Рішення № 41081964, 24.09.2014, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

24.09.2014 справа № 2/489/2245/14

заочне рішення

Іменем україни

24 вересня 2014 року м.Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

при секретарі Коденко К.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника третьої особи ОСОБА_2

прокурора Докторович Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третьої особи - Служба у справах дітей адміністрації Ленінського району Миколаївської міської ради, Прокуратури Ленінського району м.Миколаєва про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

встановив:

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав та стягнення аліментів.

Позивач вказала, що ОСОБА_3 є матірю малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є її онуком. З дати народження сина його вихованням та утриманням відповідач не займається, долею дитини не цікавиться. У звязку із цим, просить позбавити відповідача батьківських прав та стягнути аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу) щомісячно і до досягнення дитини повноліття.

У судовому засіданні позивач, представник третьої особи та прокурор позов підтримали і просили його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявилася, про час та місце слухання повідомлена належним чином. Заяву про розгляд справи за своєї відсутності та письмових заперечень проти позову до суду не надала.

У відповідності до статей 224, 225 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) судом ухвалено про проведення заочного розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є матірю малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ФП № 188835.

Повну цивільну дієздатність відповідачу надано рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24.04.2014 № 350.

Згідно довідки ЖКП «Південь» від 01.07.2014 № 2818 дитина зареєстрована та проживає разом з позивачем, яка є його бабусею та яка займається його утриманням і вихованням, що підтверджується характеристикою сусідів.

Матеріалами справи підтверджується, що за дитиною доглядає позивач, яка є матірю відповідача. Дитина доглянута та забезпечена всім необхідним, в т.ч. іграшками, дитячим харчуванням, чистими речами та іншим.

У судовому засіданні позивач пояснила, що її дочка дома не проживає, долею свого сина не цікавляться, його вихованням не займається та матеріальної допомоги на його утримання не надає.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно висновку виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 11.09.2014 № 1954/02.02.01-22/04/14/14 позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідає інтересам дитини.

Відповідно до частини другої статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобовязані піклуватися про здоровя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно зі частиною першою статті 155, пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обовязків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, а ухилення батьків від виконання батьківських обовязків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У абзаці другому пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» розяснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Враховуючи ухилення відповідача від виховання дитини, її оздоровлення та піклування внаслідок винної поведінки, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову в частині позбавлення відповідача батьківських прав.

Згідно із статтею 180 СК України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною третьою статті 181 наведеного Кодексу встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) твердій грошовій сумі. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину відповідно до частини другої статті 182 СК України не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною другою статті 166 СК України встановлено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обовязку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Так як, відповідач участі в утриманні дитини не приймає, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову в цій частині. Однак, зважаючи на те, що при визначенні розміру аліментів у частці позивач не вказала мінімального їх розміру, що є гарантією у випадку відсутності офіційного працевлаштування платника аліментів, позов в цій частині підлягає частому задоволенню шляхом стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 88 ЦПК України на користь позивача з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 243,60 грн. (за вирішення позову в частині позбавлення батьківських прав) та 243,60 грн. на користь держави, від сплати яких позивач звільнена відповідно до закону.

Керуючись статтями 7, 10, 11, 88, 209, 212-215, 225,228 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_3 (іден.номер НОМЕР_1), на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх заробітків (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 17.07.2014.

Стягнути з ОСОБА_3 (іден.номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 (іден.номер НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 коп.).

Відповідно до статті 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів на дитину в межах сплати платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуто Ленінським районним судом м. Миколаєва за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Суддя

Повний текст заочного рішення

підписано 25.09.2014.