Постанова № 41079873, 27.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 жовтня 2014 року письмове провадження № 826/12006/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу

за позовомПредставництва "Догуш Іншаат ве Тіджарет Шіркеті"до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платниківпро визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з даним позовом, в якому просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.05.2014 №№ 0000884230, 0000894230.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податкового кредиту та витрат є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, яке, на думку податкового органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентом є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту та витрат. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

05.05.2014 відповідачем на підставі акта перевірки № 398/28-10-42-30/26608236 від 14.04.2014 прийнято наступні спірні податкові повідомлення:

- 0000884230, яким позивачу за порушення п.п. 138.1, 138.2, 139.1.9 Кодексу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» всього в сумі 6700771,50 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 4467181 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2233590,50 грн.;

- 0000894230, яким позивачу за порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 Кодексу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 5055289,50 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 3370193 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1685096,50 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах, в тому числі, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Д.Е.С. Україна, тобто, безтоварності господарських операцій між позивачем і контрагентом.

Окружний адміністративний суд м. Києва погоджується в такими висновками відповідача, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається наступний ланцюг господарських операцій. Так, міжнародний аеропорт «Бориспіль», за наслідками проведеної тендерної процедури (як державне підприємство), замовляє у позивача виконання комплексу будівельних робіт на об'єкті будівництва «термінал «Д»», про що укладається відповідний договір, копії якого позивачем до матеріалів справи не надано. В подальшому, позивач, не бажаючи (з не встановлених судом причин) самостійно виконувати замовлені ДП «МА «Бориспіль» будівельні роботи, укладає два договори (субпідряду) з ТОВ «Д.Е.С Україна» на виконання електромонтажних робіт та поставку товару для забезпечення виконання таких робіт.

Як наслідок, 06.09.2012 між позивачем і ТОВ «Д.Е.С. Україна» укладається договір підряду № 04-09, зі змісту якого вбачається, що підрядник (позивач) підписав контракт на будівництво з замовником (ДП «Міжнародний аеропорт Бориспіль») на надання робочої сили для виконання електромонтажних робіт. З метою виконання зазначених робіт позивач, як вже зазначалось, залучає субпідрядника - ТОВ «Д.Е.С. Україна».

Крім того, 06.09.2010 між позивачем і ТОВ «Д.Е.С. Україна» укладено договір поставки № 05-09, відповідно до умов якого позивач виявив бажання придбати у контрагента товар (будівельні матеріали), зі слів позивача, з метою використання в рамках власної господарської діяльності, при виконанні робіт на об'єкті будівництва «термінал «Д» аеропорту Бориспіль».

Суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи представник позивача не зміг пояснити суду доцільність та економічну мету придбання будівельних матеріалів у особи, яка виконує будівельні роботи, з метою передачі цих же будівельних матеріалів особі, у якої такі матеріали і були придбані, з урахуванням того, що відповідно до п. 2А договору № 04-09 (а.с. 109 Том І) ТОВ «Д.Е.С. Україна» самостійно мало забезпечити себе всіма необхідними матеріалами для виконання робіт.

На підтвердження правомірності формування спірних показників податкової звітності, позивачем до матеріалів долучено копії: видаткових накладних (а.с. 197 - 255 Том І), актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) (а.с. 1 - 57 Том ІІ), податкових накладних (а.с. 58 - 121 Том ІІ), рахунків - фактур (а.с. 126 - 171 Том ІІ) та товарно-транспортних накладних (а.с. 217 - 247 Том ІІ). Інших документів на підтвердження товарності досліджуваних господарських правовідносин позивачем до матеріалів справи не надано.

Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє вказані первинні бухгалтерські та податкові документи як неналежні докази правомірності формування спірних показників податкового кредиту та витрат, враховуючи наступне.

Відповідно до п. «Обладнання» договору № 04-09 (а.с. 108 Том І) сторонами правочину погоджено, що обладнання означає механізми, апаратуру, що складає або є складовою частиною виконання робіт, які субпідрядник повинен тільки доставити.

Пунктом «Матеріали» (а.с. 108 Том І) даного договору визначено, що під терміном «матеріали» слід розуміти всі види матеріалів крім обладнання, які використовуються або будуть використовуватись при роботах та які субпідрядник повинен тільки доставити на майданчик.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно з ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи зазначені положення Цивільного кодексу України вбачається за можливе прийти до висновку, що укладений між позивачем і первинним замовником (аеропорт «Бориспіль») мав бути виконаний з матеріалів виконавця, тобто Представництва «Догуш Іншаат Ве Тіджарет Анонім Шіркеті».

Проте, укладеним між ТОВ «Д.Е.С. Україна» та позивачем договором про виконання робіт № 04-09 не обумовлено за рахунок якої із сторін договору та з чиїх матеріалів виконуватимуться визначені цими договорами роботи, не встановлено договором також і порядку передачі-отримання сторонами договору будь-яких товарно-матеріальних цінностей з метою виконання визначених робіт.

Незважаючи на те, що товари, придбані позивачем у ТОВ «Д.Е.С. Україна» згідно договору № 05-09 від 06.09.2010 ніби то мали бути передані останньому для виконання електромонтажних робіт по договору № 04-09 від 06.09.2010, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про фактичне переміщення між позивачем і ТОВ «Д.Е.С. Україна» будь-яких товарно-матеріальних цінностей, необхідних для виконання субпідрядником визначених договором № 04-09 будівельних робіт.

До того ж, в порушення ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України в частині обов'язку доведення фактичності вчинення спірних господарських операцій, представником позивача не надано до матеріалів жодного документу бухгалтерського обліку, з якого б можливо було встановити, наприклад, надходження товару від контрагента, його оприбуткування та подальший рух (списання) на ТОВ «Д.Е.С. Україна» для виконання електромонтажних робіт.

Отже, наведені обставини не доводять реальності операцій, які задекларував позивач змінюючи податковий облік за рахунок документального придбання товарів у ТОВ «Д.Е.С. Україна» з метою виконання договірних зобов'язань перед первинним замовником - ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Відхиляючи доводи позивача з приводу правомірності формування податкового кредиту та витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Д.Е.С. Україна», суд також приймає до увагу наступне.

Пунктом 12 Договору № 04-09 передбачено, що Будівельний майданчику повинен бути переданий Субпідряднику за Актом передачі на термін, встановлений сторонами.

Втім, жодного акта прийому-передачі будівельного майданчика позивачем до матеріалів справи не надано, що ставить під сумнів сам факт будь-якого відношення ТОВ «Д.Е.С. Україна» до терміналу «Д» аеропорту Бориспіль.

Пунктом 13 Договору № 04-09 (а.с. 113 Том І) на субпідрядника, тобто ТОВ «Д.Е.С. Україна», покладено обов'язок забезпечити і здійснити захист устаткування, інструментів і машин на будівельному майданчику. Втім, матеріали справи не містять договорів на охорону будівельного майданчика, які укладені між ТОВ «Д.Е.С. Україна» і третіми особами, а представник позивача не пояснив суду, чи охоронні заходи були забезпечені за рахунок працівників ТОВ «Д.Е.С Україна» або Представництва, або, можливо, аеропорту «Бориспіль».

На сторінці 9 договору № 04-09 (а.с. 114 Том І) на субпідрядника покладено обов'язок отримати всі необхідні місцеві дозволи, визначені чинним законодавством України. Будь-яких дозволів, отриманих ТОВ «Д.Е.С. Україна» у місцевих органів самоврядування позивачем до матеріалів справи не надано. Посилання представника позивача на відсутність у нього обов'язку зберігати дозволи ТОВ «Д.Е.С. Україна» суд вважає недоречними, адже в такому випадку незрозуміло, як підрядник міг допустити до виконання робіт особу-субпідрядника, до цього не перевіривши факт виконання субпідрядником однієї з істотних умов договору - отримання відповідних дозволів.

Згідно останнього абзацу на ст. 10 договору № 04-09 (а.с. 115 Том І), що також продубльовано в п. 25 Договору, субпідрядник повинен надати Представництву ДОГУШ копії посвідчень особи, довідки про судимість, видані органами прокуратури, довідки про місце проживання та медичні довідки на робочу силу. Жодного з зазначених документів позивачем до матеріалів справи не надано. Не надано позивачем і звернень до прокуратури з метою отримання відповідних довідок на працівників. При цьому, на ст. 11 даного договору (а.с. 116 Том І) сторонами погоджено, що працівники без медичних довідок не повинні бути допущені на будівельний майданчик.

Зазначені обставини свідчать про відсутність будь-яких працівників ТОВ «Д.Е.С. Україна» на будівельному майданчику терміналу «Д» аеропорту Бориспіль.

Пунктом 27 Договору (а.с. 122 том І) ТОВ «Д.Е.С. Україна» зобов'язано здійснити страхування ризиків будівельно-монтажний робіт, транспортних засобів, будівельного обладнання тощо. Матеріалами справи підтверджується, що жодного договору страхування ТОВ «Д.Е.С. Україна» вчинено не було, а представник позивача вважав за доцільне утриматись від пояснень щодо обов'язку субпідрядника надати підряднику копії страхових полісів, які, втім, у позивача чомусь відсутні.

