Постанова № 41078694, 22.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

22 жовтня 2014 р. № 820/15950/14

Харківський окружний адміністративний суд у колегіальному складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

суддів - Біленського О.О., Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участю:

представника позивача - Гончар О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, в якому просить суд визнати протиправною і скасувати Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 13.06.2014 року №713 "Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) ПРАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з прийнятою постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, вважає ії безпідставною та необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Указом Президента України від 27 серпня 2014 року № 692/2014 Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, ліквідовано та утворено комісію з ліквідації.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно довідки та витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача, 2 вересня 2014 року внесено запис, що він знаходиться в стані припинення. Отже, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг на момент звернення до адміністративного суду не ліквідована і є належним відповідачем.

Протокольною ухвалою суду, було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача, про заміну відповідача правонаступником.

13 червня 2014 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг прийняла постанову №713, Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) ПРАТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла», якою встановила тарифи на теплову енергію: для потреб бюджетних установ - 870,09 грн. за 1 Гкал (без ПДВ); для потреб інших споживачів (крім населення) - 870,09 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Позивач є теплопостачальним підприємством, що здійснює свою господарську діяльність на підставі ліцензій: №578266 серія АГ від 16.06.2011 р. на виробництво теплової енергії, №578267 серія АГ від 16.06.2011 р. на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, №578268 від 16.06.2011 р. на постачання теплової енергії.

Відповідно до ч.17 статті 1 Закону України «Про теплопостачання», тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Частиною 1 ст.2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» встановлено, що органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Одним із засобів регуляторного впливу Комісії є встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках (стаття 5 Закону).

Відповідно до ч.5 п.2 ч.1 ст. 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», до повноважень Комісії належить встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Пунктом 1 статті 10 Закону «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» встановлено, що тарифи на комунальні послуги формуються суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 статті 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Частина 6 цієї статті встановлює, що у разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.2 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (далі по тексту - Порядок) цей Порядок застосовується під час установлення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

В цьому Порядку (п.4) тарифом на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - є вартість вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням планованого прибутку; структура тарифів - складові економічно обґрунтованих витрат, пов'язаних із провадженням у планованому періоді певного виду ліцензованої діяльності, які групуються за статтями, визначеними уповноваженими органами відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, що затверджені Мінфіном, та складові планованого прибутку, на основі яких розраховуються та встановлюються тарифи.

Згідно з п.12 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води: формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється ліцензіатами відповідно до річних планів її виробництва, транспортування та постачання, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків, кошторисів, з урахуванням ставок податків і зборів, цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді.

В п.13 Порядку річні плани ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії складаються на підставі фактичних за останні п'ять років та прогнозованих обсягів виробництва і споживання теплової енергії з урахуванням укладених із споживачами договорів та інших техніко-економічних факторів, зокрема: зміни обсягів виробництва, транспортування, постачання теплової енергії в результаті економічного розвитку населеного пункту.

В пункті 18 Порядку встановлено, що до складу планової виробничої собівартості включаються, в тому числі, витрати на придбання теплової енергії в інших суб'єктів господарювання (плануються відповідно до укладених договорів виходячи з необхідного обсягу покупної теплової енергії, передбаченого річним планом виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, і діючих цін підприємств-постачальників) та/або встановлена НКРЕ повна планована собівартість теплової енергії, виробленої власними теплоелектроцентралями, тепловими електростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками та такими, що працюють з використанням нетрадиційних або відновлюваних джерел енергії.

Суд приходить до висновку, що формування тарифів на теплову енергію здійснюється ліцензіатом (позивачем), який подає уповноваженому органові у друкованому та електронному вигляді заяву і розрахунки тарифів на планований період за встановленими такими органами формами з відповідними розрахунками, підтвердними матеріалами і документами, що використовувалися під час їх проведення (п.12 та п.49 Порядку). Це кореспондується зі статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої виконавці/виробники послуг здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів (п.2 ст.31 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»). У разі зміни протягом строку дії цін/тарифів обсягу окремих складових економічно обґрунтованих витрат з причин, які не залежать від виконавця/виробника, зокрема, збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, виконавці/виробники проводять коригування встановлених цін/тарифів на житлово-комунальні послуги і подають на затвердження до органу, уповноваженого здійснювати встановлення таких цін/тарифів.

Суд встановив, що позивач не подавав до Комісії ні у друкованому, ні у електронному вигляді заяв та відповідних розрахунків для встановлення/коригування тарифів на теплову енергію, тим більше у розмірах, що встановлені оскаржуваною постановою відповідача. Таким чином, прийняття постанови про встановлення тарифів позивачу Комісією відбулося з порушенням вимог законодавства.

В додатку до постанови №713 від 13.06.2014 року (структура тарифів на теплову енергію) відображені, в тому числі, такі показники Позивача: п.1.2 витрати на покупну теплову енергію - для бюджетних установ 98,70 тис. грн. на рік/23,50 грн. за 1 Гкал; для потреб інших споживачів (крім населення) 4070,29 тис. грн. на рік/23,50 грн. за 1 Гкал; п.2.2. на розвиток виробництва (виробничі інвестиції) - для потреб бюджетних установ 275,26 тис. грн.. на рік/65,54 грн. за 1 Гкал; для потреб інших споживачів (крім населення) 11351,28 тис. грн.. на рік/65,54 грн. за 1 Гкал; п.5.обсяг реалізації теплової енергії власним споживачам, Гкал - для потреб бюджетних установ 4200 тис. грн. на рік; для потреб інших споживачів (крім населення) - 173200 тис. грн. на рік.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем по справі не було надано суду жодних належних та допустимих доказів обґрунтованості тарифів визначених в постанові №713 від 13.06.2014 року, у зв'язку і з чим, суд дійшов висновку, що показники, які були включені Комісією до структури тарифу не є економічно обґрунтованими.

Стосовно включення до структури тарифу витрат на покупну теплову енергію, відповідач, під час проведення планової перевірки позивача з 1 по 19 квітня 2013 року (акт №22 від 19.04.2013р.) зробив висновок, що ПРАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" порушило пункт 18 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого постановою КМУ від 01.06.2011 №869, необґрунтовано включивши до складу планової виробничої собівартості витрат на придбання теплової енергії в інших суб'єктах господарювання (а.с. 29). Тобто відповідач, всупереч своїм висновкам за актом планової перевірки та порушуючи п.18 Порядку, включив до тарифу на теплову енергію позивача витрати на теплову енергію в зворотному конденсаті (п.1.2. Структури тарифів на теплову енергію (Додаток до Постанови від 13.06.2014р. №713), при цьому самостійно встановивши обсяги витрат на покупне тепло, оскільки позивач не надавав таких даних.

Суд зазначає, що включення відповідачем до розрахункового прибутку показника на розвиток виробництва (виробничі інвестиції) у розмірі 275,23 тис. грн. для бюджетних установ та 11351,28 грн. для інших споживачів (крім населення), є безпідставним.

Згідно п. 23 Порядку планування складової частини зазначеного прибутку, що передбачається для здійснення необхідних інвестицій для провадження ліцензованої діяльності, провадиться відповідно до інвестиційної програми ліцензіата, затвердженої згідно з його установчими документами і погодженої в установленому уповноваженими органами порядку.

Відповідно до Порядку розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб'єктів господарювання у сфері теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14.12.2012 р. №63, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 14.12.2012 р. №381 інвестиційна програма ліцензіата (позивача) схвалюється (погоджується) уповноваженим органом в установленому порядку. Кошти, передбачені на реалізацію схваленої (погодженої) інвестиційної програми, включаються ліцензіатом до розрахунку тарифу на теплову енергію (п.4.11 IV розділу Порядку розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм).

Станом на 13 червня 2014 року (дата прийняття оскаржуваної постанови) інвестиційна програма позивача не була схвалена (затверджена) уповноваженими органами, тобто включення відповідачем до структури тарифів коштів на розвиток виробництва (інвестиційна програма) у розмірах, що не були затверджені уповноваженими органами, є безпідставним та неправомірним.

Згідно з п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, як зазначається у цій статті, зобов'язані діяти тільки на підставі, в обсязі та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України, оскільки їх повноваження, функції, права і обов'язки підпорядковані, зрештою, служінню особі, суспільству і державі.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 13.06.2014 року №713 "Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) ПРАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла".

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач УДКСУ у Червонозавдському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Приватного акціонерного товаривства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (код ЄДРПОУ 14085922) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 27.10.2014 року

Головуючий суддя Н.А.Полях

судді О.О.Біленський

Ю.О.Супрун