Постанова № 41078665, 08.10.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

08 жовтня 2013 року Справа № 814/3522/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ЯМУР-ТРЕЙД ", вул. Пушкінська, 28, оф. 12, м. Миколаїв, 54010

доДержавної податкової інспекції у Заводському р-ні м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській обл., вул. Г. Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029 проскасування податкових повідомлень - рішень від 22.04.13р. № 0000572202, № 0000562202, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 22.04.2013 року № 0000562202 та № 0000572202.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що перевіряючі дійшли не вірних висновків щодо заниження підприємством податку на додану вартість та податку на прибуток у перевіряємому періоді. Позивач зазначає, що до таких хибних висновків ДПІ дійшла через те, що факти, встановлені перевіркою, зведені до аналізу діяльності контрагентів позивача - ТОВ «Дока-Груп» та ТОВ «Віді-Пром», а також до перевірки дотримання ними податкового закогодавства. А відтак, підприємство не порушувало податкового законодавства, та не несе відповідальність за порушення інших осіб. Позивач вважає, що податкові повідомлення рішення № 0000562202 та № 0000572202 винесені протиправно та належать скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представниками сторін надані клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Вислухав пояснення сторін у минулих судових засіданнях, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов не належить задоволенню, виходячи з наступного:

ДПІ з 27.03.2013 по 29.03.2013 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ямур-Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «Дока-Групп» у вересні 2012 року, ТОВ «Віді Пром» у жовтні 2012 року.

Перевіркою встановлено заниження податку на прибуток на суму 157345 грн., у т.ч. за 3-й квартал 2012 року у сумі 146483,00 грн., за 4 квартал 2012 року у сумі 10862,00 грн.; заниження податку на додану вартість у сумі 149853,00 грн., у т.ч. за вересень 2012 року у сумі 139508,00 грн., за жовтень 2012 року у сумі 10345,00 грн., про що було складено акт № 1064/22-200/33626875 від 04.04.2013 року.

На підставі акту перевірки 22.04.2013 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000562202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 187316,025 грн., з яких 149853,00 грн. - за основним платежем, 37463,25 грн. - за штрафними санкціями.

Перевіряючі дійшли таких висновків у зв'язку з тим, що в ході проведення зустрічних звірок підприємств-контрагентів позивача ТОВ «Дока-Груп та ТОВ «Віді Пром» встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з вказаними підприємствами, та виявлені ознаки фіктивності цих підприємств. Так, у громадина ОСОБА_1, що був вказаний як засновник, директор та бухгалтер ТОВ «Дока-Груп», та громадянина ОСОБА_2, що був вказаний як засновник, директор та бухгалтер ТОВ «Віді Пром», податковою міліцією були відібрані пояснення щодо їх причетності до реєстрації та ведення господарської діяльності вказаних підприємств. Так, згідно наданих пояснень, зазначені особи не знали про їх причетність до існуючих підприємств, не здійснювали, та не мали наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність вказаних підприємств. У зв'язку з вищевикладеним, перевіряючі дійшли висновку, що право позивача на податковий кредит та валових витрат не виникає, оскільки будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а враховуючи те, що фактичного здійснення господарських операції не було, відповідно документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд дослідив матеріали справи та дійшов наступних висновків:

У листі Вищого Адміністративного суду України від 01.11.2011 року вих. № 1936/11/13-11, наголошується, що суд, під час розгляду справ повинен ретельно перевіряти всі доводи сторін, документи та інші данні, що спростовують реальність господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфікації кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Таким чином, суд не розглядає питання щодо недійсності або нікчемності правочину, він з'ясовує, чи мали місце порушення законодавства, що стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення, чи воно винесено протиправно та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно положень статей 134, 138 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

ТОВ «Ямур-Трейд» відповідно до КВЕД займається наступними видами діяльності:

- Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами;

- Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин;

- Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний);

- Оптова торгівля металами та металевими рудами;

- Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням;

- Неспеціалізована оптова торгівля;

- Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були укладені договори поставки з ТОВ «Дока-Груп» (договір № 28/10-3 від 28.09.2012 року) та ТОВ «Віді Пром» (договір № 0110/12-4 від 01.10.2012 року). За вказаними договорами позивач придбавав у контрагентів паливо (бензин, масло тощо).

На підтвердження факту здійснення господарських операцій за вказаними договорами, позивачем надано до суду наступні документи: договори поставки, копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, копії видаткових накладних, копії податкових накладних.

Однак, вказані документи свідчать про рух коштів підприємства по укладеним договорам, однак, ніяким чином не підтверджують факт здійснення поставки товару. Так, позивачем не надано жодної документально підтвердженої інформації щодо того, яким чином було перевезено товар, його оприбуткування та подальше використання в межах своєї господарської діяльності тощо. Наявність належним чином оформлених первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, не дає підстав вважати про реальне здійснення господарських операцій, а відтак не дає право платнику податків на включення сум ПДВ за цими операціями до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ані під час проведення перевірки, ані під час судового засідання не були надані документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують реальність та товарність укладених правочинів з контрагентами-постачальниками за періоди, що перевірялись. Посилання позивача на те, що висновки ДПІ ґрунтуються виключно на аналізі діяльності контрагентів позивача по ланцюгу їх контрагентів-постачальників та контрагентів-покупців є хибними, оскільки підставою для збільшення суми податкових зобов'язань стала відсутність підтвердження факту здійснення господарських операцій, за рахунок яких було сформовано податковий кредит.

Наявність документального підтвердження господарських операцій по придбанню товарів (робіт, послуг), призначених для використання в господарській діяльності платника податків, є визначальною, однак, не безумовною підставою для виникнення у підприємства права на формування податкового кредиту, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють реально здійснені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань або власного капіталу платника та відповідають змісту, відображеному в укладених договорах.

Позивачем ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи, не було підтверджено реальність здійснення ним господарських операцій.

Таким чином, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При винесені рішення по адміністративній справі, суд вирішує питання про розподіл витрат відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Ямур-Трейд» - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська