Постанова № 41079942, 21.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1619/14 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газпрофі» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпрофі» (далі - позивач, ТОВ «Газпрофі») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.2011 року №0000622300 та №0000612300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року, адміністративний позов було задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2014 року було скасовано рішення судів попередніх інстанцій, а справу направлено на новий розгляду до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 15 квітня 2014 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову задоволенні позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Газпрофі» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Газпрофі» з питань дотримання товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 05.04.2011 року №372/23-2/.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки, позивачем було порушено вимоги податкового законодавства України, що призвело до завищення валових витрат за I квартал 2009 року на суму 8425733,33 грн., за II квартал 2009 року - на суму 333333,33 грн. та податкового кредиту за лютий 2009 року - на суму 155333,33 грн., за березень 2009 року - на суму 1529813,34 грн., за квітень 2009 року - на суму 66666,67 грн. у зв`язку з виконанням правочинів з придбання у ТОВ «Аметт», ТОВ «Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна» і ТОВ «Касеусмастер» агентських послуг, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

На підставі акту від 05.04.2011 року №372/23-2/ ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.04.2011 №0000612300 та №0000622300, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на прибуток підприємства у розмірі 2737208,25 грн., з яких: 2189766,60 грн. - за основним платежем і 547441,65 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на додану вартість - у розмірі 2189766,68 грн., з яких: 1751813,34 грн. - за основним платежем і 437953,34 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи даний адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, вчинені між позивачем і ТОВ «Аметт», ТОВ «Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна», ТОВ «Касеусмастер», мають реальний характер, а тому в даному випадку наявні правові підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334/94-ВР) та «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР), які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, а також Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення №88).

Так, відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону №334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції ( робіт, послуг ) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

У пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР закріплено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР закріплено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ", а також, що "…у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Згідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналогічні правові норми містяться у п.2.4 Положення №88.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою для виникнення права платника податків на віднесення сум коштів до складу валових витрат та на формування податкового кредиту є наявність одночасно двох умов: 1) первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних; 2) наявність в осіб, які здійснюють нарахування податку та складання податкових накладних, статусу платника ПДВ.

У свою чергу, правильність визначення платником ПДВ суми бюджетного відшкодування залежить від наявності достатніх та необхідних правових підстав для визнання права такого платника на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Таким чином, вирішуючи даний адміністративний спір, суд апеляційної інстанції виходить з того, що, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з ПДВ належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції та установити наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників спірних господарських операцій.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що єдиними первинними документами, які містяться у матеріалах справи та відображають окремі відомості щодо господарських правовідносин між позивачем і ТОВ «Аметт», ТОВ «Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна», ТОВ «Касеусмастер» за договорами про надання агентських послуг, є податкові накладні, договори, які начебто були укладені ТОВ «Газпрофі» завдяки посередництву вказаних контрагентів та довідки про їх укладання.

При цьому, ні під час первинного розгляду справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, ні при повторному розгляді справи в суді першої інстанції та в ході даного апеляційного провадження ТОВ «Газпрофі» не надало суду жодних доказів, підтверджуючих рух коштів між ним і ТОВ «Аметт», ТОВ «Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна», ТОВ «Касеусмастер» за спірними договорами, а наявні у справі банківські виписки складені з порушенням вимог ст.9 Закону №996-XIV та п.2.4 Положення №88. Так, зокрема, у них відсутня печатка банку, яким були здійснені платіжні операції, а тому такі первинні документи не можуть вважатися належними і допустимими доказами в розумінні ст.70 КАС України та, відповідно, не підтверджують товарність спірних господарських операцій.

Крім того, у матеріалах справи відсутні акти виконаних робіт. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що додатки до спірних договорів слід вважати такими актами, оскільки у вказаних додатках не зазначено жодного договору, укладеного завдяки агентським послугам контрагентів позивача, а також не вказано будь-яких інших відомостей про надані ними послуги.

Жодних інших документів, які б підтверджували реальність спірних фінансово-господарських операцій між ТОВ «Газпрофі» і ТОВ «Аметт», ТОВ «Виробничий центр П.С.В. Інвест Україна», ТОВ «Касеусмастер» та використання послуг, наданих зазначеними контрагентами в господарській діяльності позивача, товариством надано не було.

Окрім викладеного, колегія суддів також зазначає, що, виходячи з вищенаведених приписів податкового законодавства, сама по собі наявність податкових накладних не може вважатися безумовним доказом товарності фінансово-господарських операцій між суб'єктами господарювання за відсутності жодних інших належних і допустимих, у розумінні ст.70 КАС України, доказів реальності їх здійснення.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається реальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем і вказаними контрагентами, що обумовлює відсутність правових підстав для визнання права ТОВ «Газпрофі» на отримання податкових пільг за результатами їх здійснення, правомірність обчислення позивачем своїх податкових за результатами цих операцій та, відповідно, для задоволенні даного адміністративного позову, оскільки судове рішення ні в якому разі не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, судова колегія вважає, що апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України, довів правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 20.04.2011 року №0000622300 та №0000612300 та переконав судову колегію у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно встановлено обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст.41, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Газпрофі» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.