Ухвала суду № 41082808, 23.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2014 рокусправа № 804/15141/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі № 804/15141/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и В:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.10.2013 року № 0004201703, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 30 929, 73 грн., з яких: основний платіж - 24 743, 78 грн., штрафна (фінансова) санкція - 6 185, 95 грн.; № 0004211703, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму - 23 197, 29 грн., з яких: основний платіж - 18 557, 83 грн., штрафна (фінансова) санкція - 4 639, 46 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач, зокрема, посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладених правочинів з ТОВ «Поток 1731», ТОВ «Контакт» та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких визначено податкові зобов'язання.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено. Постанова суду мотивована тим, що висновки податкового органу щодо нікчемності укладеної позивачем угоди не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, яким визначено ознаки нікчемного правочину та носять характер припущень. Крім цього, суд виходив з того, що встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій, які не визнаються податковою службою.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та яким, на думку ДПІ, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалам справи, що посадовими особами Новомосковської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 12.08.2012 року по 23.08.2012 року проведено планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 02.09.2013 року № 349/173/1772711733.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_1. вимог:

1. ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України;

2. ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 18 557, 83 грн., в тому числі по періодах: 2011 року на суму - 1 137, 90 грн., в 2012 році на суму - 17 419, 93 грн.;

3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість у загальному розмірі - 24 743, 78 грн., в тому числі по періодах: грудень 2011 року - вересень 2012 року.

Такі висновки податкової служби, з огляду на акт перевірки, ґрунтуються на наступному.

Проведеною перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Поток 1731» та ТОВ «Контакт».

Вказані господарські взаємовідносини ДПІ вважає нереальними, такими, що не створюють юридичних наслідків і відповідно позбавляють ФОП ОСОБА_1 права на визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та формування податкового кредиту по цим господарським операціям.

Висновки про нереальність господарських операцій ДПІ зроблено з огляду на акт перевірки та акт звірки контрагентів позивача.

Так, від ДПІ В Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області надійшов акт перевірки №1351/22-1/31596048 від 22.05.2013р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Поток 1731» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лігран», ТОВ «Дидаткива», ТОВ «Шоковита», ПП «Екоскан Сервіс», Приватне НВП «Техніка», в якому зазначено, що вказані контрагенти ТОВ «Пток 1731» не мають виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення господарської діяльності. Господарські операції від їх імені пов'язані з наданням податкової вимоги третім особам. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання правових наслідків.

Крім цього, Новомосковською ОДПІ отримано від ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Акт від 24.01.2013р. №40/22-710/21861781 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Контакт» з питань правових відносин з платником податків ТОВ «Матадор» за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.», в якому вказано на нереальність господарських операцій між ТОВ «Контакт» з ТОВ «Матадор», оскільки останнє мало взаємовідносини з суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність поза межами правового поля та використовуються з метою надання податкової вимоги третім особам.

Будь-яких інших обставин, з якими б ДПІ пов'язувала порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, Акт перевірки від 02.09.2013 року №1349/173/1772711733 не містить.

На підставі акта перевірки Новомосковською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.10.2013 року:

№ 0004211703, яким збільшено суми грошового зобов'язання Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб на суму 18 557, 83 грн. - за основним платежем та нарахування штрафної (фінансової) санкції в сумі 4 639, 46 грн.,

№ 0004201703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 24 743, 78 грн. - за основним платежем та нарахування штрафної (фінансової) санкції в сумі 6 185, 95 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено тих обставин, які зазначені в акті перевірки та які, за позицією ДПІ, призвели до заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та з податку на додану вартість.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Статтею 177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями (далі ПКУ) визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподаткованим доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

До переліку витрат фізичної особи-підприємця, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ ПКУ.

Статтею 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, та інших витрат.

В свою чергу витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Нормами п.138.6. ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Також п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника (пов'язаність цих витрат з одержанням доходу), документальне підтвердження цих витрат, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податковою службою фактично не досліджувались господарські операції між позивачем та ТОВ «Поток 1731», ТОВ «Контакт», за наслідками яких позивачем визначалися податкові зобов'язання. Висновки про заниження податкових зобов'язань зроблені не з огляду на вищенаведені норми права, а з огляду на обставини, які викладені в Акті перевірки ТОВ «Поток 1731» по взаємовідносинах з його контрагентами ТОВ «Лігран», ТОВ «Дидаткива», ТОВ «Шоковита», ПП «Екоскан Сервіс», Приватне НВП «Техніка» та Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Контакт» по взаємовідносинам з ТОВ «Матадор».

При цьому, ДПІ не зазначає, яке відношення має позивач до вказаних суб'єктів підприємницької діяльності, з огляду на те, що позивач з ними не мав жодних взаємовідносин. Враховуючи вищенаведені норми матеріального права, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської діяльності повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що зробивши висновок про заниження податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинам з ТОВ «Поток 1731» та ТОВ «Контакт», ДПІ фактично спірні господарські операції перевірено не було, ані шляхом проведення перевірки покупця, ані шляхом перевірки постачальників.

Отже, акт перевірки ДПІ, на якому ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що могло б бути підставою для збільшення грошових зобов'язань.

В той же час, встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що у перевіреному періоді позивачем укладено: договір поставки № 15/12 від 15.12.2011 року, відповідно до умов якого постачальник - ТОВ "Поток 1731" зобов'язується поставити, а покупець - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - прийняти та оплатити товар - щебінь фракційний (фракція 5-20 мм), 75, 860 тон, якість відповідно до ДСТУ БВ 2.7-75-98, загальна сума поставки - 9 103, 20 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 1 517, 20 грн., передплата за партію товару по рахунку, строк поставки - грудень 2011 року; договір поставки № 9 від 01.03.2012 року, відповідно до умов якого ТОВ "Контакт" (постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність Приватного підприємця ОСОБА_1 (покупець) пісок річний (товар) за ціною 52, 00 грн. з ПДВ за тону; договір поставки № 02/03 від 02.03.2012 року, відповідно до умов якого ТОВ "Поток 1731" (постачальник) зобов'язується поставити, а покупець - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - прийняти та оплатити товар - щебінь фракційний (фракція 5-20 мм), 400 тон, якість відповідно до ДСТУ БВ 2.7-75-98, загальна сума поставки - 52 400, 00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 8 733, 33 грн., передплата за партію товару по рахунку, строк поставки - березень - грудень 2012 року.

Фактичне виконання сторонами умов договорів підтверджується наданими видатковими налкданими, рахунками фактурами, податковими накладниими, платіжниими дорученнями, товарно-транспортними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

З наданих позивачем первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них зазначено найменування та вартість поставленого товару, одиницю виміру, сторони господарських операцій, осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Таким чином, встановивши обставини справи, які свідчать про факт придбання товарів, оплату вартості товару, у т.ч. ПДВ у їх вартості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність доводів ДПІ щодо нереальності спірних господарських операцій.

Крім цього, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання ДПІ в акті перевірки на акт про неможливість проведення зустрічної звірки постачальника позивача - ТОВ «Контакт», оскільки такий акт може свідчити лише про не можливість проведення звірки платника податків, а не про нереальність господарських операцій, які здійснювались від імені такого платника податків.

Так, порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок платників податків визначений положеннями п.73.5 ст.73 ПКУ, та Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженими Постановою КМУ від 27.12.10 №1232 (далі - Порядок №1232), а також Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженими Наказом ДПА України від 22.04.11 №236.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, вказаної нормою права визначено, що зустрічна звірка проводиться шляхом співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою підтвердження обставин, які визначені у вказаній статті.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначається Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232.

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Згідно п. 4 Порядку № 1232 орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

П. 6 Порядку № 1232 встановлено, що у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

При цьому, результати проведеної зустрічної звірки оформляються довідкою, що передбачено Порядком №1232. Акт складається лише у випадку неможливості проведення зустрічної звірки, що передбачено п.4.4 Методичних рекомендацій і відповідно такий акт не може містити у собі відомості про результати дослідження господарської діяльності платника податків, оскільки фактично зустрічна звірка проведена не була.

Згідно пунктів 2.2, 4.4 Методичних рекомендації необхідність проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання визначається посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби за результатами проведеного аналізу даних та встановлених розбіжностей в податкових деклараціях, автоматизованих інформаційних системах органів державної податкової служби України (АІС ДПА України, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, Єдиний реєстр податкових накладних тощо), а також аналізу податкової інформації та документів, отриманих із внутрішніх (у т. ч. від підрозділів податкової міліції тощо) або зовнішніх джерел (у т. ч. від платників податків), які свідчать (можуть свідчити) про порушення такими платниками податків податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

У разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, в акті про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується саме причина неможливості проведення зустрічної звірки та зазначаються заходи, які були вжиті податковою інспекцією для проведення зустрічної звірки. Отже, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити у собі відомості про результати дослідження господарської діяльності платника податків, оскільки фактично зустрічна звірка у такому випадку проведена не була.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки постачальника позивача, на який посилається Новомосковська ОДПІ, неможливо визнати належним та допустимим доказом, який би свідчив про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Контакт».

Оскільки, будь-яких інших обставин, з якими б ДПІ пов'язувала порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов'язань, окрім вищенаведених, Акт перевірки не містить, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі №804/15141/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 25.09.2014р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк