Ухвала суду № 41077815, 23.10.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

23.10.2014 р.

№917/888/14

За заявою Комунального підприємства "Теплоенерго" № 1314 від 26.08.2014 р. (вх. № 11895 від 15.09.2014 р.) про розстрочку виконання рішення у справі № 917/888/14-

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

до Комунального підприємства "Теплоенерго", вул. Чапаєва, 68, м. Кременчук, Полтавська обл., 39617

про стягнення 117 786,00 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від стягувача (позивача) : не з'явилися;

від заявника (відповідача) : не з'явилися.

Суть спору : розглядається заява Комунального підприємства "Теплоенерго" про розстрочку виконання рішення у справі № 917/888/14.

Учасники процесу представництво у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суду не повідомили. Відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" учасники процесу були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчать матеріали справи. Явка останніх обов’язковою у дане судове засідання не визначалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України питання щодо розстрочення виконання рішення розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні. Даний строк є присічним, а тому суд не оцінює дану обставину як підставу для відкладення розгляду даної заяви.

Стягувач надіслав суду заперечення на заяву боржника № 31/15-8052 від 17.10.2014 р. (вх. № 13902 від 21.10.2014 р.), за мотивами якого заперечує проти задоволення заяви боржника щодо розстрочення виконання останнім рішення господарського суду Полтавської області від 08.07.2014 р. у справі № 917/888/14.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд

встановив :

27.12.2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Теплоенерго" був укладений Договір № 11/11-54 ТЕ-03 про закупівлю природного газу за державні кошти (далі - Договір) предметом якого є передача постачальником (позивачем) у власність покупця (відповідача) протягом січня 2011 року по 31.12.2011 року природного газу, та зобов'язання відповідача прийняти та оплатити його в обсязі, визначеному Договором.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору щодо оплати отриманого ним природного газу позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" 5 535 324, 96 грн. заборгованості, з яких : 4 733 291,18 грн. основна заборгованість за природний газ за договором від 27.12.2010 р. № 11/11-54 ТЕ-03; 361 166,09 грн. пеня за період з 06.09.2011 р. по 06.03.2012 р.; 286 102,04 грн. інфляційні втрати за період з лютого 2011 р. по січень 2012 р.; 154 765, 65 грн. три відсотки річних за період з 21.02.2011 р. по 06.03.2012 р.. Господарським судом Полтавської області 17.05.2012 р. у справі № 18/436/12 за позовом Дочірньої компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" 5 535 324, 96 грн. заборгованості було прийнято рішення, яким позовні вимоги були задоволено частково, а саме : стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії 4 733 291,18 грн. основного боргу; 180 583,05 грн. пені; 286 102,04 грн. інфляційних втрат; 154 765,65 грн. 3 % річних від простроченої суми; 64 380,00 грн. судового збору з відстрочкою виконання по 17.08.2012 року. В частині стягнення 180 583,05 грн. пені у позові відмовлено. Оскільки рішення господарського суду Полтавської області у справі № 18/436/12 в установленому законом порядку відповідно до ст. 85 ГПК України 29.05.2012 р. набрало законної сили, на виконання вищезазначеного рішення господарським судом Полтавської області було видано відповідний наказ про примусове виконання рішення у справі № 18/436/12.

За даними позивача відповідач рішення суду у справі № 18/436/12 виконав частково, а саме : в частині оплати отриманого ним від позивача природного газу по Договору на загальну суму 4 733 291,18 грн. 29.12.2012 р.. В частині сплати позивачу 180 583,05 грн. пені, 286 102,04 грн. інфляційних втрат та 154 765,65 грн. 3 % річних від простроченої суми, рішення суду виконане не було.

Дана обставина була розцінена позивачем як підстава для звернення до Господарського суду Полтавської області з новим позовом про стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" 117 786,00 грн. заборгованості, з яких : 83 453,37 грн. 3% річних за період з 18.08.2012 р. по 25.04.2014 р. та 34 333,39 грн. інфляційні втрати за період з вересня 2012 р. по березень 2014 р., нараховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за несвоєчасну сплату відповідачем заборгованості, що присуджена до стягнення згідно рішення господарського суду Полтавської області від 17.05.2012 р. у справі № 18/436/12 (з відстрочкою виконання).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.07.2014 р. у справі № 917/888/14 задоволено позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в частині стягнення на її користь з Комунального підприємства "Теплоенерго" 15 697,47 грн. інфляційних втрат, 52 899,43 грн. 3% річних та 1 372,10 грн. витрат по сплаті судового збору, в частині позовних щодо стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" 30 553,94 грн. 3% річних та 18 635,92 грн. у позові відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 р. у справі № 917/888/14 апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишено без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 08.07.2014 р. у даній справі залишено без змін. Оскільки рішення господарського суду Полтавської області у справі № 917/888/14 в установленому законом порядку відповідно до ст. 85 ГПК України 18.09.2014 р. набрало законної сили, 09.10.2014 р. на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 08.07.2014 р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 р. у справі № 917/888/14 господарським судом Полтавської області було видано відповідний наказ (а.с. 99).

15.09.2014 р. боржник (відповідач) звернувся до господарського суду Полтавської області з заявою про розстрочку виконання рішення у справі № 917/888/14 рівними частинами на період з жовтня 2014 р. по вересень 2015 р.. В обґрунтування даної заяви останній послався на наявність виняткових обставин, що унеможливлюють виконання рішення у даній справі одночасно у повному обсязі.

При винесенні ухвали суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім’ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачеві, стихійне лихо, інші надзвичайні події). При цьому такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви. Аналогічні приписи містить п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів" (із змінами).

Таким чином, ухвала про розстрочення виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

Заявник в обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду посилається, зокрема, на :

- наявність різниці у тарифах на теплову енергію та її несвоєчасне відшкодування із боку держави (субвенцію з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію за 2011 р. на суму 4 759 804,77 грн. отримана заявником лише у грудні 2012 р.), що, відповідно, унеможливило проведення заявником своєчасних розрахунків за спожитий ним потягом січня-вересня 2011 року природний газ та спричинило нарахування пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, що були присуджені до стягнення рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.05.2012 р. у справі № 18/436/12, та, в подальшому, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на стягнену за рішенням суду від 17.05.2012 р. у справі № 18/436/12 суму (з урахуванням моменту виникнення у відповідача обов’язку її сплати та моменту її повної оплати : за період з 01.09.2012 р. по 23.10.2012 р. на суму 4 733 291,18 грн. та за період з 24.10.2012 р. по 29.12.2012 р. на суму 4 224 357,18 грн.);

- тяжкий матеріальний стан підприємства-відповідача (відповідно до наявних у матеріалах справи копій звітів про фінансові результати станом на 01.07.2014 р. збитки складали 32 129 тис. грн., за 1 півріччя 2014 року - 6 140 тис. грн.);

- те, що субвенція з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію надана лише на погашення основного боргу, без урахування штрафних санкцій.

При цьому заявник вказує на те, що при негайному виконанні рішення суду підприємство може припинити теплопостачання в лівобережній частині м. Кременчука в умовах тривалості опалювального сезону.

Відповідно до приписів ст. 2 Закону України № 2633-IV від 02.06.2005 р. "Про теплопостачання" (із змінами та доповненнями) відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності. Державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження (ст. 8 Закону України "Про теплопостачання").

Тарифи на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, згідно з ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" встановлює національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Відповідно до Закону України від 09.07.2010 р. № 2479-VI "Про національну комісію регулювання ринку комунальних послуг" ("Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" - назва у редакції Закону України від 07.07.2011 р. № 3610-VI) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством. Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до Закону України "Про національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" тарифи на теплову енергію у 2011 році формувала НКРЕ України, починаючи з жовтня 2011 року повноваження з формування тарифів на теплову енергію передано до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, тобто тарифи на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, для відповідача, затверджувалися на державному рівні, і не могли бути змінені самостійно підприємством. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 517 від 11.06.2012 року, якою затверджено Порядок та умови надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, позивачу повинна бути повернута заборгованість за спожитий природний газ. Постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 12.11.2012 року внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 517 від 11.06.2012 року, згідно із якою збільшено обсяги фінансування на погашення різниці у тарифах на теплову енергію. Пунктом 48 ст. 9 Закону України від 12.04.2012 р. № 4647-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" визначено, що субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 34 - 38 статті 4 цього Закону).

З матеріалів справи вбачається, що держава не у повному обсязі та несвоєчасно відшкодовувала відповідачу (заявнику) різницю у тарифах на теплову енергію за 2011 рік, при отриманні субвенції з державного бюджету у грудні 2012 року відповідачем було сплачено позивачу повну вартість отриманого ним природного газу за період з січня - вересня 2011 року.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що підприємство боржника знаходиться у скрутному фінансовому стані, специфічний вид діяльності боржника (надання послуг з теплопостачання); необхідність врахування інтересів територіальної громади міста Кременчука, фізичних та юридичних осіб, примусове виконання рішення у даній справі, арешт коштів на рахунках боржника та продаж його майна може призвести до зупинення діяльності боржника чи до його банкрутства; 100% погашення основного боргу стягувачу, суд дійшов висновку про те, що відповідач на даний час є неспроможним виконати рішення суду разовим платежем з незалежної від нього волі, дотримання принципу обов'язкового виконання судового рішення не повинно призводити до припинення фінансування першочергових зобов'язань боржника за відсутності реальної можливості виконати судовий акт неминуче і одночасно, тобто розстрочка виконання судового рішення дозволить акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання, а тому наявні виняткові обставини для розстрочення виконання рішення суду.

Аналогічних висновків дійшов і Вищій господарський суд України, переглядаючи у касаційному порядку відповідні рішення господарських судів, зокрема, у справах № 5006/25/148/2012 (постанова від 22.08.2013 р.), № 18/1241/12 (постанова від 23.01.2014 р.), № 2004/165/12 (постанова від 11.08.2014 р.). № 917/1924/13 (постанова від 13.08.2014 р.), № 5017/3761/2012 (постанова від 02.10.2014 р.) та інших.

Викладені у запереченні на заяву про розстрочення виконання рішення доводи стягувача щодо необхідність врахування інтересів обох сторін та перебування стягувача у важкому фінансовому стані судом взято до уваги, а тому заява КП "Теплоенерго" про розстрочку виконання судового рішення з врахуванням збалансованості інтересів сторін підлягає задоволенню частково : щодо надання розстрочення виконання судового рішення на шість місяців рівними частками (протягом опалювального сезону 2014-2015 років).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Заяву № 1314 від 26.08.2014 р. (вх. № 11895 від 15.09.2014 р.) про розстрочку виконання рішення у справі № 917/888/14 задовольнити частково.

2. Розстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 08.07.2014 р. у справі № 917/888/14 на шість місяців рівними частками, а саме :

- до 25 листопада 2014 р. – 11 661,15 грн.;

- до 25 грудня 2014 р. – 11 661,15 грн.;

- до 25 січня 2015 р. – 11 661,15 грн.;

- до 25 лютого 2015 р. – 11 661,15 грн.;

- до 25 березня 2015 р. – 11 661,15 грн.;

- до 25 квітня 2015 р. – 11 661,15 грн..

Суддя О.В. Ківшик