Постанова № 41076543, 21.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4721/14 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді - Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Державного агентства резерву України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - позивач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) звернулася до суду з позовом до Державного агентства резерву України (далі - відповідач), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення заборгованості.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державне агентство резерву України є юридичною особою, зареєстрованою Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 11.02.2011 року, код ЄДРПОУ 37472392.

17.08.2012 року до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов лист від Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві №06-08/4347-10853, яким позивачу були направлені Постанови КМУ від 28.08.1997 року №941 та від 16.04.1998 року №501 для проведення податковим органом претензійно-позовної роботи зі стягнення простроченої заборгованості перед Державним бюджетом України.

У зв'язку з цим, 23.08.2012 року позивачем Державному агентству резерву України було виставлено вимогу №4399 на загальну суму боргу за грошовими зобов'язаннями - 84 442 620,00 грн. та прийнято рішення про опис майна боржника в податкову заставу.

14.10.2013 року до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повторно надійшов лист від Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві №06-08/4061-13641 з вказівкою, зокрема, про необхідність проведення претензійно-позовної роботи зі стягнення з Державного агентства резерву України простроченої заборгованості перед Державним бюджетом України з позички, наданої відповідно до Постанов КМУ від 28.08.1997 року №941 та від 16.04.1998 року №501, у розмірах 54 823 400,00 грн. та 29 619 220,00 грн.

Крім того, 14.10.2013 року до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві надійшли подання №№520 та 521 для здійснення податковим органом заходів стягнення з Державного агентства резерву України простроченої заборгованості на суми 29 619 220,00 грн. та 54 823 400,00 грн., яка утворилася внаслідок несплати відповідачем основного боргу за фінансовою допомогою, наданою з резервного фонду Державного бюджету України, згідно з Постановами КМУ від 28.08.1997 року №941 та від 16.04.1998 року №501.

Відмовляючи в задоволенні даного адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено заявлену до відповідача суму боргу та не надано документів, з яких би вбачалися підстави її формування та розмір.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Аналогічна правова норма закріплена в пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У п.59.1 ст.59 ПК України закріплено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

П.95.1, 95.2, 95.3 ст.95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з ч.9 ст.17 Бюджетного кодексу України, прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.1997 року №941 «Про забезпечення фінансування видатків на закладення до державного резерву вугільної продукції згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1997 р. №728», Кабінет Міністрів у зв'язку з відсутністю надходжень до державного бюджету коштів від Державного комітету по матеріальних резервах Кабінет Міністрів України постановив: Міністерству фінансів профінансувати видатки на закладення до державного резерву вугільної продукції згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1997 р. №728 у сумі 55 058,40 тис. гривень за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України, а Міністерству енергетики забезпечити повернення зазначених коштів до Державного бюджету України через Державний комітет по матеріальних резервах в міру використання вугільної продукції з державного резерву, але не пізніш як 15 грудня 1997 року.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 16.04.1998 року №501 «Про виділення коштів на закладення вугільної продукції до державного резерву», з метою забезпечення закладення до державного резерву вугільної продукції Кабінет Міністрів України постановив: Міністерству фінансів профінансувати видатки на закладення до державного резерву на електростанціях вугільної продукції підприємствами, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості, у сумі 30 млн. грн. за рахунок резервного фонду Кабінету Міністрів України, Міністерству енергетики забезпечити оплату вугілля, отриманого від Державного комітету по матеріальних резервах, а зазначеному Комітету до 1 грудня 1998 року повернути до державного бюджету отримані кошти.

Отже, законодавством регламентовано порядок погашення узгоджених та не виконаних зобов'язань суб'єктів господарювання та повноваження контролюючого податкового органу надсилати їм податкові вимоги про погашення боргу та проводити претензійно-позовну роботу у разі їх невиконання в добровільному порядку.

Виходячи з цього, судова колегія звертає увагу на те, що спірна сума заборгованості відповідача перед Державним бюджетом України виникла на підставі Постанов КМУ від 28.08.1997 року №941 та від 16.04.1998 року №501, зміст яких був наведений вище.

Позивач на підставі листа Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві від 17.08.2012 року №06-08/4347-10853, діючи у відповідності з приписами п.59.1 ст.59 ПК України, направив Державному агентству резерву України вимогу про сплату заборгованості у розмірі 84 442 620,00 грн. (54 823 400,00 та 29 619 220,00 грн.), яка не була виконана боржником у добровільному порядку.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факт отримання цієї вимоги відповідачем, який у судовому засіданні в суді першої інстанції зазначив, що ним отримано лише рішення податкового органу про опис майна в податкову заставу, а не спірну вимогу, огляду на наступне.

Отримання вказаної вимоги відповідачем підтверджується зворотнім поштовим повідомленням (а.с.11), в якому вказано саме номер цієї вимоги (№4399) з позначкою про отримання її Державним агентством резерву України 29.10.2012 року.

Далі, судова колегія звертає увагу на те, що в додатку №2 до листа Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві від 14.10.2013 року №06-08/4061-13641 (а.с.7), а також у поданнях від 14.10.2013 року №№520, 521 (а.с.8-9), які безпідставно не були прийняті до уваги судом першої інстанції, третьою особою детально розписано підстави виникнення спірної заборгованості відповідача, первісну суму, отриманих ним коштів, та залишок простроченої заборгованості, який у сумарному вигляді складає спірну суму боргу (54 823 400,00 грн. + 29 619 220,00 грн. = 84 442 620,00 грн.).

Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що звертаючись з даним адміністративним позовом до суду, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві помилково вказала у позовних вимогах суму боргу відповідача 81 442 620,00 грн. замість 84 442 620,00 грн. Однак, зазначена описка була виправлена позивачем шляхом подання уточнюючої позовної заяви в ході розгляду справи по суті у суді першої інстанції (а.с.35).

Під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції на запит суду позивачем та відповідачем були надані документи, підтверджуючі, що Державне агентство резерву України є правонаступником Державного комітету по матеріальних резервах, який утворений внаслідок реорганізації останнього, що у відповідності з приписами ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України, обумовлює перехід прав та обов'язків Державного комітету по матеріальних резервах до Державного агентства резерву України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що в даному випадку спірна сума заборгованості відповідача та підстави її виникнення підтверджуються всіма необхідними документами, а наведені вище обставини справи дозволяють стверджувати про її узгодженість та несплату Державним агентством резерву України в добровільному порядку, що свідчить про наявність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову шляхом стягнення цих коштів з відповідача.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно встановлено обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 червня 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Державного агентства резерву України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з Державного агентства резерву України (код ЄДРПОУ 37472392) прострочену заборгованість у розмірах 29 619 220,00 грн. та 54 823 400,00 грн. на рахунок №31138411752026 (одержувач: Державна казначейська служба України, код одержувача: 37567646, банк одержувача: Державна казначейська служба України у м. Києві, МФО 820172 (код платежу: 00263900).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 23.10.2014 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.