Ухвала суду № 41079902, 23.10.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

23 жовтня 2014 р. Справа № 902/1321/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Барський машинобудівний завод", м. Бар, Вінницька область, Україна

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Смолхлєбком", м.Смоленськ, Смоленська область, Російська федерація

треті особи, які заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "Лєдаком", с.Тарасово, Мінський район, Мінська область, Республіка Білорусь, Відкрите акціонерне товариство "Гомельхлєбком", м. Гомель, Республіка Білорусь

про стягнення заборгованості по контракту № 25 від 18.04.2014 р. в сумі 13 000 дол. США або 166 688 грн 60 коп.

За участю секретаря судового засідання Солоненко Т.В.

За участю представників :

позивача: Радзієвський А.М., довіреність № 55 від 20.10.2014 р., паспорт серія НОМЕР_2 виданий Барським РВ УМВС України у Вінницькій області 12.02.2000 р.

відповідача: не з'явився.

третьої особи: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Барський машинобудівний завод звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смолхлєбком про стягнення заборгованості за контрактом № 25 від 18.04.2014 р. в сумі 13 000 дол. США або 166 688 грн 60 коп.

Ухвалою суду від 10.09.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі за № 902/1321/14 та призначено судове засідання на 23.10.2014 р.

Одночасно до участі в розгляді справи залучено судом з власної ініціативи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Лєдаком".

Ухвалою суду від 10.09.2014 р. з метою забезпечення належного повідомлення про час та місце судового засідання відповідача та третьої особи, які являється нерезидентами, що потребує за собою звернення господарського суду із відповідним судовим дорученням (про вручення ухвали про порушення провадження у справі відповідачу та третій особі) до компетентних органів іноземних держав, провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України зупинено до 23.10.2014 р. (дата розгляду справи).

Ухвалою суду від 23.10.2014 р. провадження у справі поновлено.

23.10.2014 р. від позивача надійшло клопотання № 5070 від 23.10.2014 р. про залучення до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство "Гомельхлєбком", м. Гомель, Республіка Білорусь, яке судом задоволено.

Також 23.10.2014 р. до суду надійшла заява позивача № 5058 від 22.10.2014 р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах суми заявленого позову.

Заява мотивована наявністю обгрунтованих підстав про намір відповідача на ухилення від виконання своїх зобов'язань за контрактом, шляхом передачі обладнання на власну компанію, яка знаходиться на території іншої держави, що свідчить про значний ризик ухилення відповідача від виконання рішення майнового характеру.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд враховує наступне.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначається в п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В п.3 вказаної постанови зазначається, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяви про забезпечення позову судом встановлено наступне.

Між позивачем та відповідачем - ТОВ "Смолхлєбком" було укладено контрактом № 25 від 18.04.2014 р. та додаткову угоду № 1 від 03.06.2014 р., отримувачем Товару за якими є приватне підприємство "Лєдаком", Республіка Білорусь.

Судом вставлено, що згідно з випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб і індивідуальних підприємців засновником Приватного підприємства "Лєдаком" є ОСОБА_4, а згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб Російської Федерації та копії рішення № 11 учасників ТОВ "Смлохлєбком" єдиним учасником останнього є також ОСОБА_4.

Як вбачається з матеріалів наданих позивачем, а саме: листа № 62/10 від 14.10.2014 р., діловий партнер позивача - ТОВ "Апекс", за його проханням, двічі направляв на підприємство відповідача своїх працівників для складання розгорнутого акту звірки взаєморозрахунків, але в зв'язку з відсутністю працівників на підприємстві відповідача - ТОВ "Смолхлєбком" це не було здійснено.

Крім того, в підтвердження факту відсутності відповідача за адресою реєстрації, позивачем надано копію поштового повідомлення з відміткою відділення пошти Російської Федерації про те, що адресат за вказаною адресою відсутній.

При цьому суд зауважує, що відомостей про виконання судових доручень № 902/1321/14/1643/14 від 10.09.2014 р. та № 902/1321/14/1644/14 від 10.09.2014 р. станом на день проведення судового засідання матеріали справи не містять.

Разом з тим із наявної інформації на електронному ресурсі "Картотека арбітражних справ" слідує, що 20.10.2014 р. арбітражним судом Смоленської області прийнято ухвалу у справі № А 62-6207/2014 про виконання судового доручення господарського суду Вінницької області від 10.09.2014 р. про вручення судових документів ТОВ "Смолхлєбком" відповідно до якої виконання судового доручення визнано неможливим в зв'язку з неявкою в судове засідання ТОВ "Смолхлєбком" від якого поверталась без вручення ухвала про призначення судового засідання з відміткою відділення поштового зв'язку за закінченням строку зберігання тощо (адреса електронного джерела - http://kad.arbitr.ru/PdfDocument/27d01ed1-60a0-4c27-bfd2-1735e318eeb0/A62-6207-2014_20141020_Opredelenie.pdf).

Також позивачем подано лист № 02/946 від 16.10.2014 р. з якого вбачається, що обладнання по контракту № 25 від 18.04.2014 р., в тому рахунку транспортер відвідний та бункер накопичувальний Ж-7БН-00.00.000, які є предметом поставки по даному позову, Приватне підприємство "Лєдаком" поставило і змонтувало на території Відкритого акціонерного товариства "Гомельхлєбком", м.Гомель, Республіка Білорусь та використовується останнім.

Із наявного у справі акта звірки підписаного між сторонами вбачається, що загальна вартість товарообороту між сторонами за контрактами № 25м від 18.04.2014 р. та № 30м від 27.05.2014 р. становить 237 500 дол. США, натомість боржником товар оплачено лише на суму 25 000 дол. США.

Провівши оцінку встановлених обставин, змісту та суті позовних вимог, наведених вище законодавчих приписів в сукупності суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову з метою з метою запобігання утрудненню чи неможливості виконання судового рішення та забезпечення гарантованого виконання рішення суду і належного захисту прав позивача виходячи із наявності зв'язку між таким заходом до забезпечення позову як накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах суми позову та судових витрат і предметом позовної вимоги (стягнення грошових коштів) із врахуванням величини заявлених позовних вимог в грошовому виразі та вчинення відповідачем дій спрямованих на передачу майна отриманого за контрактом № 25 від 18.04.2014 р. і додаткової угоди № 1 від 03.06.2014 р. третім особам з огляду на що очевидним є спроможність такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення.

Дійшовши висновку про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову суд виходив з того, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, виходячи із змісту спірних правовідносин (стягнення грошових коштів), в подальшому може призвести до неможливості виконання судового рішення або ж суттєво утруднити його виконання, оскільки встановлені судом обставини об'єктивно та переконливо свідчать про недобросовісність поведінки відповідача у зобов'язальних правовідносинах оскільки підтверджують ухилення останнього від виконання зобов'язань за контрактом № 25 від 18.04.2014 р. і додатковою угодою № 1 від 03.06.2014 р.

Суд наголошує на тому, що встановлені ним обставини щодо ухилення відповідача від виконання зобов'язань за контрактом № 25 від 18.04.2014 р. і додатковою угодою № 1 від 03.06.2014 р. - об'єктивно та переконливо свідчать про обґрунтованість припущення щодо втрати чи зменшення майна або грошових коштів на момент виконання рішення і як наслідок є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову.

Визначаючись щодо обрання заходу забезпечення позову, суд, надаючи оцінку адекватності та співмірності запропонованих позивачем заходів предмету заявлених позовних вимог, наявності конкретного зв'язку між обраним заходом та предметом позову, виходив з того, що матеріали надані позивачем переконливо свідчать про вчинення відповідачем дій спрямованих на передачу третім особам майна отриманого за контактом № 25 від 18.04.2014 р. та додаткової угоди № 1 від 03.06.2014 р., відсутність останнього за місцем реєстрації, що стверджується наявними в матеріалах справи документами.

Виходячи з наведеного, суд вважає за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Суд зауважує, що зазначений захід забезпечення позову не позбавляє відповідача його конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджає займатись господарською діяльністю як такою взагалі, а лише обмежує його право вільного користування майном та грошовими коштами на яке накладено арешт.

На думку суду, застосування такого заходу є адекватним та співмірним предмету заявлених позовних вимог, забезпечить збалансованість інтересів сторін, не обмежує відповідача здійснювати господарську діяльність, а отже є доцільним.

Приймаючи рішення про задоволення заяви позивача судом взято до уваги також приписи законодавства та судову практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст1) високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (див.справу "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66).У справі "Кайсин проти України" Європейський суд наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов'язкового рішення суду стосовно однієї з сторін. У справі "Бурдов проти Росії" Європейський суд зазначив, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя.

Згідно ч.2 ст.67 ГПК України про забезпечення позову виноситься ухвала.

У п.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначається, що про забезпечення позову господарський суд виносить ухвалу, яка надсилається або видається сторонам у справі, іншим учасникам судового процесу (стаття 87 ГПК). Наказ про вжиття заходів до забезпечення позову не видається. Зазначена ухвала з урахуванням пункту 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа, а тому повинна відповідати вимогам статті 18 названого Закону, в тому числі бути скріплена гербовою печаткою.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 ГПК України, -

У Х В А Л И В :

1. Заяву № 5058 від 22.10.2014 р. Публічного акціонерного товариства "Барський машинобудівний завод", м. Бар, Вінницька область, Україна про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити повністю.

2. Накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Смолхлєбком", вул.Лавочкіна, 104-А, місто Смоленськ, Смоленська область, Російська Федерація, 214027, ІПН 6729043892, КПП 672901001, ОГРН 1086731005789 в межах суми заявленого позову 13 000 дол. США.

3. Дана ухвала набирає законної сили в день її прийняття, є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню.

4. Ухвала може бути оскаржена у встановленому законом порядку. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

5. Строк пред'явлення ухвали до виконання - протягом року з дня прийняття.

6. Ухвалу надіслати сторонам по справі та третім особам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 6 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. Р. Люксембург, 5, м. Бар, Вінницька область, Україна, 23000.

3 - відповідачу - вул. Лавочкіна, 104А, м. Смоленськ, Смоленська область, Російська Федерація, 214027.

4 - третій особі - вул.Партизанська, 40 Б, к.1-2, с.Тарасово, Мінський район, Мінська область, Республіка Білорусь, 223018.

5, 6- третій особі 2 - вул. Олімпійська, 5, м. Гомель, Республіка Білорусь, 246045: юрид. адреса: вул. Інтернаціональна, 8, м. Гомель, Республіка Білорусь, 246045.