Постанова № 41075243, 29.09.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2014 року Справа № П/811/3011/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Побочій О.В.,

представника позивача - Сніжко К.А.,

представника відповідача - Панасенко І.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу

за позовом ТОВ „Єлисаветградська транспортна компанія"

до відповідача - Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Єлисаветградська транспортна компанія" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 травня 2014 року №000122204.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що орендну плату за земельну ділянку він сплачував відповідно до умов договору оренди земельної ділянки у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі, у той час як податковим органом, всупереч вимогам пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, донараховано ТОВ „Єлисаветградська транспортна компанія" податкове зобов'язання з плати за землю у розмірі 66515,91 грн.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав повністю, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, свої мотиви виклав у письмових запереченнях проти позову. Так, відповідач зазначив, що податковим органом були проведена камеральна перевірка ТОВ „Єлисаветградська транспортна компанія" даних податкової звітності з плати за землю за січень-березень 2014 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 та пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України. За таких умов відповідач вважає, що ним законно та обґрунтовано винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення (а.с.37).

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення постанови у повному обсязі було відкладено до 06 жовтня 2014 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.

Розглянувши подані представниками позивача і відповідача документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єлисаветградська транспортна компанія" зареєстроване як юридична особа 02 червня 2004 року та того часу перебуває на обліку у Кіровоградьскій об'єднаній державній податковій інспекції як платник податків.

24 лютого 2006 року між ТОВ „Єлисаветградська транспортна компанія" та Кіровоградською міською радою було укладено договір оренди землі №58, площею 36848,5 кв.м. земель транспорту; строком на 49 років (а.с.14-17).

Посадовими особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області було проведено камеральну перевірку ТОВ „Єлисаветградська транспортна компанія" даних податкової звітності з плати за землю за січень-березень 2014 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт від 12 травня 2014 року №193/11-23-22-04/32967628, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем: підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 та пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено орендну плату за землю за січень-березень 2014 року на суму 66516,00 грн. (а.с.5-7)

На підставі висновку вказаного Акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 26 травня 2014 року №0001202204, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю на загальну суму 99774,00 грн. (із них за основним платежем - 66 516,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33258,00 грн.)

Як вбачається матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення базується на висновках акту перевірки про заниження позивачем орендної плати за землю січень-березень 2014 року, обрахованої відповідно до умов договору оренди у відсотковому розмірі від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що суперечить підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України визначено обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та сплатити суму податку та збору в порядок і строки, визначені Податковим кодексом України.

У відповідності до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

Пунктом 36.3 статті 36 Податкового кодексу України визначено, що податковий обов'язок є безумовним та першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків.

Плата за землю, передбачена Податковим кодексом України, включає в себе земельний податок, ставку якого визначено законом, та орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1. 136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зорів.

Згідно з пунктами 7.1, 7.3, 7.4 статті 7 Податкового кодексу України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: 7.1.1. платники податку; 7.1.2. об'єкт оподаткування; 7.1.3. база оподаткування; 7.1.4. ставка податку; 7.1.5. порядок обчислення податку; 7.1.6. податковий період; 7.1.7. строк та порядок сплати податку. Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.

Пунктом 3 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що в разі якщо законодавчими актами передбачені інші правила справляння податків, зборів, що регулюються цим Кодексом, застосовуються правила цього Кодексу.

Статтею 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю визначено власників земельних ділянок та землекористувачів.

При цьому, згідно статті 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 Податкового кодексу України).

Підпункт 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України містить застереження, за яким річна сума платежу не може бути меншою трикратного розміру земельного податку.

Водночас, відповідно до 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України річна сума платежу не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Річна сума платежу може бути більшою граничного розміру орендної плати, ніж зазначений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах. (пп. 288.5.3 п.288.5 ст.288 ПК України).

Згідно з пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Аналіз змісту зазначених правових норм у їх системному їх зв'язку свідчить, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності є істотною умовою договору оренди, однак, з огляду на те, що цей платіж є загальнодержавним податком, його елементи (платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку) визначаються саме Податковим кодексом України. Відтак, розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, безвідносно до умов відповідного договору оренди, не може бути меншим граничного розміру, передбаченого підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку із волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною мінімального розміру орендної плати відповідно до вимог Податкового кодексу України, то необхідність сплати орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності у новому розмірі виникає в орендаря незалежно від внесення змін до договору оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Суд наголошує, що обов'язок платників податків керуватися вимогами чинного законодавства України не залежить від договірних правовідносин суб'єктів господарювання, та сторони зобов'язані самостійно врегульовувати умови договору у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже сплата орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності у розмірі, встановленому податковим та іншим законодавством, має здійснюватися орендарем незалежно від внесення змін до договору оренди за ініціативою сторін, оскільки внесення змін до договору є правом договірних сторін, проте як сплата належних податків та платежів, згідно вимог чинного законодавства, є обов'язком суб'єктів господарювання.

Відтак, невнесення сторонами договору оренди землі змін до його умов в частині, що встановлюється в законодавчому порядку, не звільняє сторін від обов'язку його виконання.

Судом встановлено, що 24 лютого 2006 року між ТОВ „Єлисаветградська транспортна компанія" (орендар) та Кіровоградською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки із земель транспорту по проспекту Університетському, 3, площею 36848,5 кв.м. (а.с. 14-16).

Розрахунком орендної плати до вказаного договору від 27 лютого 2006 року №20 було обумовлене внесення орендарем орендної плати у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 3203,36 грн. на місяць (а.с.17).

У подальшому, додатковою угодою №764 від 19 лютого 2008 року, з урахуванням індексації, розмір щомісячної орендної плати збільшено до 3293,05 грн на місяць (а.с. 19).

За таких умов позивачем до Кіровоградської ОДПІ подано податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2014 рік від 05 лютого 2014 року, у яких ним визначено річну суму орендної плати за кілька орендованих ТОВ „Єлисаветградська транспортна компанія" земельних ділянок у розмірі 136 826,21 грн. та, відповідно, 11402,19 грн на місяць. При цьому щомісячний розмір орендної плати за вищезазначену земельну ділянку позивачем задекларовано у розмірі 7512,49 грн на місяць (а.с.44-47)

Між тим, з огляду на вищезазначені приписи підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, річний розмір орендної плати за користування даною земельною ділянкою не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, встановленого статтею 274 Податкового кодексу України у розмірі 1 відсотка від її нормативної грошової оцінки.

Наразі нормативна грошова оцінка вищезазначеної земельної ділянки складає 11873785,01 грн (а.с. 6)

Відтак, орендна плата за земельну ділянку по проспекту Університетському, 3, площею 36848,5 кв.м повинна бути не меншою за 356213,55 грн на рік (11873785,01*3%) та, відповідно, 29684,46 на місяць.

Позаяк податкове зобов'язання у січні-березні 2014 року самостійно задекларовано та сплачено позивачем відповідно до умов вищезазначеного договору оренди земельної ділянки у сумі 22537,47 грн., суд приходить до висновку про заниження ТОВ „Єлисаветградська транспортна компанія" податкового зобов'язання з орендної плати за землю за січень-березень 2014 року на загальну суму 66515,91 грн.

Принагідно суд зазначає, що податковий орган неодноразово спонукав орендодавця - Кіровоградську міську раду - привести умови договору у відповідність до вимог чинного законодавства (а.с. 52-57).

Натомість позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 11 червня 2013 року №21-166а-13, за якою зміна розміру земельного податку згідно із Законом № З09-VI є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної палати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

При цьому позивачем не взято до уваги, що Верховний Суд України розглядав відповідну адміністративну справу з урахуванням діючого на час виникнення відповідних правовідносин законодавства та висловив зазначену позицію безвідносно до чинних наразі положень Податкового кодексу України.

Водночас, відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Викладене виключає обов'язок суду щодо застосування до спірних правовідносин зазначеного рішення Верховного Суду України у порядку, передбаченому статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З огляду на встановлені вище обставини, суд вважає, що оскарженим податковим повідомленням-рішенням позивачеві правомірно донараховано податкове зобов'язання з орендної плати за землю за основним платежем на суму 66515,00 грн.

При цьому, у відповідності до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган повторно протягом 1095 днів самостійно визначає суму податкового зобов'язання на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, на платника податків накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Оскільки податковим повідомленням-рішенням від 19 липня 2012 року №0001340153, законність якого підтверджена постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року, позивачеві було донараховано суму грошового зобов'язання з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності), суд приходить до висновку про правомірне застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 33258,00 грн спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду справи відповідачем доведено правомірність спірного рішення, тому у задоволенні позову про його скасування слід відмовити.

Виходячи із положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у сув'язі з приписами частин другої, третьої статті Закону України „Про судовий збір", із позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1627,45 грн (1827,00 грн - 199,55 грн (а.с.4)),на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Єлисаветградська транспортна компанія" (код ЄДРПОУ 32967628) судовий збір у розмірі 1627,45 грн (одна тисяча шістсот двадцять сім гривень, сорок п'ять копійок) на користь Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.В. Кравчук