Рішення № 41082027, 30.09.2014, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

30.09.2014

Справа №2/489/2390/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, комунального житлово експлуатаційного підприємства (далі - КЖЕП) №24, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Ленінського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області (далі УДМС) про визнання права користування жилим приміщенням, визнання рішення незаконним, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщення, покладення обовязку,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року позивачі звернулись до суду із зазначеним позовом та з урахуванням уточнених ОСОБА_1 (т. 2 а.с.25-27) позовних вимог просили визнати, що ОСОБА_3 та члени її сім'ї ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_9, ОСОБА_4 з моменту вибуття з квартири №20 (тобто з березня 1993 року) в квартиру №22 втратили право користування квартирою №20 з березня 1993 р. Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право користування квартирою №19-20 в будинку 46а по вул. Маршала Василевського в м. Миколаєві та визнати вище зазначену квартиру місцем їх постійного проживання. Крім того, просили зобов'язати Ленінський РВ УДМС України в Миколаївській області зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 та членів її сім'ї в квартирі 20 вказаного будинку та зареєструвати в квартирі 19-20 цього будинку позивачів. Також позивачі просили визнати пункт 4 рішення міськвиконкому №1468 від 26 червня 2009 р. незаконним. Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що на підставі постанов № 16 від 7 жовтня 1993 р. та № 9 від 12 серпня 1996 р., прийнятих адміністрацією та профспілковим комітетом заводу «Екватор», їм було поліпшено житлові умови та виділено для проживання квартири №19,20 у цьому ж будинку, які об'єднані в одну, власником особового рахунку є ОСОБА_1, проте ордер на вказані квартири їй не видають.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, одночасно і в інтересах ОСОБА_2, з представником позовні вимоги підтримали.

Представник виконкому Миколаївської міської ради, представник ОСОБА_3 проти позову заперечували.

Інші особи, які беруть участь в справі в судове засідання не зявилися.

Суд, в заявлених межах позовних вимог та виходячи з їх підстав, заслухавши осіб, які беруть участь в справі, показання свідків, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини.

Із матеріалів справи вбачається, що з 1986 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на підставі ордеру № 402 від 28 лютого 1986 р. вселились у квартиру АДРЕСА_1 та зареєструвались у ній (а.с. 12 т. 1).

Відповідно до ордера №441 від 06 квітня 1990 р. Савицький (після укладання шлюбу - ОСОБА_3) Л.Г. була надана квартира № 20 в цьому ж будинку на сім'ю з 4 осіб та була в ній зареєстрована (а.с. 42 т. 1).

Постановою профспілкового комітету заводу «Екватор» №16 від 12 жовтня 1993 р. затверджено протокол засідання домового комітету будинку 46а по вул. Маршала Василевського від 27 вересня 1993 р. №3 «Про поліпшення житлових умов ОСОБА_1 за рахунок квартири №20, що звільняється, жилою площею 30,4 кв.м в комунальному будинку №46-а із включенням додаткової житлової площі в особовий рахунок на ОСОБА_1- склад сім'ї 3 особи». Затверджено протокол засідання будинкового комітету будинку №46а по вул.. Маршала Василевського від 27 вересня 1993 р. №4 «Про поліпшення житлових умов ОСОБА_12, за рахунок кімнати №22, яка звільняється, жилою площею 38,2 кв.м з включенням додаткової жилої площі в особовий рахунок на ОСОБА_12- склад сім'ї 4 особи». (а.с. 7 т. 1).

Постановою профспілкового комітету заводу «Екватор» (АТВТ) №9 від 12 серпня 1996 р., ОСОБА_1 - поліпшено житлові умови за рахунок звільненої кімнати №19 жилою площею 22,7 кв.м з видачею ордера на кв. 19 жилою площею 52,00 кв.м склад сім'ї 3 особи (а.с.6 т. 1).

Рішенням Миколаївської міської ради № 16/44 від 12 січня 1998 р. жилий будинок 46а по вул. Маршала Василевського передано у комунальну власність територіальної громади м. Миколаєва. Після передачі будинку до комунальної власності в ньому було проведено ремонт та починаючи з 2009 р. квартири в цьому будинку стали надаватись в постійне користування громадянам, які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до витягу з рішення №1468 від 26 червня 2009 р. «Про поліпшення житлових умов громадян і надання їм звільнених житлових приміщень» (п. 4), вирішено надати згідно з п. 67 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР із зняттям з квартирного обліку: по Ленінському району ОСОБА_3, 2-кімнатну квартиру №22, житловою площею 38,2 кв.м, по вул. Маршала Василевського, 46-а на склад сім'ї із 7 осіб (вона, чоловік, дочка, 2 сини, 2 онуки). Вирішено об'єднати особові рахунки 2-кімнатної квартири №20 житловою площею 38,2 кв.м, та 2-кімнатної квартири №22 житловою площею 38,2 кв.м по вул.. Маршала Василевського, 46а. Вирішено вважати наймачем 4-кімнатної квартири №20 житловою площею 76,4 кв.м, по вул. Маршала Василевського, 46а, ОСОБА_3 (а.с. 10 т. 1).

16 липня 2009 р. на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради №1468 від 26 червня 2009 р. ОСОБА_3 виданий ордер №122 на житлове приміщення - квартиру 22, загальною площею 38, 2 кв.м на сім'ю із 7 осіб (а.с.41 т.1).

Відповідно до довідки ЖЕК від 04 вересня 2013 р. ОСОБА_1 була знята з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 з 12 листопада 2010 р., ОСОБА_2 зареєстрований в даній кімнаті з 05 вересня 2000 р.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Справа неодноразово розглядалася судами усіх рівнів. Востаннє, рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2013 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 27 січня 2014 р. позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково, визнано за ними право користування квартирами №19-20 будинку 46а по вул. Маршала Василевського в м. Миколаєві, визнано незаконним п. 4 рішення виконкому Миколаївської міської ради від 26 червня 2009 р., визнано ОСОБА_3 та членів її сімї такими, що втратили право користування квартирою №20.

Ухвалою ВССУ від 28 травня 2014 р. вказані судові рішення скасовані, справу направлено на новий судовий розгляд до суду 1 інстанції.

За час чинності рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2013 р., ОСОБА_1 і ОСОБА_2, як вбачається зі змісту довідки ЖКП «Південь» ЖЕК №7 від 03 вересня 2014 р. № 2779 зареєструвалися у квартирі АДРЕСА_2 (ОСОБА_1 з 19 лютого, а ОСОБА_2 з 01 квітня 2014 р.) і приватизували її.

Отже, підстави їх позовних вимог - правовідносини житлового найму не відповідають теперішньому правовому становищу квартири №20, як приватній власності позивачів.

Що ж до предмету остаточних позовних вимог, їх підстав, то у відповідності до ч. 4 ст. 338 ЦПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

За такого, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з даним позовом позивачі не мали законної підстав для вселення до квартири АДРЕСА_2, оскільки ордер в порядку ст. 58 ЖК УРСР для цього позивачам не видавався, а не скасований (не визнаний недійсним) ордер на дане приміщення мала ОСОБА_3 Право користування житловим приміщанням громадського фонду реалізується шляхом укладання договору найму між наймодавцем (житлово експлуатаційною організацією) та наймодавцем на імя якого виданий ордер. За такого й право на проживання в квартирі №20 позивачі не набули.

Через це, вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 не підлягали задоволенню по суті, так як охоронюваних законом прав наймачів житла вони не мали, а тому захисту не підлягали.

Крім того ОСОБА_1, яка навіть не мала реєстрації місця проживання, ще не була й належним позивачем.

Вимоги до Ленінського РВ УДМС в Миколаївській області є похідними, а таму також задоволенню не підлягають.

Через сукупність обставин, що встановлені судом при новому розглядові справи, у задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України судові витрати позивачам не відшкодовуються.

Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в тому ж порядку і в той самий строк, який обраховується з дня отримання копії цього рішення.

СуддяД.Г. Губницький