Ухвала суду № 41082837, 02.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2014 рокусправа № 804/7514/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року по справі № 804/7514/14 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

в с т а н о в и В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002741703 від 13.05.14 року, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) підприємцю ОСОБА_1: за основним платежем 7952 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3976 грн.. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нереальності господарських операцій, які мали місце між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Рембудкомплект-Плюс» та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та сформовано податковий кредит.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведено тих обставин, які зазначені в акті перевірки та які, за позицією ДПІ, призвели до заниження податкових зобов'язань з податку на податку на додану вартість.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та яким, на думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Рембудкомплект- Плюс» та їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень, листопад, грудень 2012 року, за результатами якої складено Акт № 210/17-03/НОМЕР_2 від 11.04.2014 року.

В акті перевірки зроблено наступні висновки:

- ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198,6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка віднесена до складу податкового кредиту в розмірі 7952 грн. в т.ч. за жовтень 2012 року на суму 1667 грн., за листопад 2012 року на суму 3268 грн., за грудень 2012 року на суму 3017 грн..

Такі висновки податкової служби ґрунтуються на наступному.

Проведеною перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ПП «Рембудкопмлект-Плюс».

Вказані господарські взаємовідносини ДПІ вважає нереальними, такими, що не створюють юридичних наслідків і відповідно позбавляють ФОП ОСОБА_1 права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з Акту перевірки, висновки про нереальність господарських операцій ДПІ зроблено з огляду на акт перевірки контрагента ФОП ОСОБА_1, який надійшов на адресу Дніпропетровської ОДПІ під час проведення перевірки, а саме:

- акт ДПІ у м.Полтаві про проведення перевірки ПП "Рембудкомплект-Плюс"Ґ № 435/22.5-10/36120814 від 10.04.2013р., в якому вказано на відсутність фактичного постачання товарів (робіт, послуг) цим підприємством.

Висновки вказаного акту стали підставою для встановлення Дніпропетровською ОДПІ факту нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання, встановлення безтоварність таких операцій та юридичну дефектність первинних документів складених від імені ПП "Рембудкомплект-Плюс" на адресу ФОП ОСОБА_1

Будь-яких інших обставин, з якими б Дніпропетровська ОДПІ пов'язувала порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, акт перевірки № 210/17-03/НОМЕР_2 від 11.04.2014 року не містить.

На підставі акта перевірки № 210/17-03/НОМЕР_2 від 11.04.2014 року Дніпропетровською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2014 року №0002741703, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за основним платежем 7952 грн., за штрафними (фінансовим) санкціями 3976 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені, зокрема, Податковим кодексом України. Такі висновки суду першої інстанції обґрунтовані не доведеністю тих обставин, які зазначені в акті перевірки та які, за позицією ДПІ, призвели до заниження податкових зобов'язань з податку на податку на додану вартість.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податковою службою взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та ПП "Рембудкомплект-Плюс", за наслідками яких позивачем відносилися спірні суми ПДВ до складу податкового кредиту. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на вищенаведені норми права, а з огляду на висновки, які зроблено в акті перевірки ПП "Рембудкомплект-Плюс" іншою податковою службою.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що зробивши висновок про заниження податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинам з ПП "Рембудкомплект-Плюс", ДПІ фактично спірні господарські операції перевірено не було, ані шляхом проведення перевірки покупця, ані шляхом перевірки постачальника.

В той же час, становлені судом першої інстанції обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про наступне.

У перевіреному періоді позивач здійснював господарську діяльність: «Вантажний автомобільний транспорт», «Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту».

У межах своєї господарської діяльності позивачем укладено договір з ПП "Рембудкомплект-Плюс" (Виконавець) про технічне обслуговування/ремонт/ та надання інших послуг від 25.09.2012р. за №602. За умовами договору Виконавцеь приймає автомобіль(і) Замовника для проведення технічного обслуговування (ремонту) та інших послуг, а Замовник надає Виконавцю автомобілі та сплачує надані послуги.

Фактичне виконання сторонами умов договору підтверджується:

актами наданих послуг №1158 від 23.10.2012 року, №1561 від 31.10.2012 року, №603 від 13.11.2012 року, №1049 від 21.11.2012 року, №1473 від 28.11.2012 року, №1739 від 30.11.2012 року, №633 від 12.12.2012 року, №905 від 17.12.2012 року, №1157 від 20.12.2012 року;

податковими накладними №1158 від 23.10.2012 року, №1561 від 31.10.2012 року, №603 від 13.11.2012 року, №1049 від 21.11.2012 року, №1473 від 28.11.2012 року, №1739 від 30.11.2012 року, №633 від 12.12.2012 року, №905 від 17.12.2012 року, №1157 від 20.12.2012 року;

рахунками №1056 від 21.11.2012р., №1485 від 28.11.2012р., №1786 від 30.11.2013р., №633 від 12.12.2012р., №905 від 17.12.2012р., №1157 від 20.12.2012р.

розрахунки здійснено у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №126 від 09.01.2013 року, №139 від 17.01.2013 року.

З наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них зазначено кількість та вартість отриманих послуг, осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Крім цього, зазначені первинні документи надавалися і до перевірки, що відображено в Акті, при цьому, будь-яких зауважень до їх складення перевіряючими особами висловлено не було.

Таким чином, встановивши зазначені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність висновків ДПІ щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ПП «Рембудкомплект-Плюс».

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на висновки акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Натомість, вказаним підставам для прийняття спірного рішення, судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.

Враховуючи те, що інших підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, крім вище наведених, Дніпропетровською ОДПІ не зазначено, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявленого позову.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року по справі № 804/7514/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк