Рішення № 41081833, 30.05.2014, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

30.05.2014

Справа № 2/489/1051/14

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 травня 2014 року Ленінський районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого - судді Спінчевської Н.А.,

при секретарі - Ковальовій С.В.,

за участю позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк», публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору іпотеки недійсним,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ПАТ «Дельта Банк» про визнання договору іпотеки недійсним. Позивачка вказувала на те, що 15 лютого 2008 року між її чоловіком, відповідачем у справі, ОСОБА_4 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 55000 дол. США. В цей же день на ім'я її чоловіка було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

На теперішній час їй стало відомо про існування договору іпотеки від 18 лютого 2008 року, предметом якого є вказана квартира.

Посилаючись на те, що такий договір іпотеки її чоловік не підписував, письмової згоди на укладення договору вона, як дружина відповідача, не надавала, просила суд визнати недійсним договір іпотеки, укладений між Банком та ОСОБА_3 18 лютого 2008 року з цих підстав.

Ухвалою суду від 3 квітня 2014 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ПАТ «УкрСиббанк».

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов, просили про його задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні 3 квітня 2014 року вказував на те, що він визнає позов в повному обсязі. Представник ПАТ «УкрСиббанк» заперечувала проти позову.

Представник ПАТ «ДельтаБанк» в судове засідання не з'явився. Про час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи та оцінивши в сукупності надані докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 15 лютого 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11299835000, за умовами якого Банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 55000,00 дол. США. На забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором 18 лютого 2008 року між ОСОБА_3 і АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Предметом іпотеки за вказаним договором є квартира АДРЕСА_1.

За змістом ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 65 ЦК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

За змістом статтей 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до ст.578 ЦК України та ст.6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

Як вбачається з матеріалів справи, з 24 січня 2008 року позивачка перебуває з відповідачем у шлюбі.

15 лютого 2008 року вони придбали квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, який був укладений на ім'я відповідача.

18 лютого 2008 року, в забезпечення виконання кредитного договору, який було укладено між відповідачем і Банком 15 лютого 2008 року, вказану квартиру відповідач передав в іпотеку.

Таким чином, предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю іпотекодавця - ОСОБА_3 та позивачки ОСОБА_3

Як було встановлено в судовому засіданні, на передачу квартири в іпотеку, позивачка 18 лютого 2008 року надала свою письмову згоду, яка була посвідчена нотаріально.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсними є необґрунтованим і недоведеним, а відтак задоволенню не підлягає.

Одночасно на підставі ст. 88 ЦПК України з позивачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір, сплата якого їй була розстрочена ухвалою суду до вирішення справи по суті.

Керуючись ст.ст.14, 15, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк», публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору іпотеки недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м.Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Н.А. Спінчевська