Ухвала суду № 41078856, 21.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3000/14 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Кейтерінг» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Роял Кейтерінг» (далі - позивач, ТОВ «Роял Кейтерінг») звернулось до суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 8 січня 2013 року №0000032230, та №0000032230.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, у період 11 листопада по 28 листопада 2013 року, посадовою особою Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 17 жовтня 2013 року №270, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Кейтерінг» з питань документального підтвердження господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Мілана».

Результати перевірки оформленні актом від 18 листопада 2013 року №259/22-2/33283936 (далі - Акт перевірки).

У ході перевірки відповідачем проаналізовано акт від 24 липня 2013 року №30/22-2/3052372 «про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Мілана».

Із змісту даного акту податковим органом встановлено, що ТОВ «ВКФ «Мілана» за період березень-квітень 2012 року перебувало у фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Детемо». Водночас, до Бориспільської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області надійшов акт Ірпінської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області від 22 травня 2013 року №165/22-4/37563821 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Детемо» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 16 лютого 2011 року по 28 лютого 2013 року.

Із останнього вбачається, що ТОВ «Детемо» мало господарські взаємовідносини із рядом контрагентів, що мають ознаки фіктивності, не знаходяться за місцем реєстрації, поставки товарів фактично не відбувались, що підтверджується численними актами про неможливість проведення зустрічних звірок, службовими записками відділів податкової міліції.

З огляду на наведене податковий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Рорял Кейтерінг» підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток у розмірі 81679,00 грн., у тому числі за 2-3 квартал 2011 року на суму 55119,00 грн., за 2-4 квартал 2011 року на суму 26560,00 грн.; пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 71026,75 грн., у тому числі за вересень 2011 року у сумі 47929,35 грн., за жовтень 2011 року у сумі 23097,40 грн.

На підставі висновків акту перевірки, Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 8 січня 2014 року №0000032230, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 106540,13 грн., у тому числі 71026,75 грн. - за основними платежем, 35513,38 грн. за штрафними (фінансовими санкціями).

- податкове повідомлення рішення форми «Р» від 8 січня 2014 року №0000032230, згідно якого ТОВ «Роял Кейтерінг» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 81679,00 грн., у тому числі 81679,00 грн. за основним платежем.

Позивач, не погоджуючись з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем документи є належними і допустимими доказами, які підтверджують факти здійснення господарських операцій з придбання товарів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Роял Кейтерінг» і ТОВ «ВКФ «Мілана» було укладено ряд договорів поставки, предметом яких були миючі засоби і засоби дезінфекції, пекарський пергамент тощо.

Так, між ТОВ «Роял Кейтерінг» укладено з ТОВ «ВКФ «Мілана» договори поставки від 31 жовтня 2011 року, від 25 жовтня 2011 року, від 10 жовтня 2011 року, від 17 жовтня 2011 року, від 26 вересня 2011 року, від 30 вересня 2011 року, від 12 вересня 2011 року, від 19 вересня 2011 року від 2 вересня 2011 року.

Згідно умов зазначених договорів, Постачальник (ТОВ «ВКФ «Мілана») зобов'язувалось поставити товар з необхідними супроводжувальними документами та передати товар у власність Покупця (ТОВ «Роял Кейтерінг»), а Покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити оплату за нього у повному обсязі на умовах даних договорів.

Сторони домовились, що поставка товару здійснюватиметься шляхом самовивозу ТОВ «Роял Кейтерінг» із складу ТОВ «ВКФ «Мілана», кількість товару зазначається у Додатку №1 до договору та у видаткових накладних. Приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється за участю повноважних представників Постачальника і Покупця шляхом здійснення запису на видатковій накладній або шляхом складання акту приймання-передачі.

Судом першої інстанції встановлено, що поставка товарів здійснювалась орендованим ТОВ «Роял Кейтерінг» транспортом із складу контрагента по вул. Київській шлях 14а/30, м. Бориспіль, де на підставі довіреності позивачу був переданий товар та складені видаткові накладні.

На виконання умов договорів поставки, ТОВ «ВКФ «Мілана» у вересні-жовтні 2011 року поставило та передало у власність ТОВ «Роял Кейтерінг» підпергамент, серветки для прибирання, мішки кондитерські, мішки для сміття, засоби для чищення та дезінфекції, та інші товари, що підтверджується видатковими накладними. В оплату за поставлений товар, позивач, на підставі рахунків-фактур, перерахував на користь ТОВ «ВКФ «Мілана» кошти на загальну суму 426160,50 грн., що підтверджено платіжними дорученнями та банківськими виписками з рахунку позивача.

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товару сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач отримав від ТОВ «ВКФ «Мілана» податкові накладні, що містяться в матеріалах справи.

Фактичне перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними, що містяться в матеріалах справи.

У якості доказів наявності управлінського і технічного персоналу, майна, основних і транспортних засобів, необхідних для забезпечення перевезення, позивачем надано договір оренди автомобіля - Ford Transit, державний номер AI5396BT, яким відповідно до ТТН здійснювалось перевезення, договір оренди нежитлового приміщення, загальною площею 369,9 м2, штатний розпис та посадову інструкцію водія, згідно якої останні, серед іншого, здійснюють навантаження і розвантаження автотранспортного засобу.

Окрім того, матеріали справи свідчать, що товар передавався директору на складі ТОВ «ВКФ «Мілана» на підставі довіреності, журнал видачі яких також наявний у матеріалах справи. Дата видачі, номер довіреності, особа якій видано довіреність та найменування постачальника кореспондують аналогічним відомостям у видаткових та товарно-транспортних накладних.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Роял Кейтерінг» здійснює реалізацію виробленої хлібобулочної продукції підприємствам, що займаються постачанням готової їжі в сфері бортового харчування, як міжнародних так і вітчизняних авіакомпаній. Основними клієнтами позивача у перевіряємий період були міжнародні компанії ДПІІ «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна», ТОВ «Київ Кейтерінг», ТОВ «Київріанта», ТОВ «Росінтер Аеро Україна», ТОВ «Інтер'єр-Аеропорт», відносини з якими позивач здійснює на постійній основі на підставі договорів поставки.

У зв'язку з чим, з метою належної організації виробництва, яке пов'язане з необхідністю суворого дотримання вимог щодо якості і безпечності харчової продукції, що ставляться авіакомпаніями та національним законодавством, позивачем здійснюється постійне прибирання та миття виробничих приміщень, робочих поверхонь, інвентарю, спецодягу, тощо.

Таким чином, наведене свідчить що, вказаний товар придбавався позивачем з метою використання у власній господарській діяльності.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія підтримує висновок суду першої інстанції, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів дійсно відбулися, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності ТОВ «Роял Кейтерінг».

Колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст.3, ст. 4, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в повній мірі проаналізовано зміст правих норм, викладених у п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9. п.139.1 ст. 139, п.п. 198.3, 198.4 , 198.6 ст. 198 ПК України, надано належну оцінку обставинам справи, в зв'язку з чим, судова колегія підтримує висновок суду першої інстанції про протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.