Рішення № 41082504, 13.10.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Цивільна справа № 522/8627/14-ц

Провадження № 2/522/6079/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2014 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді: Шенцевої О.П.

при секретарі: Соболевої О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в приміщенні Приморського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду до відповідачів з вимогою визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, який зареєстрований у реєстрі під № 3478 та вчинений 02 грудня 2013 року таким, що не підлягає виконанню.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 15 квітня 2014 року йому стало відомо про відкриття виконавчого провадження за № 42712885 від 24 березня 2014 року, яке відкрито Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на підставі виконавчого напису нотаріуса. Позивач вважає, що виконавчий напис нотаріуса зроблений всупереч чинного законодавства, тим самим порушуються його права.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні у повному обсязі.

Представник ПАТ «Дельта Банк» - Матвєєв В.Ю. заперечував проти позовних вимог, мотивуючи тим, що вони є безпідставними.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про дату, місце та час розгляду даної справи сповіщена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки, проти позову заперечувала.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про дату, час, місце даної справи сповіщенні належним чином, клопотань про перенесення судового засідання не надходило.

Вислухавши пояснення сторін процесу, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що 13 листопада 2006 року між громадянином ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» було укладено кредитний договір за № 6 - 195/ПК - 11/06, відповідно якого у ОСОБА_1 виникле зобов'язання перед банком по поверненню кредиту. Дане зобов'язання забезпечується договором іпотеки квартири б/н від 13 листопада 2010 року під АДРЕСА_1.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитора у зобов'язанні може бути змінено іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення прав вимоги).

Зазначена норма права дає можливість первісному кредитору передати у зобов'язанні свої права іншій особі на підставі правочину.

Тридцятого червня 2010 року ТОВ «Український промисловий банк» такою можливістю скористалася, шляхом підписання з ПАТ «Дельта Банк», Національним банком України договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та пройшов державну реєстрацію, про що в реєстрі зазначено за № 2258.

Таким чином відбулася заміна первісного кредитора на ПАТ «Дельта Банк» у зобов'язанні за кредитним договором № 6 - 195/ПК - 11/06, боржником якого є ОСОБА_1 Даний факт не заперечується позивачем, що вбачається з позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У зв'язку з невиконанням умов договору, станом на 02 вересня 2013 року виникла заборгованість позичальника перед кредитором у розмірі 563 711,53грн., що зумовило зверненням Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» з заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про вчинення виконавчого напису на іпотечне майно.

Відповідно до п. 6.2. Кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору.

Згідно п.п. 2.1.4 п. 2.1. Іпотечного договору, іпотеко держатель має право у випадку невиконання основного зобов'язання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється зокрема вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» мав усі законні права звернутися до нотаріальної контори за вчиненням виконавчого напису.

Суд не може погодитися з доводом позивача, що заборгованість визначена до стягнення відповідно до оспорюваного виконавчого напису не є безспірною, не відповідає дійсності заборгованості, а тому необхідно визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 88 ЗУ «Про нотаріат»: «нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем…». В даному випадку, Закон не встановлює імперативного методу, а диспозитивний, що означає альтернативного вибору варіанту.

Аналізуючи ст. 88 Закону та Постанову КМУ, суд приходе до висновку, що Постанова КМУ від 29.06.1999 року за № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» за своєю правовою природою є підзаконним нормативно - правовим актом, а вищу юридичну силу має Закон, у даному випадку - це ЗУ «Про нотаріат».

Отже, ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» має прироготивне значення для вчинення нотаріусами виконавчого напису та вирішення даного спору.

Відповідальність ОСОБА_1 перед банком було встановлено нотаріусом на підставі пред'явлення ПАТ «Дельта Банк» іпотечного договору від 13 листопада 2006 року, кредитного договору № 6 - 195/ПА - 11/06 від 13 листопада 2006 року, розрахунку заборгованості за кредитним договором, що підтверджується витребуваною судом нотаріальною справою.

Суд критично відноситься до стверджень позивача, що з моменту права вимоги минуло більше трьох років.

Відповідно до п. 6.2. договору, банк має право вимагати дострокового повного повернення кредиту внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору, при цьому банк надсилає на адресу позичальника досудову вимогу, а позичальник зобов'язаний протягом 15 календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги повернути суму заборгованості.

Відповідно до п. 6.3. договору у разі невиконання позичальником вимоги про дострокове виконання зобов'язань за договором у встановлений строк, банк має право звернути стягнення на заставне майно.

Згідно ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 251 ЦК України, строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Таким чином, п. 6.2. у взаємозв'язку зі ст. 251 ЦК України та ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» необхідно розуміти таким чином, що виникнення права вимоги починається з дати надіслання банком досудової вимоги на адресу боржника. З реєстру поштового відправлення вбачається, що досудова вимога позивачу була направлена 07 жовтня 2013 року, а звернення банком до нотаріальної контори було здійснено 14.11.2013 році, таким чином, ПАТ «Дельта Банк» звернувся у встановлених законодавством межах трирічного строку для вчинення виконавчого напису.

Суд також, не приймає до уваги посилання позивача на те, що іпотечний договір було укладено відсутності письмової згоди ОСОБА_3

Предметом спору - є виконавчий напис нотаріуса, який відображається в його діях в момент вчинення напису, а не оспорювання дійсності іпотечного договору. Таким чином, дане твердження не розглядається у даному процесі, адже не стосується предмету спору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223-228, 232, 294 ЦПК України; ст. ст. 251, 526, ЦК України, ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» суд, -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, Другий Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

13.10.2014