Надані позивачем до матеріалів справи копії документів під назвами «Bill of Quality», «Work schedule» (а.с. 137 - 180 Том І) не можуть бути прийняті судом як докази досліджуваних в рамках даної справи обставин, адже зазначені документи не містять в собі дат їх складання та не дають можливість ідентифікувати осіб, відповідальних за складання даних документів.

Копії видаткових накладних (а.с. 197 - 255 Том І) відхиляються судом як докази поставки товару, адже за відсутності бухгалтерських та складських документів, які б кореспондувались зі змістом видаткових накладних та відсутністю довіреностей (як в накладних так і в матеріалах справи), видаткові накладні сприймаються судом лише як документи, які повідомлять про можливе списання товарно-матеріальних цінностей зі складу ТОВ «Д.Е.С. Україна», що жодним чином не свідчить про отримання товару саме позивачем.

Акти виконаних робіт (а.с. 1 - 57 Том ІІ) відхиляються судом як докази виконання будівельних робіт ТОВ «Д.Е.С. Україна», враховуючи наступне.

Так, оскільки позивачем до матеріалів справи не надано актів виконаних робіт, за якими роботи, фактично виконані ТОВ «Д.Е.С. Україна» були б передані позивачем до первинного їх (робіт) замовника - аеропорт «Бориспіль», то акти виконаних робіт, що складені між позивачем і спірним контрагентом не можуть підтвердити виконання робіт саме ТОВ «Д.Е.С. Україна», а не, наприклад, самостійно позивачем.

До того ж, під час розгляду справи суд пропонував позивачу на підтвердження власної добросовісності, надати до матеріалів справи письмове підтвердження аеропорту «Бориспіль» про те, що роботі на будівельному майданчику «Термінал «Д»» виконувались саме ТОВ «Д.Е.С. Україна», втім дана пропозиція суду представником позивача залишилась без реагування.

Ряд копії ТТН (а.с. 217 - 247 Том ІІ), згідно яких ТОВ «Д.Е.С. Україна» відправляло будівельні матеріали на будівельний майданчик судом відхиляються з огляду на встановлені вище обставини, а також з огляду на те, що в ТТН зазначено автомобіль MAN АК 1230 АМ, в той час як до матеріалів справи надано неякісну копію техпаспорта на автомобіль марки DAF, що ставить під сумнів факт перевезення товарів автомобілем MAN.

Окрім видаткових накладних і ТТН на поставлений товар ТОВ «Д.Е.С. Україна», згідно п. 2.5 Договору № 05-09 (а.с. 182 Том ІІ) зобов'язано було надати позивачу: оригінали сертифікатів якості на товар, пакувальні листи, результати випробувань тощо, однак зазначених документів матеріали справи в собі не містять.

За таких обставин, суд відзначає, що наявність законодавчо визначених первинних документів для формування податкового кредиту та витрат, зокрема, наявність податкових накладних, видаткових накладних та актів виконаних робіт (наданих послуг), виписаних платником податку є обов'язковою, але, не безумовною підставою для визнання правомірності формування платником податку показників податкової звітності за умови, якщо судом буде встановлено, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

Суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що наявність доказів оплати є достатнім доказом правомірності віднесення сум до податкового кредиту та витрат, адже, як зазначено вище, первинні бухгалтерські та податкові документи є підставою для змін в бухгалтерському та податковому обліку підприємства, виключно за умови фактичного вчинення господарської операції, чого, в даному випадку, судом не встановлено, а позивачем, в порушення принципу змагальності (ст.11 КАС України), доведено не було.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2008 за результатами розгляду скарги Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд» до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Тобто, наявність самих лише обставин укладання цивільно-правового договору, формальних доказів про його виконання, не є безумовним свідченням правомірності здійснення змін у податковому обліку такого платника податку.

Так як в ході розгляду справи, в порушення принципу змагальності сторін, позивачем не представлено належних та допустимих доказів фактичності виконання спірних господарських операції, суд вважає за можливе погодитьсь з твердженнями податкового органу про відсутність обставин фактичного виконання робіт та поставки товарів ТОВ «Д.Е.С. Україна», внаслідок чого позивач позбавлений можливості віднесення відповідних суми до податкового кредиту та витрат перевіряємого періоду.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем не доведено реальності господарських операцій, суд погоджується з доводами податкового органу, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит вказаний період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Аналогічна позиція також викладена в постанові ВАСУ від 20.02.2013 по справі №2а-4458/12/2670.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.О. Арсірій