Постанова № 41075322, 22.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 473/2890/14-а

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Старжинська О.Є.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області на постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про визнання дій, бездіяльності по справі про притягнення до адміністративної відповідальності - протиправними,

ВСТАНОВИВ :

20.06.2014 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області про визнання дій, бездіяльності по справі про притягнення до адміністративної відповідальності - протиправними.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначала, що 22.01.2014 року постановою №10 заступника начальника Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області вона була притягнена до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.12 ст.96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 6800 грн. Вказану постанову вона 31.01.2014 року оскаржила до вищестоящого органу - Державної архітектурно-будівельної інспекції України, направивши її через відповідача, який в порушення статті 288 КУпАП не відправив її на розгляд до вищестоящого органу, прийнявши в односторонньому порядку рішення про пропущення нею строку на її оскарження.

Посилаючись на те, що вказана бездіяльність щодо не направлення скарги на постанову про притягнення до адміністративної відповідальності до вищестоящого органу та прийняте рішення про пропущення нею строку на оскарження постанови від 22.01.2014 року є протиправними, позивач просила позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що 03.02.2014 року скарга ОСОБА_2 на постанову №10 від 22.01.2014 року (зареєстрована 04.02.2014 року) адресована вищестоящому органу Державній архітектурно-будівельній інспекції України надійшла до інспекції поштовим зв'язком, але через неналежне її оформлення: подана через інспекцію, а не до інспекції (відсутній супровідний лист до скарги про направлення скарги до вищестоящого органу) скарга не була направлена на розгляд вищестоящого органу, про що ОСОБА_2 проінформована листом від 14.02.2014 року. В цьому листі відсутнє посилання щодо порушення ОСОБА_2 строків оскарження постанови.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про те, що вказаний позов по суті є оскарженням дії (бездіяльності) Інспекції Державної архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, яка є органом державної влади, а не оскарженням дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень в справі про притягнення до адміністративної відповідальності, то за предметною підсудністю вказаний спір належить розглядати окружному адміністративному суду.

Представник позивача заперечував проти вказаного клопотання.

Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 липня 2014 року позов задоволено. Визнано дії Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області щодо надання оцінки скарги ОСОБА_2 на постанову №10 від 22.01.2014 року про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.12 ст.96 КУпАП до Державної архітектурно-будівельну інспекції України: неналежно оформлена, пропущено строк на оскарження - протиправною. Визнано бездіяльність Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області щодо ненаправлення скарги ОСОБА_2 на постанову №10 від 22.01.2014 року про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.12 ст.96 КУпАП до Державної архітектурно-будівельну інспекції України протиправною. Стягнуто з Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 37757888) на користь ОСОБА_2 судові витрати пов'язані з оплатою правової допомоги в сумі 500 (п'ятсот) грн.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 липня 2014 року у задоволенні клопотання представника Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області про передачу позову ОСОБА_2 на розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду за предметною підсудністю відмовлено.

Не погодившись з постановою суду від 08 липня 2014 року Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області звернулася з апеляційною скаргою на зазначену постанову. Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення від 22.01.2014 року №10, складеною першим заступником начальника Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області Жердєвим М.Г., позивачка по справі - ОСОБА_2 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.12 ст.96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн.

31.01.2014 року ОСОБА_2 надіслала скаргу на адресу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області, вказавши адресата - вищестоящий орган - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.

Як вбачається з листа відповідача № 7/14-840-14 від 14.02.2014 року та інформаційної довідки відповідача, адресованих позивачці, Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області було дано відповідь на скаргу ОСОБА_2 від 04.02.2014 року (вхідн. № 583-20-14), з якої вбачається, що скарга ОСОБА_2 не була направлена до вищестоящого органу. Поза межами компетенції відповідач розглянув скаргу згідно Закону України «Про звернення громадян», а не в порядку визначеному КУпАП з посиланням на неналежне її оформлення та пропуск строку на її оскарження, за відсутності відповідного клопотання про поновлення строків. Також в листі відповідача № 7/14-840-14 від 14.02.2014 року було роз'яснено позивачці, що постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або у суд з урахуванням положень статей 287-289 КУпАП.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з того, що згідно до вимог т..18 ч.1 п.2 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

На думку суду першої інстанції, звернення позивача до відповідача стосувалося саме його дій в ході провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за постановою №10 від 22.01.2014 року, а не з інших питань. Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06.03.2008 року).

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог п. 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 року № 439/2011, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно до вимог п. 6 Положення про Держархбудінспекцію України, Держархбудінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька регіонів) територіальні органи.

Відповідно до вимог п. 1 Положення про Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (далі - Інспекція), затвердженого наказом Держархбудінспекції України від 02.06.2011 року № 22, Інспекція є територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції України, входить до сфери її управління, підзвітна і підконтрольна їй.

Відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.3 КАС України, Держархбудінспекція України та її територіальні органи є суб'єктами владних повноважень.

Юрисдикція, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства визначений нормами КАС України.

Відповідно до вимог т.. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень тих управлінських функцій, у тому числі на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п.1 ч.2 ст.17 КАС України).

Вимогами ст.18 КАС України визначено предметну підсудність адміністративних справ.

Так, згідно до вимог п.1 ч.2 ст.18 КАС України, адміністративні справи, однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи /службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, підсудні окружним адміністративним судам.

Згідно до вимог ч.1 ст.18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним дам підсудні: 1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; 2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 3) виключено; 4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 5) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті; 6) адміністративні справи щодо примусового повернення в країну походження або третю країну та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України.

Відповідно до адміністративного позову ОСОБА_2 у справі № 473/2890/14-а, предметом даного спору є дії та бездіяльність Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області у прийнятті рішення щодо пропущення ОСОБА_2 строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення від 22.01.2014 року № 10, тобто предметом даного спору є рішення суб'єкта владних повноважень щодо розгляду скарги (звернення) громадянина до органу державної влади, а не рішення у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Як углядається з позову, немає вимоги позивача щодо скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 22.01.2014 року № 10, тобто ОСОБА_2 не оскаржує рішення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (як територіального органу Держархбудінспекції України) про притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, на підставі наведеного, та у відповідності з вимогами п.1 ч.2 ст.18 КАС України, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що справа щодо визнання протиправними дій та бездіяльності Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області при розгляді скарги та прийнятті рішення щодо пропущення ОСОБА_2 строку оскарження постанови № 10 від 22.01.2014 року є предметно підсудною окружному адміністративному суду.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів доходить до висновку про те, що Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області, який відкрив провадження в адміністративній справі без дотримання правил предметної підсудності, не є компетентним у її розгляді (пункт 2 частини першої статті 22 КАС України). Порушення правил предметної підсудності є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів вважає, що згідно до вимог КупАП, відповідач, як орган, що виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 щодо визнання її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.12 ст.96 КупАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн., не мав повноважень щодо розгляду скарги ОСОБА_2 на вищезазначену постанову, яка була адресована вищестоящому органу - Державній архітектурно-будівельній інспекції України та прийняття рішення щодо пропущення позивачкою строку на оскарження зазначеної постанови від 22.01.2014 року № 10.

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку про те, що в цій частині позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню та вважає за можливе визнати протиправними дії відповідача щодо розгляду скарги ОСОБА_2 від 31.01.2014 року на постанову по справі про адміністративне правопорушення №10 від 22.01.2014 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.12 ст.96 КупАП.

В решті позовні вимоги не обґрунтовані, та задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав частково та обґрунтував її частково.

Оскільки висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивача частково.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області задовольнити частково, постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 липня 2014 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про визнання дій, бездіяльності по справі про притягнення до адміністративної відповідальності - протиправними - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Миколаївській області щодо розгляду скарги ОСОБА_2 від 31.01.2014 року на постанову по справі про адміністративне правопорушення №10 від 22.01.2014 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.12 ст.96 КУпАП.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький