Рішення № 41076033, 06.10.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2014 р. Справа № 911/3292/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Будтранс», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю“Вікона”, м. Вишгород

про стягнення 487381,61 грн.

суддя Лопатін А.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія Будтранс” (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вікона” (надалі відповідач) про стягнення 487381,61 грн. з яких: 444744, 00 грн. основного боргу та 42637,61 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем вартості товару поставленого останньому позивачем за договором поставки від 23.10.2013 р. № 21.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.08.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 03.09.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.09.2014 р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 22.09.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.09.2014 р. у зв’язку з повторною неявкою належним чином повідомленого відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 06.10.2014 р.

Крім того, суд попередив відповідача, що повторна неявка його представника у наступне судове засідання або невиконання вимог ухвали суду не буде підставою для відкладення розгляду справи і спір буде вирішено за наявними у матеріалах справи документами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача,суд

встановив:

23.10.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія Будтранс” (постачальник, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Вікона” (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 21, відповідно до умов якого, постачальник зобов’язується передати у власність покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов’язується прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості і за цінами, викладеними у додатках до договору, які є його невід’ємною частиною. Під додатками до договору сторони розуміють рахунки та видаткові накладні, які видаються постачальником, а також сертифікації та додаткові угоди (п. 1.1. договору).

Пунктом 2.1. договору встановлено, що поставка товару здійснюється окремими партіями, асортимент, комплектність і якість товару в яких погоджується сторонами шляхом оформлення специфікацій на поставку товару, які є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно п. 2.3. договору поставка здійснюється в строк до п’яти календарних днів від дня підписання специфікації.

Згідно з п. 2.4. договору датою поставки є дата передачі товару покупцю, вказана у видаткових накладних.

У п. 4.1. зазначено, що покупець зобов’язаний здійснювати оплату партій товару протягом п’яти банківських днів з дня поставки товару та підписання видаткової накладної.

Пунктом 4.2. встановлено, що оплата поставленого товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового банківського переводу на поточний рахунок постачальника.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток підприємств.

Додатком № 1 (специфікація №1 від 23.10.2013 року) до договору поставки від 23.10.2013 року № 21 передбачено певний перелік товарів, які можуть бути предметом поставки за вказаним договором. Даний додаток підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток підприємств.

На виконання умов договору поставки від 23.10.2013 року № 21 позивачем здійснено поставку товару, про що свідчить наявні у матеріалах справи підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток підприємств видаткові накладні № ВН-00032 від 27.10.2013 р. на суму 149328,00 грн. та № ВН-00034 від 28.10.2013 р. на суму 295416,00 грн.

Як вже зазначалося, пунктом 4.1. договору передбачено, що покупець зобов’язаний здійснювати оплату партій товару протягом п’яти банківських днів з дня поставки товару та підписання видаткової накладної.

Позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар 27.10.2013 р. та 28.10.2013 р., що підтверджується зазначеними вище видатковими накладними.

Проте, як зазначає позивач, станом на дату винесення судового рішення, відповідач з позивачем за поставлений товар не розрахувався, а тому заборгованість відповідача перед позивачем становить 444744,00 грн. Документально-підтверджені докази протилежного відповідачем суду не надано.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань, у частині оплати поставленого товару за договором від 23.10.2013 р. № 21.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, а також враховуючи норми статті 530 ЦК України, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, та у зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов’язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов’язання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач зобов’язався поставити відповідачу товар, а відповідач, в свою чергу, зобов’язався за нього розрахуватись. Оскільки, відповідач не розрахувався за поставлений товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, в зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано зазначених вище норм процесуального законодавства України, подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано існування заборгованості перед позивачем у сумі 444744,00 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 444744,00 грн. за поставлений товар підлягає задоволенню.

Окрім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання зобов’язання у розмірі 42637,61 грн.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.4. договору сторона, що прострочила виконання зобов’язання за уим договором сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення від вартості невиконаного зобов’язання.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, приписами частини шостої ст. 232 ГК України обмежено право нарахування кредитором штрафних санкції за прострочення виконання зобов’язання шестимісячним строком з дати виникнення прострочення.

У свою чергу, позивачем, як вбачається з розрахунку останнього, здійснено нарахування пені з порушенням приписів частини шостої ст. 232 ГК України, тобто за період прострочення більший як шість місяців.

Згідно з п. 6.2. договору за порушення строків оплати товару покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в період нарахування пені), від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Зробивши розрахунок пені по заборгованості за поставлений товар за шість місяців від дня, коли зобов'язання по сплаті коштів мало бути виконано, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 42637,61 грн. задовольняє частково, а саме у частині стягнення 30364,44 грн., оскільки відповідний розрахунок позивачем виконано арифметично невірно.

Судові витрати, відповідно до частини п’ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вікона” (07300, Київська обл., м. Вишгород, пр-т Шевченка, буд. 2Д; код ЄДРПО України 35149324) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Будтранс» (02160, м. Київ, вул. Фанерна, буд. 4, оф. 302; код ЄДРПО України 38832819) – 444744,00 (чотириста сорок чотири тисячі сімсот сорок чотири) гривні 00 коп. основного боргу, 30364 (тридцяць тисяч триста шістдесят чотири) гривні 44 коп. пені та 9502 (дев’ять тисяч п’ятсот дві) гривні 17 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Будтранс» (02160, м. Київ, вул. Фанерна, буд. 4, оф. 302; код ЄДРПО України 38832819) з Державного бюджету України частину, сплаченого за квитанцією № 101 від 11.07.2014р., судового збору, а саме у розмірі 0 (нуль) гривень 01 коп. (оригінал квитанції у матеріалах справи).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.10.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін