Рішення № 41083589, 25.10.2014, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1147/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 жовтня 2014 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого - судді Невойта П.С.

при секретарі с/з Бішко Б.М.

за участю представників ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Моторно (транспортного) страхового бюро України, третя особа ОСОБА_5 про відшкодування збитків спричинених дорожньо-транспортною пригодою, -

у с т а н о в и в:

18 лютого 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до Моторно (транспортного) страхового бюро України, третя особа ОСОБА_5 про стягнення з Моторно (транспортного) страхового бюро України на його користь 35 238,82 грн. вартості відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, 650,00 грн. сплачених ним витрат на проведення авто-товарознавчого дослідження, 2 359,58 грн. витрат на придбання ліків та 383,00 грн. сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16 травня 2011 року водій автомобіля «Порш», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_5 виїхала на зустрічну смуху руху, де здійснила зіткнення з автомобілем ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, під його керуванням. Постановою Залізничного районного суду міста Львова від 24 червня 2011 року ОСОБА_5 визнана винною у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КУпАП. В результаті дородньо-транспортної пригоди він отримав тілесні пошкодження у вигляді закритої черепно- мозкової травми, струсу головного мозку, забою грудної клітини, забою серця, пошкодження зв'язки правого колінного суглобу та інші, а належний йому автомобіль ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, зазнав технічних пошкоджень. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 не була застрахована. Його цивільно-правова відповідальність була застрахована страховою компанією АХА Страхування, про що свідчить поліс АА/1246404 від 19 лютого 2011 року з терміном дії до 18 лютого 2012 року. Висновком № 26 від 29 березня 2012 року встановлено, що вартість відновлювального ремонту належного йому автомобіля становить 35 238,82 гривень. Його витрати на проведення дослідження склали 650 гривень. Зважаючи на це, він відповідно до ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», 26 листопада 2013 року звернувся до МТСБУ з заявою про відшкодування спричинених збитків долучивши до заяви документи, що підтверджують відповідальність винуватця пригоди та розмір спричинених йому збитків

06 грудня 2013 року він отримав від відповідача лист № 34697 про відмову у виплаті відшкодування у зв'язку зі спливом терміну подання такої заяви. Своє рішення відповідач мотивує положеннями п.37.1.4. ст.37 Закону, якою встановлено, що підставою для відмови у здійснені страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і, трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Не згідний з таким рішенням відповідача, оскільки воно суперечить діючому на час пригоди законодавству, а тому така відмова є необґрунтованою. Зокрема, відповідач спирається на ст. 37 в редакції Закону №3045-VI від 17 ютого 2011 року, яка набрала чинності 18 вересня 2011 року (опублікована в газеті «Голос України» 18 вересня 2011 року). Оскільки дорожньо-транспортна пригода мала місце 16 травня 2011 року, то Закон о 3045-VI від 17 лютого 2011 року не може застосовуватись до правовідносин, які иникли до набрання ним чинності. В даному випадку, слід застосовувати Закон № 2901-IV в редакції від 22 вересня 2005 року, в якому відсутні підстави щодо відмови у виплаті відшкодування у зв'язку із невчасним поданням заяви про виплату відшкодування. Оскільки в добровільному порядку Моторно (транспортне) страхове бюро України не відшкодувало завдані збитки позивач вимушений звернутись до суду.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_2 який діє на підставі договору про надання юридичної допомоги від 07.02.2013 року (а.с.31) підтримав позовні вимоги, дав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 27.12.2013 року (а.с.29) у судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що МТСБУ надало відповідь позивачеві про підстави відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки такий звернувся після спливу одного року. До того ж експертиза автомобіля проводилася без участі представника МТСБУ тайже через рік.

Позивач ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилаись повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної коре- спонденції, та повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з постанови судді Залізничного районного суду м.Львова від 24 червня 2014 року ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП, які виразились в тому, що вона 16 травня 2011 року о 07.00 год., керуючи транспортним засобом марки «Порш», реєстраційний номер НОМЕР_2 у м.Львові на перехресті вул. Варшавська-Замарстинівська проявила неуважність до оточуючої дорожньої обстановки та її змін, не вибрала безпеченої швидкості руху, при виникненні небезпеки не вжила заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого виїхала на смугу зустрічного руху, де здійснила зіткнення з транспортним засобом марки ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_7, завдавши транспортним засобам технічних пошкоджень, водію ОСОБА_7 та пасажиру ОСОБА_8ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 тілесні ушкодження, чим порушила п.п.1.5, 2.1,12.1, 12.3, 11.4 Правил дорожнього руху України. Згідно даної постанови ОСОБА_5 позбавлено права керувати транспортними засобами на строк один рік.

На підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 (а.с.7) позивач є власником автомобіля марки ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1.

Відповідно до полісу № АА/1246404 від 15.02.2011 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на момент скоєння ДТП була застрахована у СК "АХА Страхування".

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 не була застрахованою у встанов-леному Законом порядку. Відтак обов'язок відшкодування збитків завданих ОСОБА_4 покладається на Моторне (транспортне) страхове бюро України.

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №2902-VI в редакції 22 вересня 2005 року (надалі Закону), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встанов-леному цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до п. 33.1.4 ст. 33 Закону, учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані: вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.

Пунктами 34.1 ст. 34 Закону страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до п.34.2 ст.34 Закону якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Згідно до п. 36.1 ст. 36 Закону після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 37 Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

У відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд не погоджується з запереченнями відповідача в тій частині, що позивач не має права на отримання страхового відшкодування через несвоєчасне звернення до страхової компанії.

Так, дійсно із заявою про виплату страхового відшкодування позивач звернувся 06.12.2013 року, проте згідно ст. 37.1.4. Закону України N 1961-IV в редакції Закону N3045-VI від 17.02.2011 року підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

За загальновизначеним принципом права закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної сили в часі (ст. 58 Конституції України).

На час пошкодження автомобіля позивача Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» діяв в іншій редакції. Нова редакція статті почала діяти з 18.09.2011 року, через шість місяців після офіційної публікації.

Статтею 32 вказаного Закону були передбачені випадки, коли шкода не відшкодовується. Порушення потерпілим строку звернення з заявою до страхової компанії до таких випадків не відноситься.

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» взагалі не встановлювався строк, протягом якого потерпілий повинен був звернутися до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування.

Як зазначив позивач у заяві, після аварії він знаходився у важкому стані, йому не було повідомлено про наявність страховки, матеріалами справи підтверджується, що після ДТП позивач з травмами був прийнятий на стаціонарне лікування, яке тривало протягом місяця.

Оскільки страховою компанією не було вчинено жодних дій для визначення розміру збитків, позивач - ОСОБА_4 звернувся до СПД ОФ ОСОБА_9 яким було виготовлено висновок №26 експертного авто товарознавчого дослідження по визначення вартості відновлювального ремонту від 29 березня 2012 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, який пошкоджений під час ДТП, в масштабі цін на день огляду, становить: 35 196, 08 грн. (а.с.12-20). При цьому у висновку зазначено, що огляд автомобіля проводився за присутності адвоката позивача, відомостей про повідомлення представника МТСБУ на огляд у матеріалах справи немає.

За згодою представників сторін, ухвалою суду було призначено судову автотоварознавчу експертизу щодо визначення вартості відновлювального ремонту та розміру матеріального збитку. Згідно висновку № 339 експертного автотаварознавчого дослідження від 29.09.2014 року вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 21127,97 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

Оскільки обовязок замовити висоновок про завдану шкоду у наслідок ДТП у даному випадку належить МТСБУ, однак доказів про повідомлення представника МТСБУ на огляд автомобіля позивача немає, то кошти у розмірі 650 грн. за виготовлення висновку слід покласти на позивача.

В частині позовних вимог про стягнення витрат на лікування судом встановлено наступне.

Відповідно п. 24.1 ст. 24 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №2902-VI в редакції 22 вересня 2005 року, у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Оскільки позщивачем не підтверджені належним чином дані витрати - подані тільки ксерокопії фіскальних чеків, то у вимогах про стягнення 2 359, 58 грн. на лікарські препарати слід відмовити за недоведеністю.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_4 слід задовольнити частково та стягнути на користь позивача 21127 (двадцять одну тисячу сто двадцять сім) гривень 97 копійок шкоди, завданої ДТП, а також 243,60 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 60, 88, 169, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України ЄДРПОУ 21647131 на користь ОСОБА_4 - 21127 (двадцять одну тисячу сто двадцять сім) гривень 97 копійок шкоди, завданої ДТП, а також 243,60 грн. судового збору, а всього 21371 (двадцять одну тисячу триста сімдесят одну) гривню 57 копійок.

У решті у задовленні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: П. С. Невойт