Рішення № 41076059, 20.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2014 р. Справа № 911/3537/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркор-Ойл»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрейдСервисГрупп»

про

стягнення 12 100, 00 доларів США

представники:

від позивача:

не з’явилися

від відповідача:

не з’явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 12 100, 00 доларів США заборгованості за контрактом М04071/1 від 07.04.2014.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.08.2014 порушено провадження у даній справі, призначено її розгляд у судовому засіданні на 20.10.2014, зобов’язано позивача в термін до 09.09.2014 подати до суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на російську мову ухвали господарського суду Київської області від 21.08.2014 про порушення провадження у справі № 911/3537/14 у двох примірниках та зобов’язано сторін надати певні документи.

До господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист б/н від 09.09.2014 (вх. № 18648/14 від 08.09.2014), до якого долучено витребувані судом два примірники належним чином нотаріально посвідчених перекладів на російську мову ухвали господарського суду Київської області від 21.08.2014 про порушення провадження у справі № 911/3537/14.

10.09.2014 господарським судом Київської області, на підставі Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992, направлено до економічного суду Вітебської області судове доручення про вручення відповідачу – Товариству з обмеженою відповідальністю «ТрейдСервисГрупп» нотаріально завірені копії ухвали господарського суду Київської області від 21.08.2014 про порушення провадження у справі № 911/3537/14.

16.10.2014 до господарського суду Київської області від економічного суду Вітебської області надійшла ухвала від 09.10.2014, відповідно до якої судове доручення про вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «ТрейдСервисГрупп» нотаріально засвідченої копії ухвали господарського суду Київської області від 21.08.2014 про порушення провадження у справі № 911/3537/14 вважається виконаним.

Представники сторін, належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, відповідач відзив на позовну заяву не надіслав.

Враховуючи, що неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.10.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

07.04.2014 між сторонами укладено контракт М04071/1, за умовами якого позивач зобов’язався поставити, а відповідач – прийняти і оплатити по договірним цінам товар згідно специфікації.

Відповідно до п. 1.1 контракту найменування, кількість і ціна товару, що поставляється вказується в специфікаціях, що додаються до даного договору і складають його невід’ємну частину.

Згідно з п. 1.2 контракту валютою платежу по контракту являється долар США.

Пунктом 3.4 контракту передбачено умови поставки СРТ – м. Вітебськ (Республіка Білорусь) у відповідності з Інкотермс в редакції 2010 року.

Відповідно до п. 3.6 контракту перелік документів, що надається позивачем з товаром наступний: товарно-транспортна накладна; рахунок-фактура; сертифікат походження СТ; сертифікат якості виробника; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи України; сертифікат відповідності УкрСЕПРО на продукцію, яка підлягає сертифікації; СМR (СМГС).

Згідно з п. 4.1 контракту розрахунки за товар проводяться між позивачем та відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, згідно виставленого позивачем рахунку-фактури, на протязі 80 днів від дати поставки товару.

Пунктом 5.1 контракту передбачено, що приймання продукції відповідачем по кількості: здійснюється згідно товарно-транспортної накладної; по якості: здійснюється згідно сертифіката якості.

Відповідно до п. 9.3 контракту даний контракт вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2014.

Додатковою угодою № 1 від 01.07.2014 до контакту М04071/1 від 07.04.2014 сторони погодили, що будь-які спори, що можуть виникнути у зв’язку з даним контрактом і не можуть бути врегульовані шляхом переговорів сторін, можуть бути передані на розгляд до господарського суду за місцезнаходження позивача.

Специфікацією № 1 від 08.04.2014 до контакту М04071/1 від 07.04.2014 сторони визначили найменування, код, кількість, ціну та загальну вартість товару, яка складає 12 100, 00 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов контакту М04071/1 від 07.04.2014, позивачем було здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 12 100, 00 доларів США, що підтверджується рахунком № 04081/1 від 08.04.2014, міжнародною товарно-транспортною накладною СМR № 0597855 від 28.04.2014 та митною декларацією від 30.04.2014.

Проте, в порушення своїх договірних зобов’язань, відповідач за отриманий товар не розрахувався, у зв’язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 12 100, 00 доларів США, що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за отриманий товар не спростував, у судове засідання не з’явився, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов’язань за контактом М04071/1 від 07.04.2014 суду не надав.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.

За курсом Національного банку України станом на 19.08.2014 (позовна заява надійшла до суду відповідно до штампу канцелярії 19.08.2014) 1 долар США становить 12, 952576 грн., відповідно 12 100, 00 доларів США за офіційним курсом, встановленим Національним банком України на день подання позову становить 156 726, 17 грн.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, відповідачем не спростований, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за контактом М04071/1 від 07.04.2014 у розмірі 12 100, 00 доларів США, що еквівалентно 156 726, 17 грн., є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Виходячи з п. 4 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України й визначається сума судового збору, що сплачується з позовної заяви у національній валюті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абз. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).

З наявного у матеріалах справи платіжних доручень № 3452 та № 3515 вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір 23.07.2014 у розмірі 2 824, 14 грн. та 15.08.2014 р. у розмірі 344, 05 грн.

За курсом Національного банку України станом на 23.07.2014 (перша сплата судового збору) 1 долар США становить 11, 644375 грн., а станом на 15.08.2014 – 13, 135491 грн.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача та становить 242, 00 доларів США, що еквівалентно станом на 23.07.2014 (перша сплата судового збору) – 2 817, 94 грн.

Разом з тим, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); 5) закриття провадження у справі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

За таких обставин, суд вважає за необхідне повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Баркор-Ойл» 350, 25 грн. судового збору внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплаченого згідно платіжного доручення № 3452 від 23.07.2014 та платіжного доручення № 3515 від 15.08.2014.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркор-Ойл» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрейдСервисГрупп» (вул. С.Панкової, 6А, оф. 1, м. Вітебськ, Республіка Білорусь, 210027; ідентифікаційний код - 391278329; р/р 30101810000000000162 в «АКБ «Новікомбанк (ЗАТ)», м. Москва; БІК (МФО) 044583162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баркор-Ойл» (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Великоснітинська, будинок 69, ідентифікаційний код - 37439067) 12 100 (дванадцять тисяч сто) доларів США, що еквівалентно 156 726 (сто п’ятдесят шість тисяч сімсот двадцять шість) грн. 17 коп. - основного боргу за контактом М04071/1 від 07.04.2014 та 242 (двісті сорок два) долара США, що еквівалентно 2 817 (дві тисячі вісімсот сімнадцять) грн. 94 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Баркор-Ойл» (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Великоснітинська, будинок 69, ідентифікаційний код - 37439067) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 350 (триста п’ятдесят) грн. 25 коп., сплаченого згідно платіжного доручення № 3452 від 23.07.2014 та платіжного доручення № 3515 від 15.08.2014.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Т.В. Лутак