Рішення № 41075939, 20.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10769/14 20.10.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія"

до Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд"

про стягнення 13 308,15 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: Філіцька О.Ю. за довіреністю від 20.11.2013

Від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 20.10.2014 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.06.2014 Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно - страхова компанія" звернулося з позовною заявою до Господарського суду міста Києва до Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" про стягнення 13 308,15 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2014 порушено провадження у справі №910/10769/14 та призначено розгляд справи на 18.06.2014.

17.06.2014 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

18.06.214 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подане клопотання про відкладення розгляду справи та документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судове засідання, призначене на 18.06.2014, представник позивача з'явився, надав пояснення.

В судове засідання, призначене на 18.06.2014, представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду 18.06.2014 подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд, розглянувши вказане клопотання, задовольнив його.

18.06.2014 ухвалою суду відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладав розгляд справи на 02.07.2014.

У зв`язку із перебуванням судді Лиськова М.О. у відпустці, розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 справу було передано судді Головатюку Л.Д. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2014, на підставі ст. 65, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею - Головатюком Л.Д. та призначено розгляд справи на 04.08.2014.

У зв'язку із виходом з відпустки судді Лиськова М.О., з метою уникнення затягування розгляду справи розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 справу було передано судді Лиськову М.О. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою суду від 04.08.2014 розгляд справи було призначено на 03.09.2014.

В судове засідання, призначене на 03.09.2014 з'явились представники сторін, надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі.

В судовому засіданні, призначеному на 03.09.2014 представник позивача усно клопотав про відкладення розгляду справи.

Суд керуючись ст. 77 ГПК України, оголосив перерву в судовому засіданні на 29.09.2014.

29.09.2014 через канцелярію суду позивач подав додаткові документи по справі.

В судове засідання, призначене на 29.09.2014 представники сторін з'явились, надали пояснення по суті справи та додаткові докази по справі.

В судовому засіданні, призначеному на 29.09.2014 представники сторін подали клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів.

Пунктом 3 ст. 69 ГПК України передбачено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Суд, заслухавши думку представників сторін, клопотання задовольнив.

Ухвалою суду 29.09.2014 продовжено строки розгляду справи на 15 днів., розгляд справи відкладено на 13.10.2014.

В судове засідання, призначене на 13.10.2014 представники сторін з'явились, надали пояснення по суті справи та додаткові докази по справі.

В судовому засіданні 13.10.2014 оголошено перерву на 20.10.2014.

В судове засідання, призначене на 20.10.2014, представник позивача з'явився та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 20.10.2014, представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд розглянувши вказане клопотання, відмовив в його задоволенні, у зв'язку з тим, що з ініціативи відповідача розгляд справи неодноразово відкладався, таким чином суд приходить до висновку, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.03.2013 між КО «Київзеленбуд» та Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» бупо укладено договір КИ 01-02. №68224 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - Договір).

Згідно п.п. 1.2. п. 1 Договору Предметом цього Договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням Страхувальником шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно п.п. 17.1. п. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), «Страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України».

Підпунктом 1.2. пункту 1 Договору передбачено, що страховик бере під страховий захист цивільно-правову відповідальність власника наземних транспортних засобів (Страхувальника). За цим Договором страхування Страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування згідно з умовами законодавства України про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а Страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови Договору.

Згідно п. 4.2. Договору Страховий платіж за цим Договором визначений згідно з Додатками, які є невід'ємною частиною даного Договору, та має бути сплачений шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Страховика в строки згідно з Додатковими угодами.

Згідно п.п. 13.2.1. п. 13 Договору Страхувальник зобов'язаний сплатити страховий платіж в строк, зазначений в п. 4.2. даного Договору.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору».

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування» Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Згідно ст. 983 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 18 Закону України «Про страхування» Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Згідно листа вих. №148-01/02-1581 від 22.05.2013 Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації земельних насаджень міста «КИЇЗЕЛЕНБУД» зобов'язалося перерахувати суму страхових платежів на банківські рахунки АТ «УОСК» до 17.06.2013.

Загальна сума страхових платежів становить 11 756 грн. 03 коп.

Проте, станом на 28 травня 2014 року на банківські рахунки АТ «УОСК» страхові платежі не надходили.

Для досудового врегулювання спору АТ «УОСК» звернулося до відповідача з регресною вимогою вих. № 3620 від 28.02.2014. Дану регресну вимогу відповідач отримав 12.05.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Разом з тим відповіді на вказану вимогу не отримав.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем, про що свідчить розрахунки та акти виконаної роботи (належним чином засвідчені копії міститься в матеріалах справи).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вимог з підстав, що він сплатив вказані страхові внески на рахунок ФОП ОСОБА_2 чиї реквізити вказані у рахунку виставленому відповідачеві. Разом з тим, умовами договору не передбачено, що відповідач має вказані страхові внески в носити на інші рахунки, жодних доказів на підтвердження того, що між позивачем та відповідачем було погоджено здійснити вказані виплати на інший, ніж вказаний в договорі рахунки, відповідачем не надано. Таким, чином , суд не приймає до уваги вищевказані заперечення відповідача.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо оплати заборгованості за Договором, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за договором в сумі 11 756,03 грн.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 1 552,12 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено п. 15.2 Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 1 552,12 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" (04053, м. Київ, вулиця Кудрявська, будинок 23; ідентифікаційний код: 03362123) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення користь Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія" (03056, м. Київ, вулиця Борщагівська, будинок 145; ідентифікаційний код 23734213) 11 756 (одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн. 03 коп. - основного боргу, 1 552 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 12 коп. - пені та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24.10.2014

Суддя М.О. Лиськов