Постанова № 41074829, 21.10.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2014 року Справа № 904/5153/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.,

секретар судового засідання: Валяр М.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Денисенко Н.М. представник, довіреність №443/1001 від 06.10.14; Тищенко Т.А. представник, довіреність № 161/1001 від 12.05.14;

від відповідача: Гарбузенко О.В. представник, довіреність №882юр від 24.07.14;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2014 року у справі № 904/5153/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО", м. Дніпропетровськ

до Міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 78 403 458,16 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2014 року (суддя Петренко Н.Е.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО", м. Дніпропетровськ до Міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", м. Дніпропетровськ про стягнення 78 403 458,16 грн. задоволено частково, стягнуто з Міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", м. Дніпропетровськ на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО", м. Дніпропетровськ заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 22 533 322,52 грн., заборгованість за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії у розмірі 86 647,01 грн., інфляційні втрати на суму заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 1 907 555,80 грн., інфляційні втрати на суму заборгованості за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії у розмірі 2 567,13 грн., 3% річних на суму заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 221 667,61 грн., 3% річних на суму заборгованості за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії у розмір 461,78 грн., пеню за прострочення оплати спожитої активної електричної енергії та за прострочення оплати отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії на загальну суму 699 638,29 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 73080,00грн, в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленої за договором №3010 від 28 жовтня 2012 року електроенергії.

Господарський суд на підставі п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір пені, що підлягає стягненню на 50%.

З вказаним рішенням в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних не погодився відповідач Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі".

Скаржник вважає, що рішення господарського суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Відповідач посилається на те, що Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" є комунальним підприємством, заснованим на комунальній власності територіальної громади міста Дніпропетровська (п. 1.1. Статуту підприємства).

Згідно п.2.1. Статуту Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" є спеціалізованим підприємством з виробництва та постачання споживачам м. Дніпропетровську теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання.

Згідно ст.15 Закону України "Про теплопостачання", державне регулювання дальності в сфері теплопостачання провадиться у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.

При цьому, згідно ст.20 того ж Закону, збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.

При цьому, протягом 2005, 2006 та 10 місяців 2007 року відповідач не отримував із місцевого бюджету відшкодування різниці в тарифі, (зазначене встановлено судовими рішеннями, копії в матеріалах справи).

Згідно із рішенням суду з виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради стягнуто понад 76 млн. грн. збитків від різниці в тарифі, яке до цього часу не виконано. А на цей час, згідно узгодженому у встановленому порядку Розрахунку обсягу заборгованості із різниці в тарифах, від держави підприємство скаржника не отримало понад 157 млн. грн. відшкодування. У зв'язку з чим, питання своєчасної та в повному обсязі оплати за поставлену теплову енергію підприємством цілком залежить від часу отримання підприємством відповідних сум із бюджетів всіх рівнів. Тобто це питання знаходиться поза об'єктивною можливістю впливу відповідача на ці процеси та свідчить про відсутність підстав для користування коштами позивача.

Так, згідно законодавства, постачання теплової енергії споживачам, здійснюється за встановленими тарифами, які не місять повного відшкодування, а саме: як вбачається з Розрахунку збитків, пов'язаних із зміною вартості цін на електричну енергію в тариф на тепло, на підставі якого відповідач отримує оплату від споживачів, було закладена середня вартість електричної енергії в розмірі 0,70 грн. за кВт/час.

В той же час, з січня по грудень 2014 року ціна на електричну енергію складала від 1.15 грн. до 1,24 грн. за кВт/час.

Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" не має можливості одразу ж підвищити плату за теплову енергію, а повинно діяти в рамках закону щодо встановлення відповідних тарифів.

Заборгованість споживачів по оплаті за теплоенергію станом на 01 серпня 2014 року складає 166 млн. грн.

Таким чином, причиною несвоєчасних розрахунків підприємства є не користування грошами позивача, а об'єктивні обставини, а саме: фактично питання державного фінансування, встановлення тарифів, також підприємство не має законодавчо передбаченої можливості стягувати в порядку регресу санкції по ст.625 Цивільного кодексу України з бюджетів, тому як такі відносини не є цивільно або господарсько -правовими.

Скаржник просить скасувати рішення господарського суду від 12 серпня 2014 року в частині стягнення пені, інфляційних втрат та річних, відмовити в позові в цій частині.

Представники позивача доводи апеляційної скарги заперечують, вважають рішення господарського суду законним, просять залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що предметом даного позову є стягнення основного боргу за спожиту електроенергію, а також інфляційних втрат, 3% річних та пені за прострочку виконання грошового зобов'язання.

Скаржник оскаржує рішення господарського суду лише в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Згідно ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, рішення господарського суду у даній справі підлягає перевірці в повному обсязі. Крім того, для того, що б перевірити правомірність підстав для нарахування санкцій за порушення грошового зобов'язання слід встановити правомірність рішення в частині стягнення основного боргу.

Господарським судом встановлено, що 28 жовтня 2002 року між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" та Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" укладено договір №3010 від 28 жовтня 2002 року про постачання електричної енергії, за яким позивач зобов'язався постачати електроенергію відповідачеві, який, у свою чергу зобов'язався оплачувати спожиту електроенергію.

Згідно п.3.1 договору для визначення обсягів фактично спожитої електроенергії споживач зобов'язаний знімати показання розрахункових приладів обліку та подавати їх значення енергопостачальнику за встановленою формою (додаток 5).

Розрахунковий період для споживача встановлюється з 31 по 31 (в редакції додаткової угоди від 15 квітня 2005 року).

Згідно п.4.2 договору (в редакції додаткової угоди від 15 квітня 2005 року) розрахунок за фактично спожиту активну та реактивну електричну енергію у розрахунковому періоді здійснюється у термін протягом 7 -ми календарних днів після закінчення розрахункового періоду згідно тарифів, діючих на початок розрахункового періоду.

Цей договір укладено на строк до 31 грудня 2003 року і набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення року не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п.11.4).

Для оплати спожитої протягом розрахункових періодів травень та червень 2014 року активної електричної енергії позивач 05 червня 2014 року та 04 липня 2014 року видав відповідачеві рахунки № 111/3010/37-71/5/1 на суму 549 237,48 грн. та № 111/3010/37-71/6/1 на суму 568 279,84 грн.

Також, позивач у відповідності до умов договору 05 червня 2014 року та 04 липня 2014 року видав відповідачеві рахунки № 111/3010/37-71/5/2 на суму 15 978,32 грн. та № 111/3010/37-71/6/2 на суму 20 515,52 грн. для оплати отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії протягом розрахункових періодів: травень та червень 2014 року.

Всупереч умовам договору, як зазначає позивач, отримані рахунки за спожиту активну електричну енергію та за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії відповідач оплатив частково.

З урахуванням часткової оплати станом на 01 серпня 2014 року заборгованість відповідача за спожиту протягом розрахункових періодів: травень та червень 2014 року, активну електричну енергію становить 877 043,38 грн., а за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії протягом цих же розрахункових періодів - 36 493,84 грн.

Але, позивач звертає увагу суду на те, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України №30 від 29 січня 2014 року за рахунок наданої у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування відповідачем було частково оплачено спожиту активну електричну енергію.

Для здійснення розрахунків було укладено договори про організацію взаєморозрахунків: ЗОЕ/143 від 13 червня 2014 року, ЗОЕ/151 від 13 червня 2014 року, ЗОЕ/160 від 13 червня 2014 року, ЗОЕ/161 від 13 червня 2014 року, ЗОЕ/168 від 19 червня 2014 року. В результаті здійснення розрахунків було повністю погашено заборгованість за спожиту протягом розрахункових періодів: квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2013 року, січень 2014 року, активну електричну енергію. Також, платіжним дорученням № 3729 на суму 35 000,00 грн. відповідачем було повністю погашено залишок заборгованості за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електричної енергії протягом розрахункового періоду: березень 2014 року.

З урахуванням вищевикладеного, позивач зазначає про те, що станом на 01 серпня 2014 року заборгованість відповідача за спожиту протягом розрахункових періодів: лютий, березень, квітень, травень та червень 2014 року, активну електричну енергію становить 22 533 322,52 грн., а за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії протягом розрахункових періодів: квітень, травень та червень 2014 року, - 86 647,01 грн.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідач не надав.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи встановлено порушення відповідачем зобов'язання з оплати основного боргу.

Таким чином, судова колегія вважає правомірним стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електричну енергію в розмірі 22 533 322, 52 грн., заборгованості за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії у розмірі 86 647, 01 грн.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору, позивачем на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України були нараховані інфляційні втрати на суму заборгованості за спожиту протягом розрахункових періодів: лютий, березень, квітень, травень та червень 2014 року активну електричну енергію у розмірі 1 907 555,80 грн.

Сума донарахованих інфляційних втрат на суму заборгованості за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії протягом розрахункових періодів: квітень, травень та червень 2014 року становить 2 567,13 грн.

Сума донарахованих 3% річних на суму заборгованості за спожиту протягом розрахункових періодів: лютий, березень, квітень, травень та червень 2014 року активну електричну енергію становить 221 667,61 грн.

Сума донарахованих 3% річних на суму заборгованості за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії протягом розрахункових періодів: квітень, травень та червень 2014 року становить 461,78 грн.

Крім того, відповідно до п.4.6 договору позивачем була нарахована пеня за прострочення оплати спожитої протягом розрахункових періодів: лютий, березень, квітень, травень та червень 2014 року активної електричної енергії у розмірі 1 396 138,37 грн.

Сума пені, нарахованої за прострочення оплати отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії протягом розрахункових періодів: квітень, травень та червень 2014 року, становить 3 138,20 грн.

Відповідач заперечує стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, посилаючись на відсутність своєї вини у несвоєчасному здійсненні виконання зобов'язань щодо строків оплати.

Скаржник посилається на те, що питання своєчасної та в повному обсязі оплати за поставлену електричну енергію відповідачем цілком залежить від часу отримання останнім відповідних сум із бюджетів всіх рівнів. Тобто це питання знаходиться поза об'єктивною можливістю впливу відповідача на ці процеси та свідчить про відсутність з боку відповідача користуванням коштами позивача.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що протягом 2005, 2006 та 10 місяців 2007 року відповідач не отримував із місцевого бюджету відшкодування різниці в тарифі. Згідно із рішенням суду (копія додається) з виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради стягнуто понад 76 млн. грн. збитків від різниці в тарифі, яке до цього часу не виконано. А на цей час, згідно узгодженому у встановленому порядку Розрахунку обсягу заборгованості із різниці в тарифах, від держави відповідач не отримав понад 157 млн. грн. відшкодування.

Як зазначає відповідач, згідно з законодавством, постачання теплової енергії споживачам, здійснюється за встановленими тарифами, які не місять повного відшкодування, а саме як видно із розрахунку збитків, пов'язаних із зміною вартості цін на електричну енергію в тариф на тепло, на підставі якого відповідач отримує оплату від споживачів, було закладена середня вартість електричної енергії в розмірі 0,70 грн. за кВт/час. В той же час, з січня по грудень 2014 року, ціна на електричну енергію складала від 1,15 грн. до 1,24 грн. за кВт/час. Підприємство не має можливості одразу ж підвищити плату за теплову енергію, а повинно діяти в рамках закону щодо встановлення відповідних тарифів. Внаслідок чого, фактично, відповідач вимушений виконувати приписи законів щодо постачання теплової енергії споживачам за тарифами (а не за дійсною вартістю теплоенергії) та відповідати за процеси що відбуваються в Україні у ході виконання бюджетів всіх рівнів щодо фінансування пільг, наданим відповідним категоріям споживачів. Таким чином, відповідач вже майже десять років працює в "ринкових" умовах, коли вартість електричної енергії невпинно зростає, в той час, як тарифи на теплову енергію залишаються тривалий час незмінними. При цьому, підприємство не має можливості одразу ж підвищити плату за теплову енергію, а повинно діяти в рамках закону щодо встановлення відповідних тарифів. І внаслідок несвоєчасного фінансування витрат відповідача з бюджетів всіх рівнів, внаслідок дій не відповідача, а органів, які відповідають за своєчасне бюджетне фінансування відповідача, тобто дій, на які останній об'єктивно не має можливості ніякого впливу, але при цьому, згідно зазначених судових рішень, повинен нести зайві виплати, які спричиняють, фактично, зменшення його майна. Тому що, відповідач на підставі законів повинен надавати послуги на пільгових умовах та за невідповідними тарифами, тобто, фактично, за рахунок власного майна підприємства. В той час, як закон гарантує, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (ч.1 ст.20 Закону України "Про теплопостачання"). Проте, такі гарантії у дійсності не виконуються, або несвоєчасно виконуються відповідними органами.

