Рішення № 41079069, 23.10.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2014 р. Справа № 914/2766/14

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя Ділай У.І., судді: Кітаєва С.Б., Сухович Ю.О.

при секретарі Лосик Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут вагонобудування", м. Кременчук

до відповідача: Державного підприємство "Стрийський вагоноремонтний завод", м. Стрий

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство промислової політики, м. Київтретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство інфраструктури України, м. Київпро: стягнення 260 000,00 грн.

Представники:

Від позивача: Дворник Л.І. - ю/к (Довіреність № 5 від 08.01.2014 р.)

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи на стороні позивача: не з'явився

Від третьої особи на стороні відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут вагонобудування", м. Кременчук до відповідача - Державного підприємство "Стрийський вагоноремонтний завод", м. Стрий про стягнення 260 000,00 грн.

Ухвалою суду від 01.08.2014 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.09.2014 р.

05.09.2014р. від відповідача через канцелярію суду поступило Клопотання № ЮВ-344 від 01.09.2014р., відповідно до якого ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" просило суд залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство інфраструктури України, оскільки 100% статутного капіталу відповідача належать державі.

Зважаючи на те, що згідно ст. 27 ГПК України, у справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Ухвалою суду від 18.09.2014 р. вищевказане клопотання відповідача було задоволено.

Також, враховуючи приписи ст. 27 ГПК України, суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство промислової політики.

З огляду на необхідність залучення третіх осіб, без самостійних вимог та необхідність надання сторонами значного обсягу доказів, що ускладнює вирішення спору, Ухвалою суду від 18.09.2014 р. було призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

В судовому засіданні 23.10.2014 р. представник позивача заявлені у позовній заяві вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задоволити.

Відповідач та треті особи явку представників в судове засідання з невідомих причин не забезпечили, хоч і були належно повідомлені про час та місце розгляду господарського спору. Відзиву на позовну заяву відповідач суду не надав.

Враховуючи те, що матеріали справи визнані судом достатніми для вирішення спору по суті, розгляд справи здійснено в порядку ст. 75 ГПК України.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

06.06.2012 р. між сторонами у справі було укладено Договір поставки № СВЗЗ-03-03-12-179/Ю/245, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання у 2012 році надати відповідачу послуги з обстеження технічного стану вантажних вагонів та передати мотивовані висновки, а відповідач у свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги.

У п. 3.1. Договору сторони погодили, що ціна Договору складає 360 000,00 грн., в т.ч. 60 000,00 грн. ПДВ.

Як вбачається із матеріалів справи на виконання договірних зобов'язань позивачем було надано відповідачу визначені Договором послуги на загальну суму 360 000,00 грн., про що свідчить підписаний сторонами Акт № 5015-12 від 04.10.2012 р. здачі-приймання науково-технічної продукції за Договором № СВРЗ-03-03-12-179/Ю/245 від 06.06.2012 р.

Відповідно до п. 4.2. Договору оплату послуг відповідач зобов'язався здійснити протягом 30 календарних днів з дня надання послуг, на підставі виставленого позивачем рахунку. Днем надання послуг вважається день підписання сторонами Акту здачі-приймання послуг з обстеження технічного стану вантажних вагонів.

В процесі розгляду справи суд встановив, що на оплату наданих послуг позивачем було виставлено відповідачу Рахунок № 644 від 04.02.2012 р. на суму 360 000,00 грн. Зазначений рахунок відповідач оплатив частково, сплативши лише 100 000,00 грн. Решти вартості послуг на суму 260 000,00 грн. відповідач не сплатив.

24.04.2014 р. позивач надіслав на адресу відповідача Претензію № 05-09/16 від 16.04.2014 р., відповідно до якої просив в термін до 16.05.2014 р. погасити заборгованість за надані послуги в сумі 260 000,00 грн.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, вказана претензія залишена відповідачем без задоволення та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки № СВЗЗ-03-03-12-179/Ю/245 від 06.06.2012 р., умови якого передбачали надання позивачем відповідачу послуг з обстеження технічного стану вантажних вагонів та передачу мотивованих висновків.

Згідно визначення ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що на виконання договірних зобов'язань позивач надав відповідачу визначені Договором послуги на загальну суму 360 000,00 грн., що підтверджується наданим суду Актом № 5015-12 від 04.10.2012 р. здачі-приймання науково-технічної продукції за Договором № СВРЗ-03-03-12-179/Ю/245 від 06.06.2012 р. (оригінал акту оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Положеннями ч. 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що у випадку, коли договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У п. 4.2. Договору сторони обумовили, що оплату послуг відповідач здійснює протягом 30 календарних днів з дня надання послуг, на підставі виставленого позивачем рахунку. Днем надання послуг вважається день підписання сторонами Акту здачі-приймання послуг з обстеження технічного стану вантажних вагонів.

Згідно п. 7.1.1. відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

В судовому засіданні суд встановив, що зобов'язань щодо оплати послуг відповідач належно не виконав і наданих позивачем послуг у визначені Договором строки в повному обсязі не оплатив. Надіслана на адресу відповідача Претензія № 05-09/16 від 16.04.2014 р. залишена останнім без відповіді та реагування.

За правилами ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідач викладених у позовній заяві доводів позивача не спростував, доказів належного виконання зобов'язань щодо оплати послуг згідно Договору № СВЗЗ-03-03-12-179/Ю/245 від 06.06.2012 р. суду не надав.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємство "Стрийський вагоноремонтний завод" (82400, Львівська обл., Стрийський р-н, м. Стрий, вул. Зубенка, 2. Ідентифікаційний код 20770332) на користь Державного підприємства "Український науково-дослідний інститут вагонобудування" (39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. І. Приходька, 33. Ідентифікаційний код 00388168) 260 000,00 грн. боргу; 5 200,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.10.2014 р.

Головуючий суддя Ділай У.І.

Суддя Кітаєва С.Б.

Суддя Сухович Ю.О.