Рішення № 41082534, 02.10.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/13724/14-ц

Номер провадження 2/522/7411/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 02» жовтня 2014 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Суворової О.В.,

при секретарі - Бондаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, у якій просить стягнути з відповідачів солідарно на її користь суму боргу у розмірі 27190 доларів США 90 центів, що за офіційним курсом НБУ на 17 липня 2014 року складає 318624,92 гривні, стягнути з відповідачів суму за надання адвокатських послуг у розмірі 80000 гривень, судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що 26 грудня 2011 року позивачка позичила ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 78000 доларів США строком до 26 серпня 2013 року, проте заборгованість до даного часу не повернута, з огляду на що позивачка вважає, що відповідачі мають сплатити на її користь 3 % річних за весь час прострочення заборгованості та проценти за користування позиченими коштами у розмірі облікової ставки НБУ. Також позивачка вважає, що відповідачі мають сплатити на її користь матеріальну шкоду, яку їй було спричинено у зв'язку із тим, що вона не змогла влаштувати сина на навчання у розмірі 10000 доларів США.

Позивачка та її представник у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи позивачка сповіщена належним чином. Представник позивачки звернувся до суду із заявою, у якій просив розглянути справу за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідачі у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, про поважні причини неявки у судове засідання суд не сповістили.

Суд у зв'язку з належною оповіщеністю відповідачів про час та місце судового засідання, неявкою відповідачів та неповідомленням ними про поважні причини такої неявки в судове засідання, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, на підставі ч. 4 ст. 169, ч.ч. 1, 2 ст. 224 ЦПК України ухвалив слухати справу за відсутності відповідачів, що не з'явились, у порядку заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі необхідно постановити із частковим задоволенням позову. Судом встановлені наступні фактичні обставини на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

26 грудня 2011 року ОСОБА_2 було складено розписку, за змістом якої вона отримала від ОСОБА_1 суму грошових коштів у розмірі 78000 доларів США, яку зобов'язалась повернути до 26 серпня 2013 року.

З розписки вбачається, що грошові кошти отримані ОСОБА_2 за згоди її чоловіка - ОСОБА_3, що підтверджується здійсненим ним надписом на розписці, датованим 26 грудня 2011 року.

Даний факт підтверджується копією даної розписки та встановлено рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2014 року у справі № 522/3679/13 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, яке набрало законної сили 14 липня 2014 року.

Даним рішенням було стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у солідарному порядку суму грошових коштів у розмірі 624000 гривень та судові витрати у розмірі 3670,40 гривень.

Будь-які докази повного чи часткового виконання відповідачами даного рішення у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 склались правовідносини щодо позики.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Оскільки розпискою не визначено, що позика є безпроцентною, суд доходить до висновку про виникнення у відповідачки ОСОБА_2 обов'язку щодо сплати на користь позивачки ОСОБА_1 процентів за користування позикою у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Згідно наведеного у позові розрахунку заборгованість ОСОБА_2 за процентами склала станом на 17 липня 2014 року 15100,93 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення 1295,1459 гривень за 100 доларів США складає 15100,93 х 1295,1459 / 100 = 195579,07 гривень. Крім того, з урахуванням заяви позивачки про уточнення позову, згідно якої вона просить стягнути заборгованість станом на день ухвалення рішення суд розраховує розмір процентів за користування позикою з розрахунку розміру облікової ставки НБУ 12,5 процентів річних за період з 18 липня 2014 року по 8 жовтня 2014 року (82 днів): 78000 х (82 / 365) х (12,5 / 100) х (1295,1459 / 100) = 28369,01 гривень. Таким чином, загальна сума заборгованості за процентами за користування позикою складає 195579,07 + 28369,01 = 223948,08 гривень.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд доходить до висновку про правомірність вимоги позивачки про стягнення з ОСОБА_2 суми 3 % річних за період з 26 серпня 2013 року по 8 жовтня 2014 року, тобто за 408 днів у розмірі 78000 х 408 х 0,03 / 365 = 2615,67 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення 1295,1459 гривень за 100 доларів США складає 2615,67 х 1295,1459 / 100 = 33876,74 гривень.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення збитків, які їй було спричинено у зв'язку із тим, що вона не змогла влаштувати сина на навчання у розмірі 10000 доларів США, суд зауважує наступне.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до абз. 3 п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Позивачкою жодних доказів, які б підтверджували факт спричинення їй будь-яких збитків та те, що відповідачі є завдавачами шкоди суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 3 ст. 61 СК, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до ч.4 ст. 65 СК, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Таким чином, вимога позивачки щодо покладення солідарного обов'язку з виконання зобов'язань ОСОБА_2 на ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Таким чином, сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивачки складає 223948,08 + 33876,74 = 257824,82 гривень.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення з відповідачів 80000 гривень за надання адвокатських послуг, наданих їй адвокатом ОСОБА_4, суд зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

Частина 1 ст. 26 ЦПК України визначає серед осіб, які беруть участь у справі, зокрема, представників сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді, за винятком осіб, визначених у статті 41 цього Кодексу.

Ст. 47 ЦПК України визначає серед інших осіб, які є учасниками цивільного процесу осіб, які надають правову допомогу.

У відповідності до ст. 56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат ОСОБА_4 приймав участь у даній справі як представник позивачки, у якості особи, яка надає правову допомоги відповідною ухвалою суду до участі у справі не залучався.

За таких обставин, в суду відсутні підстави для стягнення з відповідачів суми, сплаченої позивачкою в оплату послуг представника у якості витрат на правову допомогу, які є різновидом судових витрат.

При цьому суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки пропорційно до розміру задоволених позовних вимог сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 3654 х (257824,82 / 318624,92) = 2956,74 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів у розмірі 257824 (двісті п'ятдесят сім тисяч вісімсот двадцять чотири) гривні 82 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 2956 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) гривень 74 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя О.В.Суворова

02.10.2014