Рішення № 41081932, 18.09.2014, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

18.09.2014 справа № 2/489/2325/14

заочне Рішення

Іменем України

18 вересня 2014 року м.Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

при секретарі Коденко К.В.

за участю:

прокурора Єрошкіна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовною заявою Прокурора м.Миколаєва в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого

встановив:

У липні 2014 року Прокурор м.Миколаєва в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого в сумі 1006,21 грн.

Позов мотивований тим, що 23.10.2013 внаслідок грубого порушення ОСОБА_1 вимог підпункту «б» пункту 2.3; пунктів 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР) відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пішоходу ОСОБА_2 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження, в звязку з чим він перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Міської лікарні швидкої медичної допомоги (далі МЛШМД) в період з 23.10.2013 по 28.10.2013. Згідно довідки медичного закладу від 14.01.2014 №7 вартість стаціонарного лікування потерпілого склала 1006,21 грн., які відповідачем державі не відшкодовано.

У судовому засіданні прокурор позов підтримав та просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Заяву про розгляд справи за своєї відсутності та письмових заперечень проти позову до суду не надав.

У відповідності до статей 224, 225 ЦПК України судом ухвалено про проведення заочного розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані в ній докази,вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

23.10.2013 внаслідок порушення ОСОБА_1 вимог підпункту «б» пункту 2.3; пунктів 12.1, 12.3 ПДР відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пішоходу ОСОБА_2 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження, в звязку з чим він перебував з 23.10.2013 по 28.10.2013 на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні МЛШМД.

Згідно довідки медичного закладу від 14.01.2014 №7 вартість стаціонарного лікування потерпілого ОСОБА_2 склала 1006,21 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 13.02.2014 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України у звязку з примиренням із потерпілим.

Як вбачається із матеріалів справи витрати понесені медичним закладом на стаціонарне лікування потерпілого відповідач не відшкодував.

Відповідно до частини першої статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоровя, що є у державній власності або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету (частина третя статті 1206 ЦК України).

Згідно статті 121 Конституції України повноваження по здійсненню захисту інтересів держави, в тому числі шляхом представництва її інтересів в суді покладено на органи прокуратури України. Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурором від імені держави процесуальних та інших повноважень, направлених на захист в суді інтересів держави. Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави.

За таких обставин, враховуючи винність відповідача в ДТП та невідшкодування ним витрат на лікування потерпілого, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 243,60 грн.

Керуючись статтями 7, 10, 11, 88, 209, 212-215, 224, 225, 228 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позов Прокурора м.Миколаєва в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (іден.номер НОМЕР_1) на користь держави в особі департаменту фінансів Миколаївської міської ради (р/р 31415544700001 ГУ ДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013 код ЄДРПОУ 37992781, код платежу 24060300 «Інші надходження») кошти, витрачені Миколаївською міською лікарнею швидкої медичної допомоги на лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 1006,21 грн. (одна тисяча шість гривень 21 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 (іден.номер НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте Ленінським районним судом м. Миколаєва за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Суддя

Повний текст заочного рішення

підписано 18.09.2014.