Постанова № 41081480, 11.05.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2011 року Справа № 2а/0370/856/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представників позивача Масич І.В., Чури М.П.,

представників відповідача Кравець Т.М., Новосада Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМТ-Труби" до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМТ-Труби" звернулося з позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.03.2011 року №780000012301 та від 17.03.2011 року №790000022301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Нововолинською об'єднаною державною податковою інспекцією винесене податкове повідомлення-рішення №790000022301 від 17 березня 2011 року, яким згідно з підпунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України за порушення п.4.1 ст.4, п.п. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» донараховано податок на додану вартість в розмірі 114523,75 гривень, з яких за основним платежем 91619 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 22904,75 грн.

Також Нововолинською ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 року №780000012301, яким згідно з підпунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України за порушення п.1.32 , пп.2.1. п.2.1 ст.2, п.4.1. ст..4, п.п. 5.3.9. п.5.3. ст..5, п.6.1. ст..6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ "АМТ-Труби" донарахований податок на прибуток підприємств в розмірі 280596,25 грн, з яких за основним платежем 224477 грн. та 56119,25 грн. за штрафними санкціями.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач вважає незаконними та просить їх скасувати оскільки, на думку позивача, аргументація Нововолинської ОДПІ, висвітлена в акті планової виїзної перевірки ТОВ «АМТ- Труби» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року та валютного законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, не відображає дійсних обставин, є помилковою та безпідставною.

Так, позивач не погоджується з формулюванням викладеним відповідачем в акті перевірки стосовно того, що при формуванні і продажу товарів позивачем застосовано ціни нижчі від цін розрахованих «Остаточною калькуляцією вартості виробництва продукції», яка складається підприємством щомісячно по кожному виду виготовленої продукції, тобто продукція реалізується по цінах нижче собівартості.

В обґрунтування власної позиції ТОВ «АМТ-Труби» зазначає, що відповідно до ст.6 Закону України «Про ціни та ціноутворення» у народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. При цьому, згідно зі ст.7 вказаного Закону вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг за винятком тих, за якими здійснюється державне регулювання цін і тарифів. У відповідності до норм цивільного законодавства якщо держава не здійснює регулювання цін та тарифів на товар, який придбаває або продає товариство, то операції з купівлі-продажу такого товару проводяться за вільними цінами, які визначені на договірній основі.

За перевіряємий період Товариством «АМТ-Труби» собівартість реалізованої продукції становить 1850325,63 грн., реалізаційна вартість становить 1473838,20 грн. Різниця в ціні склала 376425,03 грн.

Відповідно до п.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів) згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки варів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Позивач також акцентував увагу на тому, що згідно із п.1.20 ст.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною ціною товарів вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін, у зв'язку з чим позивач вважає, що застосування відповідачем поняття звичайної ціни для цілей оподаткування ПДВ у сумі собівартості реалізації готової продукції (витрат на виробництво) не відповідає вимогам пункту 1.20 Закону, а обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Крім того, позивач не погоджується з позицію відповідача щодо нікчемності правочину, який був укладений між ТОВ «АМТ-Труби» та ПП «Будагрокомфорт».

В обґрунтування власної позиції позивач посилається на те, що здійснення господарської операції з ПП «Будагрокомфорт» підтверджується первинними документами, сировина придбана позивачем у ПП «Будагрокомфорт» в подальшому перероблялась, а готова продукція реалізовувалась ТОВ «Соніс».

З огляду на наведене позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, в письмових запереченнях, наданих суду, акцентували увагу на тому, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року встановлено його заниження в розмірі 376425 грн. 03 коп., у тому числі: за 2 квартал 2008 року в сумі 19865 грн.; за 3 квартал 2008 року в сумі 1192 грн.; за 4 квартал 2008 року в сумі 87480 грн.; за 1 квартал 2009 року в сумі 21000 грн.; за 2 квартал 2009 року в сумі 3782 грн.; за 3 квартал року в сумі 45442 грн.; за 4 квартал 2009 року в сумі 49158 грн.; за 2 квартал 2010 року в сумі 49345 грн.; за 3 квартал 2010 року в сумі 99161 грн.

Заниження скоригованого валового доходу відповідачем обґрунтовується тим, що відповідно до облікової політики підприємство для формування витрат в бухгалтерському обліку використовує інформацію про витрати підприємства відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України " "Витрати" від 31 грудня 1999 року N 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року № 27/4248, з урахуванням чого перевіркою було встановлено, що при формуванні ціни продажу позивачем застосовано ціни нижчі від цін розрахованих «Остаточною калькуляцією вартості виробництва продукції», яка складається підприємством щомісячно по кожному виду виготовленої продукції, тобто продукція реалізовувалась нижче собівартості. За період з 01.10.200.7р. по 30.09.2010р. підприємство повинно було отримати прибуток, а фактично отримувало збитки.

Відповідно п. 1.32 ст.1, п.2.1.1 ст.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 року №283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою і спрямована на отримання прибутку.

При цьому у визначені господарської діяльності згідно зі статтею 142 Господарського кодексу України термін „доход" ототожнюється з „прибутком". Господарський кодекс встановлює, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Відповідно до п.5.1 ст.5 валові витрати виробництва - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості робіт (послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На думку відповідача, валові витрати не можуть перевищувати валові доходи, оскільки така різниця є економічно та юридично необґрунтованою, внаслідок укладених договорів з покупцями на реалізацію продукції за цінами нижче повної вартості не виникає бази оподаткування, тобто підприємство не буде сплачувати податок на прибуток з таких операцій, у зв'язку з чим за період з 01.10.07 року по 30.09.10 року валові доходи позивача підлягали коригуванню у сторону збільшення на суму 376425,03 грн..

Крім того, позивач акцентував увагу на тому, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 встановлено його завищення за серпень 2010р. в сумі 94388 грн.

Відповідачем встановлено, що на формування податкового кредиту вплинула господарська операція позивача з приватним підприємством «Будагрокомфорт». Разом з тим, згідно додатку К1/1 декларації на прибуток за 2010 рік за приватним підприємством «Будгаранткомфорт» рахується відсутніми основні фонди 1,2,3,4 групи необхідні для ведення відповідної господарської діяльності та відсутні виробничі потужності необхідні для здійснення технологічного процесу. Крім того, ПП «Будгаранткомфорт» до органів податкової служби подано розрахунок комунального податку з середньою чисельністю працівників 3 особи, що свідчить про відсутність технічного персоналу для проведення фінансово-господарської діяльності. За 2010 рік ПП «Будгаранткомфорт» до органів державної податкової служби не подано розрахунків податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що свідчить про відсутність транспортних засобів на підприємстві.

Таким чином, відповідач, провівши перевірку господарської та економічної діяльності ПП «Будгаранткомфорт», встановив відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності, у зв'язку з чим, відповідач прийшов до висновку про те, що фінансово-господарська діяльність ПП"Будгаранткомфорт" здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ПП «Будгаранткомфорт» через, що фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «АМТ-Труби» є фіктивними та вчиненими без наміру створення правових наслідків, які обумовлені укладеним між зазначеними особами договору, а отже є нікчемним.

З урахуванням наведеного представники відповідача просили в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази, судом встановлено наступне.

Нововолинською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року та валютного законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, результати якої відображені в акті від 25.02.2011 року №110/13/2301-33273949, на сторінці 8 якого Нововолинською ОДПІ зроблено висновок про те, що в порушення п.1.32 ст.1, пп.2.1.1 п.2.1 ст.2, п.4.1. ст..4, п.п. 5.3.9. п.5.3. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року ТОВ «АМТ-Труби» внаслідок систематичного продажу продукції за цінами нижчими від повної вартості такої продукції не одержано дохід в розмірі 376 425 грн. 03 коп., у зв'язку з чим перевіркою виявлено заниження скоригованого валового доходу за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року 376 425 грн. 03 коп., у тому числі: за 2 квартал 2008 року в сумі 19865 грн.; за 3 квартал 2008 року в сумі 1192 грн.; за 4 квартал 2008 року в сумі 87480 грн.; за 1 квартал 2009 року в сумі 21000 грн.; за 2 квартал 2009 року в сумі 3782 грн.; за 3 квартал року в сумі 45442 грн.; за 4 квартал 2009 року в сумі 49158 грн.; за 2 квартал 2010 року в сумі 49345 грн.; за 3 квартал 2010 року в сумі 99161 грн..

На підставі виявлених порушень п.1.32 ст.1, пп.2.1.1 п.2.1 ст.2, п.4.1. ст..4, п.п. 5.3.9. п.5.3. ст..5, п.6.1. ст..6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Нововолинською ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення від 17.03.2011 року №780000012301, яким ТОВ "АМТ-Труби" донарахований податок на прибуток в розмірі 280596,25грн, з яких за основним платежем 224477 грн. та 56119,25 грн. за штрафними санкціями.

Також відповідачем в акті планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року та валютного законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року від 25.02.2011 року №110/13/2301-33273949 зафіксовано, що згідно додатку К1/1 декларації на прибуток за 2010 рік у приватного підприємства «Будгаранткомфорт» відсутні основні фонди 1,2,3,4 групи необхідні для ведення відповідної господарської діяльності та відсутні виробничі потужності необхідні для здійснення технологічного процесу. Крім того, ПП «Будгаранткомфорт» до органів податкової служби подано розрахунок комунального податку з середньою чисельністю працівників 3 особи, що свідчить про відсутність технічного персоналу для проведення фінансово-господарської діяльності. За 2010 рік ПП «Будгаранткомфорт» до органів державної податкової служби не подавало розрахунків податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що свідчить про відсутність транспортних засобів на підприємстві.

Також відповідач в акті перевірки робить посилання на наявність порушеної кримінальної справи відносно директора приватного підприємства «Будагрокомфорт» за ч.2 358 Кримінального кодексу України.

Внаслідок вищенаведених обставини, а також із врахуванням положень ч.5 ст.203, ч.1 та ч.2 ст.215, ч.1 ст.216 ЦК України відповідач, на сторінці 32 акту перевірки, дійшов висновку про нікчемність правочину укладеного між ПП «Будгаранткомфорт» та ТОВ «АМТ-Труби», у зв'язку з чим відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №790000022301 від 17 березня 2011 року, яким за порушення п.4.1 ст.4, п.п. 7.4.5 п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено (донараховано) податок на додану вартість в розмірі 114523,75 гривень, з яких за основним платежем 91619грн. та за штрафними санкціями в розмірі 22904,75 грн..

Разом з тим, суд не погоджується з винесеними Нововолинською ОДПІ податковим повідомленням-рішенням від 17.03.2011 року №780000012301 та податковим повідомленням-рішенням рішенням від 17.03.2011 року №790000022301, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «АМТ-Труби» протягом 2008 -2010 років здійснювало виробництво продукції - труб, які в подальшому протягом вказаного періоду реалізовувались ТОВ «С.М.К», ТОВ ТД «Волиньінтерм», ТОВ «МК-Буд», ТОВ «Атраком», ВАТ «Свемон-Захід», ВАТ «Банкомзв'язок», ПМП «Світязьмонтаж», ПП «Крос-2003», ТОВ «Діском», ПП «Добробут-БМ», Іваничівському ВУЖКГ, Заболотівській сільській раді, ТОВ «Соніс», ПП «Вінкабель», а також фізичним особам - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

За перевіряємий період Товариством «АМТ-Труби» собівартість реалізованої продукції становить 1850325,63грн., реалізаційна вартість становить 1473838,20 грн. Різниця в ціні склала 376425,03 грн.

Зазначені обставини також не заперечуються і представниками сторін.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно абзацу 2 п.5.3.9 ст.5 Закону не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Аналізуючи вищезгадані норми Закону, суд вважає помилковим позицію відповідача щодо застосування до спірних правовідносин абзацу 2 п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки відповідно до положень п.1.20 ст.1 цього Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

В розумінні п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Відповідно до п.1.20.2 ст.1 Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги) ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Судом встановлено, що виготовлену продукцію ТОВ «АМТ-Труби» реалізовувало по цінам сформованих на ідентичні товари іншими виробниками та особами, що реалізовували такий товар. Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи рекламними листами суб'єктів господарювання, які здійснювали реалізацію ідентичної продукції з травня 2008 року по серпень 2010 року, якими керувався позивач при визначенні ціни на власну продукцію.

Разом з тим, в силу п.1.20.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідно до п. 13 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" від 23.07.98 р. N 817/98 індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Отже, виходячи з приписів наведеної норми законодавства звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях мають бути установлені на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, проведеної уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

Визначення рівня звичайних цін податковим органом здійснено не було, в той час податковим органом були проаналізовані «Остаточна калькуляція» на кожний вид виготовленої продукції та співставлено з ціною продажу такої продукції. Таким чином, дана інформація не може розцінюватися як статистичні дані щодо цін на внутрішньому ринку України у розумінні п. 13 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" від 23.07.98 року N 817/98.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Пункт 5.3 ст.5 Закону містить вичерпний перелік витрат, які не можна відносити до складу валових витрат. Цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.

Виходячи із юридичного змісту наведених правових норм, основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Актом перевірки та представниками відповідача в судовому засіданні не заперечувалось, що позивачем операції з виготовлення та реалізації продукції були проведені на підставі належним чином оформлених первинних документів, у зв'язку з чим суд вважає безпідставним висновок Нововолинської ОДПІ про порушення позивачем п.1.32 ст.1, пп.2.1.1 п.2.1 ст.2, п.4.1. ст..4, п.п. 5.3.9. п.5.3. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також суд не погоджується і з висновками відповідача щодо порушення ТОВ «АМТ-Труби» п.4.1 ст.4, п.п. 7.4.5 п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки, як встановлено судом, між ТОВ «АМТ-Труби» та ПП «Будгаранткомфорт» був укладений договір від 4 серпня 2010 року, за умовами якого ПП «Будгаранткомфорт» зобов'язується в порядку та на умовах визначних цим договором поставити ТОВ «АМТ-Труби» товар - поліетилен ПЄ80.

На виконання умов договору ПП «Будгаранткомфорт» поставлено продукцію визначену сторонами у специфікаціях від 4 серпня 2010 року (додаток № 1 до договору), від 15 серпня 2010 року (додаток № 2 до договору), від 23 серпня 2010 року (додаток № 3 до договору) та від 29 серпня 2010 року (додаток № 4 до договору).

ТОВ «АМТ-Труби» за поставлений товар перераховано ПП «Будгаранткомфорт» грошові кошти, а саме: платіжним дорученням від 10 серпня 2010 року 136 450 грн., платіжним дорученням від 16 серпня 2010 року 24 840 грн., платіжним дорученням від 25 серпня 2010 року 75 350 грн., платіжним дорученням від 31 серпня 2010 року 329 688 грн.

ПП «Будгаранткомфорт» виписані податкові накладні: № 90808 від 09.08.2010 року на суму 136450,00грн., в тому числі ПДВ 22 741,67 грн.; № 160805 від 16.08.Ї010 року на суму 24840,00 грн., в тому числі ПДВ 4140 грн.; № 250803 від 25.08.2010 року на суму 75350,00 грн., в тому числі ПДВ 12 558,33 грн.; №310814 від 31.08.2010 року на суму 329688,00 грн., в тому числі ПДВ 54948 грн.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача, поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України, поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України, в інших випадках, визначених цим Законом.

Згідно із п.4.1 ст.4 Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Як визначено п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.4.1 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як передбачено п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проаналізувавши зазначені норми Закону, суд приходить до висновку про правомірність формування ТОВ «АМТ-Труби» податкового кредиту по господарським операціям з ПП «Будгаранткомфорт» за серпень 2010 року в сумі 94388 грн.

Також суд вважає безпідставним висновок відповідача щодо нікчемності договору між ТОВ «АМТ-Труби» та ПП «Будгаранткомфорт» від 4 серпня 2010 року, оскільки обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. При цьому сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення. Крім того, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Разом з тим, відповідачем не надано жодного доказу, що свідчили б про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «АМТ-Труби» та ПП «Будгаранткомфорт», більш того, позивачем доведено, що придбану продукцію у ПП «Будгаранткомфорт» позивачем використано при виготовленні труб, які в подальшому поставлені ТОВ «Соніс».

В розумінні ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору, у зв'язку з чим доводи відповідача щодо нікчемності правочину є безпідставними та необґрунтованими.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві докази позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 17 березня 2011 року № 780000012301 та від 17 березня 2011 року № 790000022301.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої виготовлено 16 травня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю. Ю. Сорока