу між ними склались неприязні відносини. Після звільнення з місць позбавлення волі вони іноді випадково зустрічалися на волі, іноді між ними виникали словесні лайки. 20 березня 2013 року в період з 18 до 20 години він знаходився в кафе «Стопка», яке розташоване в місті Мерефа, де вживав алкогольний напій та бачив потерпілого ОСОБА_1, з яким виник словесний конфлікт. Він бачив як ОСОБА_5 дістав ніж і поклав його на холодильник в кафе. Вранці 21 березня 2013 року, зателефонував знайомому ОСОБА_6 та запропонував зустрітися, випити. Вони прийшли в кафе «Стопка» приблизно о 10 годині ранку та замовили горілку. У кафе, побачив на холодильнику в кафе маленький розкладний ніж, в складеному стані, взяв його і поклав у кишеню, хотів відразу викинути, щоб уникнути конфлікту з потерпілим, але забув про нього. Через деякий час в кафе зайшов ОСОБА_1 з двома людьми та між ними знову стався словесний конфлікт. Бармен запропонувала вийти з приміщення. ОСОБА_1 вийшов перший, а він - за ним. Коли вони знаходились поблизу входу в кафе, на відстані 1, 5 метрів один від одного, між ними тривав словесний конфлікт. ОСОБА_1 почав рухатись в його бік, а він відходив, поки не вперся спиною в двері. Він достав ніж, натиснув на кнопку, ніж розклався. Показав ніж, щоб налякати ОСОБА_1, але той його штовхав, хапав. Він розраховував, що побачивши ніж ОСОБА_1 злякається і не буде бійки. З цією метою він 3 або 4 рази, зліва на право махнув на відстані близько 1,5 - 2 метри від ОСОБА_1 ножем, демонструючи, що намагаюся його вколоти в живіт, але той продовжував на наступати, хапати за одяг і намагався вдарити в черговий раз. Він тримав ніж в лівій руці та його рух рукою з ножем вперед і рух тіла ОСОБА_1 назустріч один-одному «склалися», в результаті чого ніж «увійшов в живіт» ОСОБА_1 Він, «натрапивши» на ніж, зігнувся, відразу відійшов. ОСОБА_6, підійшовши до нього, взяв ніж, викинув у город та відвів його додому.

В подальшому, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 пояснив про те, що в ході конфлікту з потерпілим ОСОБА_1 не розмахував ножем, а тільки дістав його, не хотів завдавати удару, потерпілий сам наскочив на ніж.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2 за ч.1 ст. 121 КК України, його вину доведено повністю, що підтверджується наступними перевіреними в судовому засіданні доказами:

- поясненнями потерпілого ОСОБА_7, який пояснив в судовому засіданні про те, що з обвинуваченим ОСОБА_2 знайомі з 2008 року, з часу відбуття покарання в місцях позбавлення волі, та до ОСОБА_2, з його боку, виникло негативне ставлення. Ввечері 20 березня 2013 року, коли він знаходився в кафе «Стопка», що розташоване в місті Мерефа Харківського району, та вживав спирті напої, бачив ОСОБА_2, з яким стався конфлікт на ґрунті негативного ставлення до останнього. Того вечора він в кафе знайшов ніж та поклав його на холодильник так, щоб його можна було побачити.

Вранці наступного дня, 21 березня 2013 року, він знову прийшов в кафе «Стопка», де вжив алкогольний напій, було весело і він бажав будь з ким поговорити та несподівано для себе побачив в залі ОСОБА_2 Між ними знову виник конфлікт та бармен запропонувала їм вийти з приміщення. Він першим вийшов на вулицю, а коли вийшов за ним ОСОБА_2 конфлікт було продовжено. Він, висловлюючись «на підвищених тонах», нецензурною лайкою, рушив в бік ОСОБА_2, лякаючи та ображаючи останнього. Згодом побачив в руці ОСОБА_2 ніж, та рух рукою з ножем в його сторону, але вважаючи що той жартує, продовжував рухатись вперед. ОСОБА_2 не очікував що залякування не подіє, продовжував «штрикати», тобто робити випади рукою з ножем в його сторону, після чого відчув удар в живіт. Потім до нього підійшов ОСОБА_8 та запропонував звернутись за медичною допомогою;

- поясненнями свідків:

- ОСОБА_6, який пояснив в судовому засіданні про те, що з ОСОБА_2 вони товаришують, знає його з дитинства, оскільки проживають неподалік один від одного. ОСОБА_1 знає приблизно два-три роки. Про неприязні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 йому невідомо, але знає про те, що вони одночасно відбували покарання в місці позбавлення волі.

20 березня 2013 року, приблизно о 21 годині, коли він знаходився в кафе «Стопка», бачив конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ініціатором якого був останній. Під час конфлікту вони висловлювались на адресу друг друга нецензурною лайкою.

Вранці наступного дня, 21 березня 2013 року, йому зателефонував ОСОБА_2 та запропонував зустрітись в кафе «Стопка». Коли він прийшов до кафе та зустрівся з ним, ОСОБА_2 замовив дві чарки горілки по 100 грамів, але вживати її не захотів. Згодом в кафе зайшов ОСОБА_1, який був «напідпитку». Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почався словесний конфлікт з приводу вчорашнього дня. Вони штовхнули по 1-2 рази один одного. Бармен сказала вийти на вулицю. Спочатку вийшов ОСОБА_2, за ним ОСОБА_1, а він вийшов останнім. Коли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стали штовхатись та нецензурно виражатись, він спостерігав за ними. ОСОБА_1 штовхнув ОСОБА_2, що той мало не впав, тому відійшов. Він, стоячи на порозі кафе, бачив, як ОСОБА_2 злякався та, діставши з кишені ніж, став страхати ОСОБА_1, щоб той не підходив до нього. ОСОБА_1 «зірвався» на ОСОБА_2, а потім вони розійшлися, все сталося швидко. Він, підійшовши до ОСОБА_2, забрав ніж і викинув його в бік паркану, потім обняв ОСОБА_2 руками та попросив щоб той заспокоївся.

- ОСОБА_8, який пояснив про те, що вранці 21 березня 2013 року, коли він знаходився дома, йому зателефонував його знайомий ОСОБА_2 та попросив підійти до кафе, яке знаходиться поруч з його будинком. Коли він прийшов до зазначеного місця, почув лайку. Він бачив, як ОСОБА_9 штовхав ОСОБА_2 Вони знаходились близько один від одного, на відстані витягнутої руки. Потерпілий хотів взяти ОСОБА_2 за плече, той відштовхував потерпілого, в якийсь момент вони зблизилися і розійшлися, а він в цей момент підходив до них ззаду та особисто не бачив моменту, коли потерпілому було завдано ножового поранення. ОСОБА_2, стоячи біля ганку, сказав: «Що я накоїв!», а потім пояснив про те, що у нього «умовно, його тепер посадять» і пішов до зупинки до мосту, а він займався ОСОБА_1, допомагаючи йому звернутись до лікарні;

- ОСОБА_10, яка пояснила про те, що працює в кафе «Стопка», яке розташоване по вулиці Дніпропетровській, 268 міста Мерефа. Вранці, близько 9 година в кафе прийшли ОСОБА_2 та ОСОБА_6 Вони замовили дві чарки горілки по 50 грамів та відійшли від барної стійки в самий кінець залу. Приблизно через 20 або 30 хвилин в кафе зайшов ОСОБА_1, а згодом вона почула як в кінці залу вони почали розмовляти на підвищених тонах. Вона запропонувала їм вийти з приміщення. Через деякий час, після того, як вони вийшли з кафе, вона, почувши шум, вийшла на ганок і побачила, що ОСОБА_2 і ОСОБА_6 стояли ліворуч від ганку, а ОСОБА_5 - з іншого боку. ОСОБА_2 був сильно засмучений, може навіть плакав. ОСОБА_6 тримав ОСОБА_2 під руку та заспокоював його. Зі слів присутніх їй стало відомо про те, що хтось когось вдарив. Після цього вона повернулась до приміщення кафе;

- ОСОБА_11, яка пояснивши про те, що 20 березня 2013 року її син - ОСОБА_2 прийшов увечері додому і розповів про те, що вони з ОСОБА_5, з яким раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, посварилися та нагрубили один одному. На другий день, 21 березня 2013 року о 10 або 11 годині син зателефонував їй та сказав, що посварився з ОСОБА_1 Коли вона прийшла до кафе «Стопка», побачила сина та працівників міліції.

- протоколом огляду місця події від 21 березня 2013 року та фототаблицею до нього, в ході якого було оглянуто дільницю місцевості поблизу кафе «Стопка», розташованого в місті Мерефа Харківського району Харківської області, виявлено та вилучено викидний ніж з рукояткою червоного кольору у відкритому стані,

(а.с. 10 - 13);

- висновком судово-медичної експертизи № 959-ая/13 від 23.05.2013 року, відповідно до якого, у потерпілого ОСОБА_1, згідно медичної документації мало місце: колото-різане поранення живота, проникаюче в черевну порожнину з пораненням великого сальника, бризжейкі тонкої кишки з розвитком черевної кровотечі першого ступеня. вищевказане поранення виникло від одноразової колючо-ріжучої дії гострого предмета, яким міг бути ніж, наданий на експертизу. За ступенем тяжкості це тяжке тілесне ушкодження, як небезпечне для життя (згідно п.п. 2.1 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу № 6 від 17 січня 1995 року МОЗ України),

(а.с. 124-125).

Оцінюючи в сукупності досліджені у справі докази, які є достатніми, допустимими і достовірними, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 в скоєнні правопорушення повністю доведеною і його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки він спричинив потерпілому ОСОБА_1 умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Сукупність наведених вище доказів дає суду можливість зробити висновок, що пояснення обвинуваченого ОСОБА_2, що він, в ході конфлікту з потерпілим ОСОБА_1 не розмахував ножем, а тільки дістав його, не хотів завдавати удару, а потерпілий - сам наскочив на ніж, спростовується вищенаведеними та дослідженими в судовому засіданні доказами, в тому числі первісними поясненнями обвинуваченого, які він надавав в судовому засіданні про те, що він 3 або 4 рази, зліва на право махнув на відстані близько 1,5 - 2 метрів від ОСОБА_1 ножем, демонструючи, що намагається його вколоти в живіт, свідчать про прагнення уникнути відповідальності за скоєне.

Суд, також, враховує наявність стосунків обвинуваченого та потерпілого, які передували події, характер та локалізацію поранення потерпілого, причину припинення протиправних дій обвинуваченого. Так, сторони не заперечували наявність неприязних стосунків, які склались між ними з часу відбуття покарання в місцях позбавлення волі, спричинене потерпілому поранення є тяжким тілесним, оскільки є проникаючим в черевну порожнину з пораненням великого сальника, бризжейки тонкої кишки з розвитком черевної кровотечі першого ступеня, а після завдання потерпілому поранення свідок ОСОБА_6 забрав ніж і викинув його в бік паркану, а ОСОБА_2 обняв руками та попросив щоб той заспокоївся.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу винного та пом'якшуючу покарання обставину.

Відповідно до ч.2 ст. 66 КК України, суд визнає як пом'якшуючу покарання обставину наявність захворювання обвинуваченого ОСОБА_2, а саме: правобічний коксартрит ІІІ ст., стан після хвороби Пертеса справа.

Обставин що пом'якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.

Суд не враховує як обтяжуючу покарання обставину - скоєння злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, оскільки доказів стороною обвинувачення наведено не було.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 є громадянином України, раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи, в даний час ознак психозу і недоумства не виявляє, виявлено дисоціальний розлад особистості, а також синдром залежності від алкоголю. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. в період часу, до якого відноситься правопорушення, ОСОБА_2 перебував поза будь тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В даний час за своїм психічним станом у застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує (акт № 334 від 22.04.2013 року), за місцем мешкання характеризується задовільно (а.с. 147-149).

Враховуючи викладене, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе тільки в місцях позбавлення волі, не вбачаючи підстав для застосування до нього положень ст. 75 КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, підстав для застосування до положень ст.ст. 69 та 69-1 КК України, а саме - призначення більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом чи призначення покарання за наявності обставин, що пом'якшують покарання, суд не вбачає.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 скоїв правопорушення в період невідбутого строку покарання, призначеного за вироком Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 26.01.2011 року, суд, призначивши покарання за вчинення даного правопорушення, остаточно призначає покарання за правилами ч.1 ст. 71 КК України.

Цивільний позов Харківського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах Держави Україна в особі Мереф'янської центральної районної лікарні Харківської області про відшкодування витрат на лікування на суму 879 гривень 47 копійок - задовольнити та стягнути зазначену суму з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету (розрахунковий рахунок 314113544700001 у ГУГКСУ в Харківській області, МФО 851011, код 37874947).

Судові витрати за проведення судово-дактилоскопічної експертизи № 97 від 02.04.2013 року в розмірі 882 гривни, судово-криміналістичної експертизи № 98 від 02.04.2013 року в розмірі 735 гривень, на загальну суму 1617 гривень, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь Держави Україна.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 тримання під вартою в СІЗО міста Харкова, залишити без змін.

Строк покарання обвинуваченому ОСОБА_2 обчислювати з моменту затримання, тобто з 21 березня 2013 року (а.с. 28-31).

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до норм ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373-376 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ять років.

На підставі ст. 71 ч.1 КК України, до призначеного покарання, суд, частково, у вигляді шести місяців позбавлення волі, приєднує невідбуту частину покарання за вироком Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 26.01.2011 року та остаточно призначає покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 тримання під вартою в СІЗО міста Харкова, залишити без змін.

Строк покарання обвинуваченому ОСОБА_2 обчислювати з моменту затримання, тобто з 21 березня 2013 року (а.с. 28-31).

Цивільний позов Харківського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах Держави Україна в особі Мереф'янської центральної районної лікарні Харківської області про відшкодування витрат на лікування на суму 879 гривень 47 копійок - задовольнити та стягнути зазначену суму з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету (розрахунковий рахунок 314113544700001 у ГУГКСУ в Харківській області, МФО 851011, код 37874947).

Судові витрати за проведення судово-дактилоскопічної експертизи № 97 від 02.04.2013 року в розмірі 882 гривни, судово-криміналістичної експертизи № 98 від 02.04.2013 року в розмірі 735 гривень, на загальну суму 1617 гривень, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь Держави Україна.

Речовий доказ - медичну документацію на ім'я потерпілого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка знаходиться при матеріалах кримінального провадження - повернути головному лікарю Мереф'янської Центральної районної лікарні.

Речовий доказ - розкладний ніж, який зберігається при матеріалах кримінального провадження - знищити.

Речовий доказ - светр потерпілого ОСОБА_1, який зберігається при матеріалах кримінального провадження - повернути потерпілому ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_3.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.

Апеляційну скаргу на вирок можуть подати: обвинувачений, його захисник у частині, що стосується інтересів обвинуваченого, прокурор, потерпілий, його представник у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, при цьому вирок не підлягає оскарженню в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Апеляція на вирок суду подається до апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду.

Головуючий суддя: А.Ю.Полєхін

Судді: О.М.Пілюгіна

І.В.Березовська