Ухвала суду № 41075305, 16.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

16 жовтня 2014 р. Справа № 479/698/14-а

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Кондрачук А.П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області на постанову Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 09 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, в якому просив скасувати постанову ВП №42433161 від 12 березня 2014 року головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області та зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Кривоозерським районним судом Миколаївської області 11 лютого 2014 року.

Постановою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 09 липня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.

Постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області Куліченко Дмитра Олександровича, винесену 12 березня 2014 року по виконавчому провадженню за № 42433161 про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом по адміністративній справі № 2-а-2475/2011 - скасовано.

Зобов'язано Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Кривоозерським районним судом Миколаївської області 11 лютого 2014 року по адміністративній справі № 2-а-2475/2011.

В апеляційній скарзі, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 09 липня 2014 року та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 23 серпня 2011 року задоволено позов ОСОБА_1, визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області про відмові здійснити перерахунок ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2011 рік як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії, та виплатити у розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п'яти мінімальних заробітних плат на день здійснення виплат, з урахуванням виплаченого.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі вказаного рішення 11 лютого 2014 року Кривоозерським районним судом Миколаївської області було видано виконавчий лист №2-а-2475/2011.

12 березня 2014 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області на підставі п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки в порушення вимог ст. 18 Закону у виконавчому листі не було зазначено ідентифікаційний код боржника та індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач відмовляючи у відкритті виконавчого провадження діяв всупереч повноважень наданих йому законодавством України, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вище вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови про задоволення адміністративного позову судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та застосовані норми матеріального права, виходячи з наступного.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним Законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, а також порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

В силу вимог ст. 17 Закону «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до положень ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів у тому числі на підставі рішень третейського суду; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках передбачених законом; судові накази, виконавчі написи нотаріусів, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу.

Вимоги до виконавчого документу встановлені ст. 18 цього ж Закону: у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Частиною 1 статті 11 Закону «Про виконавче провадження» встановлений обов'язок державного виконавця вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Разом із тим п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.

Тому відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника та стягувача не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Наведене відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у рішенні прийнятому у справі № 6-62цс14 від 25 червня 2014 року, яке відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було винесено обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування постанови ВП №42433161 від 12 березня 2014 року та зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Кривоозерським районним судом Миколаївської області 11 лютого 2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивачем було доведено апеляційному суду протиправність дій відповідача.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 09 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: