КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" жовтня 2014 р. Справа№ 925/468/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Алданової С.О.
Синиці О.Ф.
За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.
від позивача - Бігдан О.В., дов. № 7 від 01.07.2014 р.;
від відповідача - не з'явилися.
розглянувши матеріали
апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ББФ»
на рішення Господарського суду Черкаської області
від 30.05.2014 року
у справі № 925/468/14 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський
Торговий Дім «Сонячна Долина Плюс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ББФ»
про стягнення 1 600 291,48 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.05.2014 року по справі № 925/468/14 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ББФ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський Торговий Дім «Сонячна Долина плюс» 1 510 086,12 грн. основного боргу за товар, 32 191,37 грн. пені, 148 067,21 грн. як 8 % річних на підставі договору купівлі-продажу № 901329-11 від 22.11.2011 року та 33 857,25 грн. на відшкодування судового збору.
В іншій частині в позові відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ББФ» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2014 року по справі № 925/468/14 змінити в частині задоволення позовних вимог шляхом вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду на один рік та зменшення розміру нарахованої пені до 2 000,00 грн.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 року по справі № 925/468/14 колегією суддів у складі головуючого судді Ткаченка Б.О., суддів: Зеленіна В.О., Синиці О.Ф. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.07.2014 року.
16.07.2014 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський Торговий Дім «Сонячна Долина Плюс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 року було змінено склад колегії суддів на наступний: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Алданова С.О., Руденко М.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 року розгляд справи № 925/468/14 відкладено на 27.08.2014 року.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 року було змінено склад колегії суддів на наступний: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Алданова С.О., Синиця О.Ф.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 року розгляд справи відкладено на 29.09.2014 року.
29.09.2014 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ББФ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з поданням відповідачем позову до позивача про визнання недійсним договору № 901329-11 від 22.11.2011 року, на підставі якого провадиться стягнення у даній справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року розгляд справи відкладено на 21.10.2014 року та зобов'язано відповідача надати належні докази порушення справи про визнання недійсним договору № 901329-11 від 22.11.2011 року.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський Торговий Дім «Сонячна Долина Плюс» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ББФ» у судові засідання не з'являвся.
21.10.2014 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ББФ» надійшло клопотання про зупинення провадження по справі у зв'язку з поданням відповідачем позову до позивача про визнання недійсним договору № 901329-11 від 22.11.2011 року, на підставі якого провадиться стягнення у даній справі. До клопотання додано копії позовної заяви та докази про надсилання її до суду.
Колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання, оскільки позивачем не було надано належних доказів порушення провадження по справі про визнання недійсним договору № 901329-11 від 22.11.2011 року.
Крім того, судова колегія вважає, що відповідач зловживав своїми правами при поданні клопотання від 29.09.2014 року, посилаючись при цьому на подання ним позову про визнання недійсним договору № 901329-11 від 22.11.2011 року, оскільки з доданих документів до клопотання від 21.10.2014 року вбачається, що вказаний позов був надісланий поштою лише 14.10.2014 року, тобто після звернення з клопотанням від 29.09.2014 року.
Колегія суддів, зважаючи на систематичне нез'явлення представника відповідача у судове засідання, значний час розгляду справи, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції по даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
22.11.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський Торговий Дім «Сонячна Долина Плюс» (далі - позивач, продавець, ТОВ «Одеський ТД «Сонячна Долина Плюс») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ББФ» (далі - відповідач, продавець, ТОВ «ББФ») укладено договір купівлі-продажу № 901329 (далі - Договір).
За умовами Договору продавець зобов'язався на умовах, передбачених цим договором, передавати у власність покупця по його попередніх замовленнях, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати олійножирову продукцію. Повна назва, кількість, асортимент, ціна одиниці, загальна вартість, умови, строк та адреса поставки товару вказані в Специфікаціях, які оформлюються сторонами на кожну партію товару і є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору загальна ціна договору складається із вартості поставлених партій товару, вказаних в Специфікаціях і орієнтовно складає 2 000 000 (два мільйони) грн. з ПДВ.
Згідно з п. 2.2 Договору, оплата вартості товару проводиться покупцем на умовах відстрочки платежу на 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту фактичної передачі товару у власність покупця, в грошовій формі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця.
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року, а в частині взаєморозрахунків до їх повного виконання.
За умовами п. 8.2 Договору, сторони мають право продовжити його дію на слідуючий календарний рік, якщо за 14 днів до закінчення його дії жодна із сторін не повідомить про небажання продовжувати договірні стосунки.
Доказів припинення дії договору, як і визнання його недійсним суду надано не було.
На підставі Договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 18 388 485,32 грн. Вказане підтверджується товарно-транспортними накладними, які містяться у матеріалах справи та підписані сторонами без застережень і скріплені відбитками їх печаток, а також довіреностями на отримання товару до кожної накладної.
За твердженням позивача, що підтверджується матеріалами справи, товар, поставлений за товарно-транспортними накладними, які містяться у справі з а.с. 132 том 1 до а.с. 62 том 2 на суму 16 575 046,80 грн., відповідач оплатив повністю.
Решта товару, який поставлено за товарно-транспортними накладними (далі - ТТН), які містяться на а.с. 44-65 том 1 на суму 1 813 438,52 грн., було оплачений частково, а саме:
- ТТН № СД77698 від 01.11.2012 року на загальну суму 342 793,00 грн., було оплачено лише 303 352,40 грн. (а.с. 44);
- ТТН № СД082972 від 21.11.2012 року на загальну суму 255 200,00грн. оплачено не було (а.с. 47);
- ТТН № СД082974 від 21.11.2012 року на загальну суму 222 000,00 грн. оплачено не було (а.с. 48);
- ТТН № СД083794 від 25.11.2012 року на загальну суму 221 148,00 грн. оплачено не було (а.с. 50);
- ТТН № СД083795 від 23.11.2012 року на загальну суму 260 397,52 грн. оплачено не було (а.с. 51);
- ТТН № СД020843 від 28.03.2013 року на загальну суму 204 000,00 грн. оплачено не було (а.с. 54);
- ТТН № СД032717 від 16.05.2013 року на загальну суму 101 000,00 грн. оплачено не було (а.с. 57);
- ТТН № СД035023 від 24.05.2013 року на загальну суму 30 300,00 грн. оплачено не було (а.с. 60);
- ТТН № СД056259 від 08.08.2013 року на загальну суму 100 000,00 грн. оплачено не було (а.с. 63);
- ТТН № СД060313 від 22.08.2013 року на загальну суму 76 600,00 грн. оплачено не було (а.с. 65).
Отже, за спірними ТТН позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 1 813 438,52 грн., а відповідачем оплачено на суму 303 352,40 грн. Таким чином, відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково і в порушення умов договору не оплатив товар на загальну суму 1 510 086,12 грн.
На підставі зазначеного, позивач звернувся з позовом до відповідача та просить стягнути заборгованість за неоплачений товар у сумі 1 510 086,12 грн. Позивачем також було нараховано до стягнення 34 687,13 грн. пені та 148 089,13 грн. 8 % річних за прострочення сплати основної заборгованості.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на користь відповідача поставив товар на загальну суму 18 388 485,32 грн., відповідач частково оплатив поставлений товар у сумі 16 878 399,20 грн.
Таким чином, за відповідачем утворилася заборгованість за поставлений товар у розмірі 1 510 086,12 грн.
Відповідно до п. 2.2 Договору відповідач протягом 14 днів з часу поставки повинен був оплатити прийнятий товар. Враховуючи дати поставок, строк оплати на момент подачі позову настав.
Жодних доказів, що підтверджують погашення відповідачем заборгованості в сумі 1 510 086,12 грн. суду надано не було.
Докази про наявність будь-яких спорів з приводу належної поставки товару в матеріалах справи відсутні, договір є дійсним, відповідач в суді першої інстанції отримання товару від позивача за накладними не заперечив.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ «Одеський ТД «Сонячна Долина Плюс» про стягнення з ТОВ «ББФ» заборгованості у розмірі 1 510 086,12 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 34 687,13 грн. за період з 18.04.2013 року по 13.03.2014 року, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.
Частиною 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Протоколом узгодження розбіжностей від 22.11.2011 року (а.с 42 том 1) сторонами було погоджено, що відповідно до п. 6.1 Договору за порушення проведення розрахунків відповідачем сплачується лише пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Враховуючи наявність заборгованості, вірний період нарахування пені, встановлений судом першої інстанції, провівши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 32 191,37 грн.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 148 089,13 грн. як 8 % річних за період з 18.04.2013 року по 17.03.2014 року колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до Додаткової угоди № 5 від 15.11.2012 року до Договору купівлі-продажу № 901329-11 від 22.11.2011 року, сторони домовились про збільшення санкцій за прострочення оплати до 8 (восьми) відсотків річних від простроченої суми (т. 1, а.с. 101).
Колегія суддів, враховуючи вірний період нарахування відсотків річних, провівши повторний арифметичний розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, про стягнення з відповідача на користь позивача 148 067,21 грн. 8 % річних.
Стосовно вимоги відповідача про зменшення розміру нарахованої пені до 2 000,00 грн. та відстрочення виконання судового рішення на 1 рік, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вказаних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно із ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невеликий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру пені - це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника та інші форс-мажорні обставини колегією суддів не приймається, оскільки у даному випадку вони не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та не є підставою для зменшення штрафних санкцій. Оскільки обидві сторони знаходяться під впливом даних обставин.
Колегія суддів дійшла висновку, що належними та допустимими доказами суду не було доведено наявність виняткових обставин, які є підставою для зменшення розміру пені, а отже, підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені відсутні.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 1 510 086,12 грн., пені - 32 191,37 грн., 8 % річних - 148 067,21 грн.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «ББФ» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2014 року по справі № 925/468/14 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ББФ» задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «ББФ» (апелянта).
Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 79, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ББФ» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2014 року по справі № 925/468/14 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 925/468/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді С.О. Алданова
О.Ф. Синиця
Повний текст рішення складено 24.10.2014 року.
Судове рішення № 41077335, Київський апеляційний господарський суд було прийнято 21.10.2014. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 925/468/14. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: