Постанова № 41082847, 14.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2014 року

справа № 808/4070/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 року у справі №808/4070/14 за позовом Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним рішення,-

в с т а н о в и В :

Запорізьке державне підприємство «Радіоприлад» звернулося до суду з позовом, в якому просило: визнати нечинним рішення відповідача №0001711703 від 26.03.2014 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 34336, 66 грн. Позов обґрунтований тим, що штрафні санкції та пеня застосовані в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, що суперечить вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Крім цього, позивач вказував на безпідставність застосування штрафних санкцій та нарахуванням пені з огляду на відсутність узгодженої суми недоїмки.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 року позов задоволено. Постанова суду мотивована встановленими обставинами справи, які свідчать про те, що штрафні санкції та пеня нараховані в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який введено у зв’язку з порушенням провадження у справі про банкрутство. Суд першої інспекції зазначив, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів). Крім цього, суд вказав на те, що відповідачем не дотримано вимог ч.13 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», якою передбачено, що у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду. З цього приводу, суд першої інстанції вказав на те, що позивачем оскаржувалась вимога про сплату недоїмки від 07.03.2014р. №Ю-22/173, але відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що вказані обставини зумовили зупинення нарахування пені, яка визначена спірним рішенням.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, державна податкова інспекція у Комунарському районі м.Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Заявник апеляційної скарги вказує на те, що введений мораторій на задоволення вимог кредиторів не стосується зобов’язань, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство та ведення мораторію, а відповідно не стосується і обов’язку особи сплати штрафні санкції, які нараховані за невиконання таких зобов’язань. Крім цього, відповідач вказує на те, що оскарження позивачем вимоги про сплату недоїмки від 07.03.2014р. №Ю-22/173 не може свідчити про неврахування податковою службою вимог ч.13 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» і неправильного визначення розміру штрафних санкцій та пені, оскільки суми пені та штрафу обчислені за період з 21.05.2013р. по 23.12.2013р., тобто за період до прийняття оскарженої вимоги.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 26.03.2014 Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м.Запоріжжя прийнято рішення №0001711703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого на позивача, на підставі ч. 10 та п. 2 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», було накладено штраф у розмірі 17836,67 грн. (10%) та нараховано пеню у розмірі 16499,99 (0,1 % від суми недоїмки).

Вказане рішення прийнято у зв’язку з несвоєчасною сплатою підприємством єдиного внеску за період з 21.05.2013р. по 23.12.2013р. Розрахунок сум штрафу та пені наведений в рішення Головного управління Міндоходів у Запорізькій області «Про результати розгляду скарги», яке отримано позивачем та долучено останнім до заявленого позову.

При цьому, як вбачається з позову, позивач не заперечує наведені розрахунки, які стосуються періоду та розміру перерахованого підприємством єдиного внеску, спрямування сум в порядку календарної черговості погашення недоїмки по єдиному внеску, визначення днів затримки платежу.

В той же час, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на те, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.07.2009 року було порушено провадження у справі №26/48/09 про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв’язку з чим відповідач безпідставно застосував до нього штрафні санкції та нарахував пеню в період дії такого мораторію.

За такою позицією позивача не можливо погодитись з наступних підстав.

Відповідно до абз.24 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка діяла на час порушення провадження у справі про банкрутство позивача, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Статтею 1 Закону визначено, що конкурсні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно із ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в тій же редакції, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів,за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати, після настання встановленого строку, існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах, а отже дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), в т. ч. і штрафних санкцій, нарахованих на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Даний висновок також кореспондує зі змістом частиною першої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, щодо не можливості застосування до підприємства штрафних санкцій і нарахування пені після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, є необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у рішеннях від 26.02.2013р. у справі №21-34а12, від 09.07.2013р. по справі №21-178а12, які, відповідно до ст..244-2 КАС України, є обов’язковими для виконання усіма судами України.

Необґрунтованими колегія суддів вважає і висновки суду першої інстанції щодо порушення відповідачем вимог ч.13 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Так, відповідно до ч.13 ст.25 вказаного Закону нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня фактичної сплати (перерахування) включно.

У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.

Отже, нарахування пені зупиняється з дня подання скарги на вимогу про сплату недоїмки.

У спірному випадку позивачем оскаржена вимога про сплату недоїмки від 07.03.2014р. №Ю-22/173, в той час, як суми пені та штрафу обчислені за період з 21.05.2013р. по 23.12.2013р., тобто обчислені за період до прийняття оскарженої вимоги і до її оскарження.

Таким чином, оскарження вказаної вимоги не може вплинути на правильність розрахунків пені.

Оскільки, будь-яких інших обставин, з якими б позивач пов’язував неправомірність оскарженого рішення відповідача, заявлений позов не містить, то суд апеляційної інстанції приходить висновку про те, що судом першої інстанції безпідставно, з порушенням норм матеріального права, зроблено висновок про необґрунтованість та неправомірність спірного рішення ДПІ.

Вказані обставини є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст. 202, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 року у справі № 808/4070/14 – скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Запорізькому державному підприємству «Радіоприлад» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено 15.10.2014 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Л.М. Нагорна