Ухвала суду № 41081768, 01.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 квітня 2014 року

справа № 0870/624/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року у справі № 0870/624/12 за адміністративним позовом Публічне акціонерне товариство "Завод агротехнічних машин" до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Завод агротехнічних машин» (далі - позивач або ПАТ «Завод агротехнічних машин») звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач або ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0001282305 від 09.12.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 563257 грн. 25 коп., в тому числі 475453 грн. 00 коп. за основним платежем, 87804 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, прийнятого на підставі акту перевірки від 25.11.2011 №2479/2305/00235826, як такого, що не відповідає чинному законодавству України, а також порушує права та охоронювані інтереси позивача.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя №0001282305 прийнятого 09.12.2011 відносно Публічного акціонерного товариства «Завод агротехнічних машин», яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 563257 грн. 25 коп., в тому числі 475453 грн. 00 коп. за основним платежем, 87804 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з вказаною постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.05.2012 року відповідач подав апеляційну скаргу мотивуючи її тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя з 10.10.2011 по 18.11.2011 було проведено планову документальну виїзну перевірку ПАТ «Завод агротехнічних машин» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на органи державної податкової служби, за період з 01.07.2008 по 30.06.2011.

За результатами перевірки складено Акт перевірки №2479/2305/00235826 від 25.11.2011.

ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя перевіркою було встановлено порушення: п.6.1 ст.6, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальне його заниження у сумі 475453 грн. 00 коп., у тому числі: листопад 2008 року - 4296 грн. 00 коп.; грудень 2008 року - 32682 грн. 00 коп.; січень 2009 року - 11632 грн. 00 коп.; лютий 2009 року - 71418 грн. 00 коп.; березень 2009 року - 3720 грн. 00 коп.; квітень 2009 року - 15091 грн. 00 коп.; травень 2009 року - 4540 грн. 00 коп.; червень 2009 року - 2467 грн. 00 коп.; липень 2009 року - 2028 грн. 00 коп.; вересень 2009 року 10000 грн. 00 коп.; жовтень 2009 року - 16500 грн. 00 коп.; грудень 2009 року - 5076 грн. 00 коп.; січень 2010 року - 21718 грн. 00 коп.; лютий 2010 року - 621 грн. 00 коп.; березень 2010 року - 12395 грн. 00 коп.; квітень 2010 року - 13386 грн. 00 коп.; травень 2010 року - 2574 грн. 00 коп.; червень 2010 року - 3281 грн. 00 коп.; липень 2010 року - 8068 грн. 00 коп.; серпень 2010 року - 43436 грн. 00 коп.; вересень 2010 року - 21748 грн. 00 коп.; жовтень 2010 року - 19577 грн. 00 коп.; листопад 2010 року - 18123 грн. 00 коп.; грудень 2010 року - 6816 грн. 00 коп.; січень 2011 року - 6378 грн. 00 коп.; лютий 2011 року - 50517 грн. 00 коп.; березень 2011 року - 8480 грн. 00 коп.; квітень 2011 року - 23305 грн. 00 коп.; травень 2011 року - 29125 грн. 00 коп.; червень 2011 року - 6455 грн. 00 коп.

Задовольняючи позовні вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було надано усі необхідні документи для підтвердження реальності господарських санкцій, а відповідач не зміг спростувати у суді факт реальності господарських операцій.

Судом першої інстанції було досліджено усі документи: податкові накладні стосовно господарських операцій позивача з ТОВ «Юнітон», ПП «ПБК «Компаньон», ТОВ «Промсталькомплект», ТОВ «Новотех», ТОВ «Карєрінвест», ТОВ «Топ ресурс», ТОВ «Індра Енерджи», ТОВ «Фалькор», ТОВ «ВКП «Вектор-М», ТОВ «АВ Металгруп», ТОВ «Південтрансбудкомплект», ТОВ «ТД «Стандарт», а також податкові декларації з податку на додану вартість; видаткові накладні; реєстри документів проведених по системі «Клієнт-Банк»; рахунки-фактури; рахунки на оплату по замовленням; локальні кошториси на ремонтно-будівельні роботи; довідки про вартість виконаних робіт; акти приймання виконаних підрядних робіт; специфікації до договорів; картки рахунків місць зберігання; оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 ТМЦ; реєстри отриманих та виданих податкових накладних; інші документи, які є в матеріалах справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та звертає вагу на наступне.

Як зазначено в пп.20.1.7 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час проведення перевірки позивача), органи державної податкової служби мають право під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час проведення перевірки позивача) платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Як зазначено у п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

У п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як зазначено у п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено лише єдиний випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

При цьому абз.2 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Як свідчать матеріали справи, позивачем надані до суду всі спірні податкові накладні та документи у підтвердження оплати товару.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як зазначено у п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Як зазначено у п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В акті перевірки не зафіксовано з'ясування відповідачем фактів розбіжностей в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

У п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України зазначено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ДПІ в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, яким визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 травня 2012 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов