Рішення № 41082056, 03.10.2014, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/1734/14-ц

Номер провадження 2/489/1132/14

РІШЕННЯ

Іменем України

03 жовтня 2014 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Ляшик С. В.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та часткою будинку,

встановив

В березні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_6 мотивуючи свої вимоги тим, що йому на підставі договору дарування від 20.08.1996 належить ? частина житлового будинку з відповідними господарськими спорудами АДРЕСА_1. Співвласником зазначеного будинку є відповідач, якому також належить ? частина.

Зазначений житловий будинок розташований на земельній ділянці загальною площею 1000 кв. м., яка надана для обслуговування цього житлового будинку та належить їм на праві спільної сумісної власності.

Вказує, що не має фізичної можливості в повній мірі реалізувати своє право приватної власності на земельну ділянку, оскільки відповідач не дає можливості навіть зайти на неї, відмовляється добровільно забезпечити йому безперешкодний прохід до його земельної ділянки, що позбавляє його можливості користуватись своєю власністю.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та ? частини житлового будинку, що знаходяться в АДРЕСА_1 шляхом надання безперешкодного доступу на земельну ділянку та до ? житлового будинку, для їх використання та обслуговування.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представники відповідача позов не визнали, надали письмові заперечення проти позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.

На підставі договору дарування від 20.08.1996, посвідченого державним нотаріусом Другої Миколаївської державної нотаріальної контори Сидоренко Л. М., 32/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 (а. с. 12). На підставі договору дарування від 23.06.1999, посвідченого державним нотаріусом Другої Миколаївської державної нотаріальної контори Лудою В. М., 18/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 (а. с. 13).

На підставі договору дарування від 28.01.1987, посвідченого державним нотаріусом Другої Миколаївської державної нотаріальної контори Барсковою, ? частина житлового будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 (а. с. 14-15).

Тобто, житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по ? частці кожному.

Крім того, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю IV-МК № 028993 ОСОБА_5, ОСОБА_6 належить земельна ділянка площею 0,1000 га, яку передано на підставі рішення Миколаївської міської ради від 03.03.2000 за № 17/24, для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 (а. с. 16).

Позивач зазначає, що не має фізичної можливості в повній мірі реалізувати своє право власності на земельну ділянку, оскільки відповідач не дає можливості навіть зайти на неї, відмовляється добровільно забезпечити йому безперешкодний прохід до його земельної ділянки, що позбавляє його можливості користуватись своєю власністю.

ОСОБА_5 у 2002 році звертався до суду з позовом про поділ земельної ділянки та у червні 2012 року рішенням суду було відмовлено у задоволенні вимог про поділ земельної ділянки, а також відмовлено у визначенні порядку користування земельною ділянкою.

Відповідач, у своїх запереченнях зазначає, що до частини житлового будинку позивача та до його частини земельної ділянки є під'їзд з вулиці і ніяких перешкод в користуванні власністю в нього не має.

Згідно з ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Пункт 7 ст. 92 Конституції України встановлює, що правовий режим власності визначається виключно законами України.

Стаття 321 ЦК України встановлює непорушність права власності. Зокрема, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Щодо користування житловим будинком між сторонами склався певний порядок його використання. Так представник відповідача в поясненнях визнала, що частиною будинку літ. А-1 має право користуватися позивач. Технічний паспорт також містить поділ буд. літ. А-1 на квартиру 1 та квартиру 2.

Судом встановлено, що відповідач створює перешкоди позивачу у користуванні частиною житлового будинку, а саме восени 2013 року не допустив для огляду та ремонту покрівлі. Вказані обставини підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Також з пояснень представника відповідача, яка є його дружиною зрозуміло, що відповідач загородив та не дає доступу до земельної ділянки, яка є городом.

Статтею 358 ЦК України встановлено, що право спільної власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю.

Суд виходить з того, що права співвласників є рівними.

Відповідно до ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Суд вважає, що права співвласників на користування земельною ділянкою є рівними та відсутність домовленості про порядок користування земельною ділянкою не може бути підставою для відповідача не допускати або в іншій формі перешкоджати позивачу в реалізації також права власності, яке має і відповідач.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позов є обгрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в сумі 243,6 грн., що були понесені позивачем у справі і документально підтверджені.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

вирішив

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та часткою будинку задовольнити.

Зобов»язати ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_5 у користуванні земельною ділянкою та ? часткою житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 шляхом надання безперешкодного доступу на земельну ділянку та до ? частки житлового будинку для їх використання та обслуговування.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 243,6 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Кокорєв