Ухвала суду № 41077460, 22.10.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/7344/14 Головуючий 1 інст. - Зелінський В.Г.

Справа №2016/2550/2012

Категорія : земельні Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Черкасова В.В.

суддів - Бобровського В.В., Пономаренко Ю.А.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Золота Нива - 1»

на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 вересня 2014 року

по цивільній справі за позовом Приватного підприємства «Золота Нива - 1» до ОСОБА_2 про повернення в користування земельної ділянки, передачу зібраного врожаю чи його вартості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року ПП «Золота Нива - 1» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення в користування земельної ділянки, передачу зібраного врожаю чи його вартості.

В обгрунтування позовних вимог ПП «Золота Нива - 1» вказувало, що між підприємством та ОСОБА_2 10 грудня 2007 року було укладено договір оренди землі, за яким останній передав йому у строкове платне користування земельну ділянку, площею 6,6923 га, яка розташована на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Разом з тим, між ними був підписаний акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки та акт визначення її меж в натурі. Договір оренди землі зареєстрований лише 26 червня 2012 року, оскільки до цього часу ХРФ ДП «Центр ДЗК» повертав підприємству документи. За договором оренди землі підприємством сплачувалася відповідачу орендна плата за 2008-2010 роки, однак на прохання підприємства з'явитися за орендною платою за землю за 2011 рік відповідач не з'явився. Вважає, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, а тому він дійсний до 26 червня 2061 року. Як стало відомо, на спірній земельній ділянці ОСОБА_2 здійснював сільськогосподарські роботи по посіву соняшника у 2012 році, чим порушив умови договору та права підприємства як орендаря земельної ділянки.

Тому, ПП «Золота Нива - 1», з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд зобов'язати ОСОБА_2 повернути для користування підприємству земельну ділянку кадастровий номер 6322886000:03:000:0182, загальною площею 6,6923 га, розташовану на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, контур №34, ділянка НОМЕР_1, з передачею підприємству зібраного насіння соняшнику врожаю 2012 року у кількості 14,322 тонн вартістю 64 449 грн.; стягнути з відповідача на користь підприємства судовий збір.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 вересня 2014 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 повернути ПП «Золота Нива -1» земельну ділянку кадастровий номер 6322886000:03:000:0182, загальною площею 6,6923 га, розташовану на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області, контур №34, ділянка НОМЕР_1. В позові про передачу зібраного насіння соняшнику врожаю 2012 року у кількості 14,322 тонни, вартістю 64 449 грн. відмовлено. Стягнуто з ПП «Золота Нива -1» судові витрати в розмірі 644,50 грн. на користь держави.

В апеляційній скарзі ПП «Золота Нива -1» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про передачу зібраного насіння соняшника врожаю 2012 року у кількості 14,322 тонни, вартістю 64 449 грн., з ухваленням в цій частині нового рішення, яким позов задовольнити; в іншій частині рішення суду залишити без змін.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки з моменту передачі земельної ділянки відповідачем за актом приймання 10.12.2007 року позивач користувався земельною ділянкою, а відповідач отримував орендну плату.

Тому посилання суду першої інстанції що до державної реєстрації договору оренди 26.06.2012 року позивач мав право користуватися земельною ділянкою безпідставне.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПП «Золота Нива-1» суд першої інстанції виходив із встановлення дійсності договору оренди землі, укладеного між сторонами, тому відповідач має повернути земельну ділянку орендарю; вимоги про передачу зібраного врожаю позивачем не доведені.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 95 Земельного кодексу України зазначено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

а) самостійно господарювати на землі;

б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що за договором оренди землі від 10 грудня 2007 року, укладеного між ПП «Золота Нива-1» та ОСОБА_2, останній передав підприємству у строкове платне користування земельну ділянку, площею 6,6923 га, яка розташована на території Куньєвської сільської ради Ізюмського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.11). Разом з тим, між сторонами був підписаний акт приймання-передачі вищевказаної земельної ділянки та акт визначення її меж в натурі (а.с.14).

Договір оренди землі зареєстрований 26 червня 2012 року (а.с.12).

Згідно ст. 27 Закону України Про оренду землі, орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про оренду землі, Орендодавець зобов'язаний: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця; попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди.

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області рішенням від 17 травня 2013 року залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 вересня 2013 року у задоволені позову ОСОБА_2 до ПП «Золота Нива-1» про визнанні договорів оренди землі недійсними відмовив.

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області рішенням від 04 березня 2014 року залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 07 квітня 2014 року у задоволені позову ОСОБА_2 до ПП «Золота Нива-1» про визнанні договорів оренди землі недійсними, зобов'язання скасування державної реєстрації та повернення земельних відмовив.

Матеріали справи свідчать, що договір оренди земельної ділянки від 10 грудня 2007 року, укладеного між ПП «Золота Нива-1» та ОСОБА_2, є дійсним (а.с.49-52, 66-67).

Позивач вказує на те, що як йому стало відомо, що на орендованій підприємством земельній ділянці ОСОБА_2 здійснював сільськогосподарські роботи по посіву соняшника, чим порушує умови договору та права підприємства як орендаря земельної ділянки.

Згідно ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Із листа начальника управління агропромислового розвитку Ізюмської районної державної адміністрації вбачається, що згідно форми 29-сг (річна) підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 2012 року по ПП «Золота Нива-1», соняшник зібрано з площі 5048,14 га, одержано врожаю у вазі після доробки 108 226 центнерів, що складає 21,4 центнери з одного гектара (а.с.76).

Відповідно до "Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 р. №284, розміри збитків, в т.ч. неодержаних доходів, які підлягають відшкодуванню, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються крім того, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати…. Акт про визначення розміру збитків за участю представників сторін складено не було.

Крім того, пунктами 14, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" підтверджується вищевказане та встановлено, що розміри збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок у встановленому порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетам міських (міст обласного значення) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. №284). Вирішуючи спори про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або того, що відповідно до статті 156 ЗК, статті 1166 ЦК така шкода відшкодовується у повному обсязі. Розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки. Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекористувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшкодуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

Відповідно до статей 90, 95, 212 ЗК самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Позивачем в обґрунтування обставин та позовних вимог не подано висновку комісії районної державної адміністрації, про розміри збитків, заподіяних власнику землі тимчасовим зайняттям земельної ділянки, відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. №284.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК (ч.1 ст.60 ЦПК). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 59 ЦПК).

Посилання позивача на той факт, що на орендованій підприємством земельній ділянці ОСОБА_2 здійснює сільськогосподарські роботи по посіву соняшника, чим порушив умови договору та права підприємства як орендаря земельної ділянки, обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції а не приймаються колегією суддів, оскільки відповідно до п.31 договору оренди землі від 10 грудня 2007 року між сторонами, орендар приступає до використання земельних ділянок після державної реєстрації договору оренди, яка відбулася 26 червня 2012 року та після закінчення сільськогосподарського року користування попереднім власником.

За таких обставин, ОСОБА_2 мав право здійснити сільськогосподарські роботи по посіву та збору насіння соняшнику у період сільськогосподарських робіт 2012 року на належні йому на праві власності земельній ділянці з подальшою передачею земельної ділянки для робіт позивачу відповідно до договору оренди, що і було здійснено відповідачем після виконання сільськогосподарських робіт.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Золота Нива - 1» - відхилити.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Судді: