Постанова № 41081707, 13.10.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/2815/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кулик-Куличок О.Л.,

представника позивача - Серьогіної О.М.,

представників відповідача - Чайки Т.Г., Тагільцевої Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

21 липня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер" (далі- позивач, ПАТ "Полтавакондитер") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі- відповідач, ДПІ у м.Полтаві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000702301, №0000712301, №0000722301 від 09.07.2014.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність висновків відповідача про заниження ПАТ «Полтавакондитер» податку на прибуток у розмірі 507938,00 грн, завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 519518,00 грн та завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 499491,00 грн у зв'язку із формуванням витрат та податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ "АТБ-маркет" та ТОВ "Діад" щодо надання маркетингових послуг. Вказував, що витрати, здійснені позивачем на оплату таких послуг, є економічно обґрунтованими, безпосередньо впливали на результати господарської діяльності позивача з продажу товарів, а також підтверджені необхідними первинними документами. Відносно формування податкового кредиту зазначав, що суми ПДВ, віднесені до його складу, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, стверджуючи про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту за результатами господарських відносин з ТОВ "АТБ-маркет" та ТОВ "Діад" з огляду на те, що маркетингові послуги надавалися щодо продукції, яка реалізована ТОВ "АТБ-маркет" і ТОВ "Діад" та є власністю останніх. Крім того, зазначали, що акти виконаних робіт не містять змістовного підтвердження необхідності ПАТ "Полтавакондитер" в отриманні наданих послуг, а також інформації щодо вимірювання вартості господарських операцій. Також вказували на те, що у порушення вимог пунктів 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України позивачем зайво включено до складу податкового кредиту за грудень 2013 року суму ПДВ у розмірі 6964 грн. у зв'язку із подвійним врахуванням податкових накладних ТОВ "ТД Інтерсталь", ДП "Східний ЕТЦ" Полтавська філія, що мало наслідком завищення суми від'ємного значення ПДВ за вказаний період.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер" (ідентифікаційний код 00382208) зареєстроване як юридична особа 10.12.1991, є платником податку на додану вартість з 28.06.1997 /а.с. 216-221, 227, т. 6/.

У період з 24.04.2014 по 13.06.2014 ДПІ у м.Полтаві проведено планову виїзну перевірку ПАТ "Полтавакондитер" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт № 3941/16-01-22-01-09/00382208 від 20.06.2014 /а.с.13-103, т.1/.

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем, зокрема, пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 507938,00 грн, пункту 44.1 статті 44 пунктів 198.1., 198.3., 198.6. статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 519518,00 грн та завищено суму бюджетного відшкодування на суму 499491,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення:

№0000702301 від 09.07.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 634922,50 грн, в тому числі 507938,00 грн - за основним платежем, 126984,50 грн - за штрафними (фінасовими) санкціями /а.с. 141, т. 1/;

№ 0000712301 від 09.07.2014, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 499491,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 249745,50 грн /а.с. 143, т.1/;

№ 0000722301 від 09.07.2014, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 519518,00 грн /а.с. 146, т.1/.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 09.07.2014 № №0000702301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 634922,50 грн, в тому числі 507938,00 грн - за основним платежем, 126984,50 грн - за штрафними (фінасовими) санкціями, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення і існування спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1. статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Абзацом г) підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до пункту 138.4. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (пункт 138.5. статті 138 Податкового кодексу України).

В силу вимог пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 № 996-ХІV.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу вищенаведених положень законодавства суд вбачає, що платник податку при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток має право врахувати витрати згідно з переліком, наведеним у пункті 138.1. статті 138 Податкового кодексу України, в тому числі витрати на збут, до яких належать, зокрема, витрати на дослідження ринку (маркетинг), за умови їх підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами та наявності зв'язку із господарською діяльністю платника податків.

В акті перевірки від 20.06.2014 контролюючим органом встановлено завищення позивачем витрат на загальну суму 2569280,00 грн. внаслідок врахування в складі витрат на збут витрат з вартості маркетингових послуг, отриманих від ТОВ "АТБ-маркет" та ТОВ "Діад" /а.с. 24, т. 1/.

Як встановлено судом, ПАТ "Полтавакондитер" (замовник) та ТОВ "АТБ-маркет" (виконавець) укладено договори №35651 від 01.01.2012 та № 35651 від 01.01.2013 про надання послуг, згідно з якими ТОВ "АТБ-маркет" зобов'язувався надати ПАТ "Полтавакондитер" послуги, а ПАТ "Полтавакондитер"- прийняти та оплатити вказані послуги /а.с.211-213, 216-218, т.1/.

Відповідно до пункту 1.2 договорів перелік та вид послуг зазначається у додатках до договору, які є його невід'ємною частиною.

У додатках до договорів визначено перелік послуг (визначення обсягів продажів в кількісному та грошовому виразі, визначення залишків продукції в магазинах, що беруть участь у дослідженні, визначення відносної динаміки продажу продукції постачальника у торговій мережі, проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (закриті, відкриті питання), проведення телефонного опитування респондентів, проведення фокус-груп, дослідження факторів вибору торгової точки для покупки різних товарних груп, дослідження відношення споживачів до найменування торгових марок, упаковки товарів, он-лайн опитування споживачів на підставі розробленої анкети з фіксованою кількістю питань та ін.) , одиницю виміру та вартість /а.с.214-215, 219-220 т.1/

На виконання вказаного договору позивачем отримано від ТОВ "АТБ-маркет" послуги та проведено їх оплату, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії актів здачі-прийняття виконаних робіт, доданих до них звітів про проведені маркетингові дослідження, складених помісячно /а.с. 117 - 250 т. 4, а.с. 1 - 250 т.5, а.с. 1 - 213 т. 6, а.с. 1-72 т.9/, копії виписаних податкових накладних /а.с. 8-55 т. 2, а.с. 83 - 86 т. 9/, а також копії виписок по рахунках /а.с. 69 - 74 т. 7/.

Операції з придбання маркетингових послуг відображено позивачем у бухгалтерському обліку /а.с.223-250 т. 3, а.с. 1-99 т .4/.

04.01.2010 позивачем укладено з ТОВ "Діад" договір про надання маркетингових послуг № 81/03-10, відповідно до якого ТОВ "Діад" зобов'язувався надати ПАТ "Полтавакондитер" маркетингові послуги, а ПАТ "Полтавакондитер"- прийняти та оплатити вказані послуги /а.с.149-151, т.1/.

Відповідно до пункту 1.2 договору перелік та вид послуг зазначається у додатках до договору, які є його невід'ємною частиною.

На виконання вимог договору додатками до договору від 04.01.2010 визначено перелік послуг та їх вартість /а.с.154-165 т.1/.

Із додатків до договору вбачається, що змістом послуг ТОВ «Діад» було розміщення продукції ТМ «Домінік» при касовій зоні торгових точок різних підприємств м. Донецька та Донецької області.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що здача-приймання виконаних маркетингових послуг оформлюється актом здачі-приймання наданих послуг, підписаними повноважними представниками сторін.

В ході виконання господарських операцій сторонами підписано акти виконаних робіт /а.с.201-210 т.3/, ТОВ «Діад» видано позивачу податкові накладні /а.с.211-225 т. 3/.

ПАТ "Полтавакондитер" здійснило оплату вказаного товару, що підтверджується банківськими виписками /а.с.69-74, т.7/.

Згідно положень підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

В Узагальнюючій податковій консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, затвердженій наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 № 123, зазначено, що рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

Для врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги, у тому числі мотиваційні виплати при обчисленні об'єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Аналізуючи з урахуванням наведених положень податкового законодавства та узагальнюючої податкової консультації господарські відносини позивача з ТОВ «АТБ-маркет» відносно надання (отримання) маркетингових послуг, дослідивши документи, якими оформлено ці господарські операції, суд дійшов висновку, що факт надання маркетингових послуг підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами (актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), до яких додано звіти про проведені дослідження. При цьому звіти за структурою складено згідно з основними теоретичними принципами проведення маркетингових досліджень за етапами ( 1) обґрунтування необхідності проведення дослідження, 2) визначення проблеми та формулювання цілей дослідження; 3) відбір джерел інформації, визначення методів та видів аналізу даних; 4) збір інформації; 5) систематизація та аналіз даних; 6) визначення результатів та формулювання висновків; 7) підготовка звіту про одержані результати; 8) аналіз прийнятих на основі дослідження заходів).

Послуги, які надавались ТОВ «АТБ-маркет», мали безпосереднє відношення до господарської діяльності позивача, впливали на результати діяльності позивача з продажу товарів та були спрямовані на отримання доходу.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що результати маркетингових досліджень враховувалися позивачем для визначення обсягів виробництва кондитерських товарів, які знаходилися в обігу, для розробки нового асортименту товарів, зокрема, серії продукції «Коровкіна забавка» /а.с. 177, 190, т.7/, для участі у тендерах ТОВ «АТБ-маркет» на виробництво цукерок під власною торговою маркою Private Label /а.с. 152 -159 т. 7, а.с. 105 - 130 т. 8/. При цьому у звіті Правління ПАТ «Полтавакондитер» про результати фінансово-господарської діяльності за 2012 рік відзначалася позитивна тенденція продажу у мережі ТОВ «АТБ-маркет» у порівнянні з 2011 роком (в натуральному виразі зростання склало 45 % і 51 % у грошах за рахунок виробництва продукції під ТМ Домінік), із врахуванням динаміки попиту на ринку кондитерських виробів особлива увага зверталася на виведення на ринок нової продукції. У звіті Правління за 2013 рік відзначалася позитивна тенденція продажу у мережі ТОВ «АТБ-маркет» у порівнянні з 2012 роком, в натуральному виразі - 172 % і 188 % в грошах. На кінець року по програмі Private Label у ТОВ «АТБ-маркет» здійснювалося відвантаження по 9 позиціям, що дозволило частково покрити падіння продаж по дистриб'ютерам України /а.с. 160 -174 т.7/.

Аналіз ефективності маркетингової діяльності ТОВ «АТБ-маркет» по просуванню кондитерських виробів ПАТ «Полтавакондитер» у 2012-2013 роках відображено у довідках ПАТ «Полтавакондитер», наявних у матеріалах справи /а.с. 76-77, т. 7/.

Доводи перевірки про те, що позивачем неправомірно включено до складу витрат на збут витрат з вартості маркетингових послуг, отриманих від підприємств, які є покупцями і власниками кондитерських виробів позивача, суд відхиляє як безпідставні, оскільки ініціатором маркетингових досліджень може бути як власник торговельної марки, виробник продукції, так і дистриб'ютор, торговельна мережа. Таким чином позивач, який є виробником продукції і володільцем торгової марки «Домінік» не позбавлений права бути замовником маркетингових досліджень відповідного товару, а відтак несе витрати на ці послуги.

Посилання в акті перевірки на те, що звіти маркетингових досліджень ТОВ «АТБ-маркет» мають пізнавальний та інформаційний характер і не містять жодних рекомендацій, які б дали змогу позивачу використати їх у своїй господарській діяльності, суд оцінює критично, з огляду на те, що дані, наведені у звітах, не є загальновідомими, натомість є результатом опрацювання джерел інформації із застосуванням відповідних методів і способів.

Суд бере до уваги, що необхідність маркетингових досліджень зумовлена потребою зниження ризику прийняття неправильного рішення за рахунок кращого знання і розуміння стану та динаміки факторів оточуючого середовища. Метою проведення маркетингових досліджень є виявлення можливості підприємства посісти конкурентні позиції на ринку, знизити ризик і міру невизначеності. Внаслідок недостатньої обізнаності підприємства в потребах споживачів, тенденцій розвитку ринку можливі негативні наслідки у вигляді: запровадження у виробництво товарів або послуг, що не користуються попитом; неправильної цінової політики; незручних для споживача місць продажу товарів; неефективної реклами; втрачених можливостей.

Отже, доводи контролюючого органу щодо відсутності можливості позивача використати результати маркетингових досліджень у своїй господарській діяльності є безпідставними.

Суд не погоджується також із доводами відповідача про те, що у позивача створено відділ маркетингу, а відтак безпідставно придбано маркетингові послуги від інших підприємств. Суд враховує, що згідно пояснень представника позивача попит на кондитерські вироби у різних регіонах України відрізняється, мають місце сезонні коливання попиту, тому відділ маркетингу фізично не може провести дослідження такого масштабу, яке здійснено ТОВ «АТБ-маркет». За таких обставин суд вважає придбання позивачем маркетингових послуг економічно обґрунтованим.

Посилання представників відповідача на відсутність в актах приймання-передачі послуг інформації щодо вимірювання вартості господарських операцій суд вважає такими, що не можуть свідчити про неправомірність формування позивачем витрат, оскільки послуги, як правило, не мають одиниць виміру. При цьому визначена в актах вартість послуг відповідає змісту звітів маркетингового дослідження та вартості послуг, передбаченій у додатках до договорів про надання послуг.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач мав право врахувати у складі витрат при обчислення об'єкта оподаткування податком на прибуток вартість отриманих від ТОВ «АТБ-маркет» маркетингових послуг.

Аналізуючи господарські відносини позивача з ТОВ «Діад» відносно надання (отримання) маркетингових послуг, суд дійшов висновку, що факт надання маркетингових послуг підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами - актами виконаних робіт щодо розміщення продукції ТМ Домінік при касовій зоні.

Необхідно зазначити, що прикасова та касова зони є найбільш привабливими для розміщення товарів імпульсивного попиту (прихованого, непевного, який виникає під впливом пропозицій товарів).

Мерчандайзинг (англ. (merchandising) походить від англійського merchandise - товари, сприяння продажу будь-якого товару) - один із видів маркетингу, що сприяє інтенсивному просуванню товарів у роздрібній торгівлі без активної участі спеціального персоналу - вдале розміщення товарів у торговому залі, оригінальне оформлення прилавків та вітрин, організація презентацій з роздачею сувенірів, наданням знижок та пільг.

Таким чином, послуги ТОВ «Діад» є маркетинговими послугами, тому витрати на такі послуги в силу положень підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України відносяться до складу витрат на збут, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Послуги, які надавались ТОВ «Діад», мали безпосереднє відношення до господарської діяльності позивача, впливали на результати діяльності позивача з продажу товарів та були спрямовані на отримання доходу, про що свідчать аналіз ефективності маркетингової діяльності ТОВ «Діад» по просуванню кондитерських виробів ПАТ «Полтавакондитер» у 2012 році /а.с. 75, т. 7/, аналіз обсягу продаж за 2012 рік, в якому ТОВ «Діад» на першому місці серед дистриб'юторів по обсягу продаж у гривневому еквіваленті /а.с. 179, т. 7/.

Доводи перевірки про те, що позивачем неправомірно включено до складу витрат на збут витрати з вартості маркетингових послуг від ТОВ «Діад», яке є власником кондитерської продукції позивача, суд відхиляє з тих підстав, що послуги стосувалися розміщення продукції торгової марки Домінік, власником якої є позивач, крім того, як суд зазначав вище, ініціатором маркетингових послуг може бути як власник торговельної марки, виробник продукції, так і дистриб'ютор, торговельна мережа.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач мав право врахувати у складі витрат при обчислення об'єкта оподаткування вартість маркетингових послуг, отриманих від ТОВ «Діад».

Отже, в ході судового розгляду позивачем документально підтверджено факт надання позивачу маркетингових послуг ТОВ "АТБ-маркет", ТОВ "Діад", їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю позивача, та відповідно врахування витрат на придбання маркетингових послуг, підтверджених первинними документами, при обчисленні податку на прибуток підприємств.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 09.07.2014 № 0000702301, яким позивачу на підставі висновків акту перевірки від 20.06.2014 № 3941/16-01-22-01-09/00382208 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 634 922,50 грн, не ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України та достовірно встановлених обставинах, а відтак підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням № 0000712301 від 09.07.2014, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 499491,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 249745,50 грн та № 0000722301 від 09.07.2014, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 519518,00 грн, суд виходить з наступного.

Із акту перевірки суд вбачає, що контролюючим органом встановлено неправомірне віднесення ПАТ «Полтавакондитер» до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з вартості отриманих маркетингових послуг ТОВ «АТБ-маркет» у сумі 447 799 грн та ТОВ «Діад» у сумі 64 755 грн. /а.с. 58, т. 1/, а зайве віднесення у грудні 2013 року до складу податкового кредиту суми ПДВ 6964 грн внаслідок подвійного включення податкових накладних ТОВ «ТД Інтерсталь», ДП «Східний ЕТЦ» Полтавська філія ДП «Східний ЕТЦ» /а.с. 62, т.1/. Внаслідок цього перевіряючими зроблено висновок про завищення від'ємного значення ПДВ на суму 519 518 грн та завищення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 499 491 грн.

Згідно з поясненнями представника відповідача та розрахунками до податкових повідомлень-рішень № 0000722301 від 09.07.2014, № 0000712301 від 09.07.2014 /а.с. 56-58, 61-63, т.7/ порушення формування податкового кредиту на суму ПДВ 6964 грн внаслідок подвійного включення податкових накладних вплинуло на розмір зменшення від'ємного значення ПДВ згідно податкового повідомлення-рішення № 0000722301 від 09.07.2014, на зменшення розміру бюджетного відшкодування вказана сума не вплинула.

У судовому засіданні представник позивача не заперечувала щодо допущеного порушення формування податкового кредиту на суму 6964 грн та правомірності зменшення від'ємного значення ПДВ на цю суму податковим повідомленням-рішенням № 0000722301 від 09.07.2014, про що зазначила також у відповідній заяві, приєднаній до матеріалів справи /а.с.192, т.7/.

Відповідно до частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З огляду на викладене, беручи до уваги документи, наявні у справі, суд вважає податкове повідомлення-рішення № 0000722301 від 09.07.2014 в частині зменшення від'ємного значення ПДВ на суму 6964 грн. законним та обґрунтованим, а позовні вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню.

Відносно висновку перевірки про завищення від'ємного значення ПДВ на суму 512 554 грн (519 518 - 6964) та завищення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 499 491 грн. за результатами господарських операцій з ТОВ «АТБ-маркет» та ТОВ «Діад», суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, а також первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що на підтвердження здійснення господарських операцій ТОВ «АТБ-маркет» та ТОВ «Діад» виписано позивачу податкові накладні, оформлені згідно з вимогами Податкового кодексу України / а.с. 8-55 т. 2, а.с. 211 -222 т. 3, , а.с. 83 - 86 т. 9/.

ТОВ «АТБ-маркет» та ТОВ «Діад» на момент укладення договору та видачі податкових накладних були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, що не заперечується сторонами.

З огляду на те, що судом встановлено документальне підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ «АТБ-маркет» та ТОВ «Діад» щодо надання маркетингових послуг, їх безпосередній зв'язок із господарською діяльністю позивача, суд приходить до висновку, що формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Доводи перевірки про те, що податкові накладні ТОВ «АТБ-маркет» на суму ПДВ 304 841 грн, які були віднесені позивачем до податкового кредиту, були оформлені з порушенням статті 201 Податкового кодексу України, оскільки не містили опис номенклатури придбаних послуг, суд оцінює критично з огляду на наступне.

Із змісту податкових накладних ТОВ «АТБ-маркет» на вказану суму, перелік яких наведено в акті перевірки /а.с. 60-61, т.1/ вбачається, що у графі 3 «номенклатура товарів/послуг продавця зазначено «послуги згідно договору №35651 від 01.01.2012 ( № 35651 від 01.01.2013)». Зважаючи на те, що із договорів вбачається зміст послуг, суд виходить з того, що графа 3 податкових накладних заповнена належним чином.

Крім того, суд враховує, що пунктом 3.2. договорів передбачалася попередня оплата послуг замовником за кожний звітний період на підставі виставленого рахунку-фактури.

В силу положень пункту 201.7. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Враховуючи те, що позивачем сплачувалися суми коштів по договорам №35651 від 01.01.2012 та № 35651 від 01.01.2013 як попередня оплата, відповідно ТОВ «АТБ-маркет» складалися податкові накладні на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок, і за неможливості визначити точний перелік маркетингових послуг на час попередньої оплати - у податкових накладних вказувалося «послуги згідно договору №35651 від 01.01.2012 ( № 35651 від 01.01.2013)», що не суперечить нормам податкового законодавства.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що окремі недоліки податкових накладних не можуть бути безумовною підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит, якщо такі податкові накладні дають можливість встановити зміст господарської операції та ідентифікувати осіб, які їх склали.

За таких обставин висновок перевірки про неправомірне віднесення ПАТ «Полтавакондитер» до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з вартості отриманих маркетингових послуг ТОВ «АТБ-маркет» та ТОВ «Діад» є необґрунтованим, а відтак і похідний висновок про завищення від'ємного значення ПДВ на суму 512 554 грн та завищення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 499 491 грн. за результатами господарських операцій з ТОВ «АТБ-маркет» та ТОВ «Діад» не ґрунтується на вимогах податкового законодавства та достовірно встановлених обставинах.

Враховуючи вищенаведене, податкове повідомлення-рішення № 0000712301 від 09.07.2014 та податкове повідомлення - рішення № 0000722301 від 09.07.2014 в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 512 554 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже позов підлягає частковому задоволенню.

Суд вважає за необхідне також звернути увагу на те, що питання оподаткування позивача за результатами господарських відносин із ТОВ «АТБ-маркет» та ТОВ «Діад» за тими ж договорами (зокрема, за договором із ТОВ «АТБ -маркет» від 01.01.2012 №35651, договором з ТОВ «Діад» від 04.01.2010 № 81/03-10), але за інший, попередній період, були предметом судового розгляду у справі № 2а-1670/5701/12. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2013, ухвалою Вищого адміністративного суду від 02.12.2013 визнано протиправними та скасовано відповідні податкові повідомлення-рішення /а.с.10-37, т.7/.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд також враховує, що згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Зважаючи на те, що розмір судового збору за подання вказаного позову складає 4872 грн, сума судового збору відповідно до задоволеної частини вимог складає 4 854,18 грн. Таким чином, позивач має нести витрати із судового збору пропорційно відхиленій частині позовних вимог в розмірі 17,82 грн.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір згідно платіжного доручення № 4865 від 14.07.2014 в розмірі 487,20 грн, судові витрати позивача у розмірі 469,38 грн (487,20 - 17,82) підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України.

В силу пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, отже, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог з відповідача до державного бюджету стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000702301 від 09.07.2014, № 0000712301 від 09.07.2014.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000722301 від 09.07.2014 в частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 512 554 грн. (п'ятсот дванадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири гривні).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" (ідентифікаційний код 00382208) судові витрати у розмірі 469 грн. 38 коп. (чотириста шістдесят дев'ять гривень тридцять вісім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 20 жовтня 2014 року.

Суддя М.В. Довгопол