Таким чином, відповідач зазначає про те, що за дії інших осіб (законодавців, які передбачили надання послуг з теплопостачання тільки за певних умов та які є відповідальними за своєчасне бюджетне фінансування -тобто гарантування можливості надання послуг тільки на певних умовах), відповідальність у вигляді зайвих виплат повинен нести відповідач своїм майном, а фактично майном міста Дніпропетровська (тому як підприємство є власністю територіальної громади міста) на суму штрафних та інших санкцій, які вимагає стягнути позивач. Тобто відповідач, на думку позивача, повинен забезпечувати виконання державної цінової політики в сфері теплопостачання, державних пільг, гарантій, та витрат, що супроводжуються наданням таких пільг та гарантій. А таке взагалі не передбачено жодним законодавчим актом та суперечить положенням Конституції щодо права власності, яке є непорушним й суперечить положенню ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (04 листопада 1950 року), якою регламентується, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідач також звертає увагу на те, що оплата здійснюється ним, фактично, щодня в межах коштів, які є наявними на банківських рахунках на день проплати. Крім того, відповідач намагається уникати затримок в оплаті позивачу й іншим кредиторам, про що зокрема свідчать чисельні судові процеси за позовами відповідача до боржників та про стягнення різниці в тарифі. Так, на цей час на розгляді в судах знаходяться позови та заяви про видачу судових наказів на загальну суму понад 86 млн. грн. В органах державної виконавчої служби на виконанні знаходяться накази судів на суму понад 88 млн. грн., в тому числі пред'явлені повторно. При цьому повернено без виконання виконавчих листів на суму понад 47 млн. грн. Крім того, на цей час на реструктуризації (відповідно до законодавства, що регулює погашення заборгованості громадянами за отримані та несвоєчасно сплачені житлово -комунальні послуги) знаходяться вимоги до населення, яке складає переважну кількість споживачів підприємства. При цьому, заборгованість споживачів по оплаті за теплову енергію станом на 01 серпня 2014 року складає понад 166 млн. грн. Тобто, відповідач проводить ретельну роботу по стягненню заборгованості зі споживачів теплової енергії.

Таким чином, причиною несвоєчасних розрахунків, на думку відповідача, є не користування грошами позивача, а об'єктивні обставини, а саме: фактично, питання державного фінансування, встановлення тарифів, на які відповідач не має можливості вплинути. А також, відповідач не має законодавчо передбаченої можливості стягувати в порядку регресу санкції по ст.625 Цивільного кодексу України з бюджетів, тому як такі відносини не є цивільно -або господарсько-правовими.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина перша статті 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії не переробної сили або простого випадку.

Таким чином, стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до боржника незалежно від його вини в прострочці виконання грошового зобов'язання.

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, наданих позивачем, судова колегія вважає, що цей розрахунок відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань, враховує положення листа Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ".

Судова колегія вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат на суму заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 1 907 555, 80 грн., інфляційних втрат на суму заборгованості за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії у розмірі 2 567, 13 грн., 3 % річних на суму заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 221 667, 61 грн., 3% річних на суму заборгованості за отримані послуги по компенсації перетоків реактивної електроенергії у розмірі 461, 78 грн.

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді оплати неустойки.

Відповідно до ст.549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В п.4.6 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасних розрахунків споживач на момент погашення заборгованості сплачує енергопостачальнику пеню за кожний день прострочення платежу за спожиту електроенергію у розмірі подвійної величини облікової ставки Національного Банку України.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору щодо своєчасності оплати за спожиту електроенергію позивачем нарахована відповідачу пеня за прострочення оплати спожитої активної електроенергії за лютий -червень 2014 року у розмірі 1 396 138, 37 грн., за прострочення оплати отриманих послуг по компенсації перетоків реактивної електроенергії за квітень -червень 2014 року у розмірі 3 138, 20 грн.

Розрахунок пені відповідає фактичним обставинам справи та діючому законодавству.

Господарський суд скориставшись наданим йому п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України правом зменшив розмір пені на 50%, у зв'язку з чим загальний розмір пені, що підлягає стягненню становить 699 638, 29 грн.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч.1 ст.233 Господарського кодексу України). Схоже правило міститься в ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки на можливість розрахунку відповідача за поставлену електричну енергію вплинули затверджені тарифи та враховуючи несвоєчасне відшкодування відповідачеві відповідної різниці в тарифах, приймаючи до уваги ступінь виконання відповідачем зобов'язання по сплаті основного боргу, враховуючи майновий стан відповідача, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%.

У зв'язку з тим, що забезпечення виконання грошового зобов'язання у вигляді стягнення пені передбачено умовами договору №3010 від 28 жовтня 2002 року, а матеріалами справи доведено прострочка відповідача у своєчасному здійсненні розрахунків за електроенергію, господарський суд не має правових підстав для повного звільнення відповідача від сплати пені.

За викладених підстав доводи скаржника не можуть бути прийняті до уваги.

Судова колегія зазначає, що відповідач має право звернутися до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення в порядку ст.121 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2014 року відповідає діючому законодавству, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2014 року у справі № 904/5153/14 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.М. Лисенко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 24.10.14 р.)