Постанова № 41074821, 20.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2014 р. Справа№ 925/1667/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Федорчука Р.В.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 20.10.2014 року

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на ухвалу господарського суду Черкаської області від 24.09.2014 року

у справі № 925/1667/14 (суддя Анісімов І.А.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин

«Будівельник і К»

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24.09.2014 року по справі № 925/166714 повернуто без розгляду позовну заяву публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Будівельник і К» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 24.09.2014 року публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу господарського суду Черкаської області від 24.09.2014 року по справі № 925/1667/14 скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні 20.10.2014 року представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для розгляду.

Представник ТОВ «Магазин «Будівельник і К» у судове засідання 20.10.2014 року не з'явився. Про місце та час розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника ТОВ «Магазин «Будівельник і К», оскільки відповідач, про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, участь представників ТОВ «Магазин «Будівельник і К» у судовому засіданні 20.10.2014 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений п'ятнадцятиденним строком розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ «Магазин «Будівельник і К» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24.09.2014 року по справі № 925/166714 позовну заяву публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» повернуто без розгляду на підставі пунктів 4, 6 статті 63 ГПК України.

Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду міста Києва від 24.09.2014 року щодо повернення без розгляду позовної заяви на підставі пункту 4 статті 63 ГПК України є законною та обґрунтованою, а щодо повернення на підставі пункту 6 статті 63 ГПК України помилковою, виходячи із наступного.

Пунктом 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду у випадку неподання доказів сплати судового збору у передбаченому порядку та розмірі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно із статтями 1, 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.

Статтею 4 вказаного Закону України встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73 080,00 грн.).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня становить 1218,00 грн.

Таким чином, розмір судового збору за розгляд позовних заяв в господарському суді майнового характеру становить не менше 1827,00 грн. та не більше 73 080,00 грн., немайнового характеру - 1218,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, позивачем до позовної заяви було додано у якості доказу сплати судового збору меморіальний ордер №851 від 17.09.2014 року, яким сплачено 1218 грн. 00 коп., за позов немайнового характеру.

Однак, заявлена позовна вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, є вимогою майнового характеру за яку необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Як вірно вказав місцевий господарський суд, позивач не повністю сплатив судовий збір.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з доводами скаржника, що вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави оплачується судовим збором як вимога немайнового характеру, якщо така вимога пред'явлена після вирішення вимоги про виконання основного зобов'язання (стягнення заборгованості тощо).

Проте, на підтвердження виконання основного зобов'язання (стягнення заборгованості) скаржник посилається на рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.12.2009 року (справа № 2-4336/09) яким, з ОСОБА_2 (Позичальник) та ОСОБА_3 стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитними договором № 1691-ЧД-КЛ від 28.03.2008 в сумі 832 987,88 грн. у солідарному порядку. Також, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 (Позичальник) та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судовий збір в сумі 1700 грн. Скаржник зазначає, що дане судове рішення набрало законної сили.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу позивача на те, що зазначеним вище рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.12.2009 року по справі № 2-4336/09 стягнуто заборгованість за кредитними договором № 1691-ЧД-КЛ від 28.03.2008 в сумі 832 987,88 грн., а у даній господарській справі № 925/166714 позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед банком за кредитними договором № 1691-ЧД-КЛ від 28.03.2008 в сумі 5395401,70 грн. (сума заборгованості по основному боргу кредиту 799999,69 грн., сума строкової заборгованості за відсотками -8920,54 грн., сума простроченої заборгованості за відсотками -570509,67 грн. пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам - 4015972,10 грн.) пропорційно вартості предмета іпотеки, шляхом визнання права власності на майно за договором за публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит».

Тобто, у даній справі № 925/166714 при вирішенні заявленого спору про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед банком за кредитними договором № 1691-ЧД-КЛ від 28.03.2008 в сумі 5395401,70 грн. позивачу необхідно доводити заборгованість у сумі 4562413,82 грн. оскільки, заборгованість за кредитними договором № 1691-ЧД-КЛ від 28.03.2008 в сумі 832 987,88 грн. вже доведена та встановлена рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.12.2009 року по справі № 2-4336/09.

За таких обставин, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даному випадку та за вказаним позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно сплатити судовий збір як за майновий позов, так як різниця в сумі 4562413,82 грн. яка заявлена позивачем не була предметом розгляду справи № 2-4336/09 що розглядалась Придніпровським районним судом м. Черкаси, а тому місцевим господарським судом правомірно було повернуто вказану позовну заяву без розгляду на підставі пункту 4 статті 63 ГПК України.

При цьому, судова колегія вважає помилковими висновки суду про повернення позовної заяви з посиланням на пункт 6 статті 63 ГПК України, виходячи з наступного.

Згідно вимог ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення відповідачем копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, до позовної заяви було додано опис вкладення у цінний лист на підтвердження направлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї додатків у кількості 18 предметів (тобто усіх додатків) та фіскальний чек.

В силу правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року, розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.

Відповідно до п. 61 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року «Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку» у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Як вбачається з опису вкладення до цінного листа що був доданий позивачем до позовної заяви, на ньому стоїть відбиток поштового штемпеля та підпис працівника поштового відділення, а отже, судова колегія вважає, що позивачем було направлено відповідачу примірник позовної заяви з додатками в кількості 18 штук до неї.

Щодо посилання суду на абз. 7 п. 3.5 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 судова колегія вважає помилковим, оскільки у ній йдеться мова про повернення позову у разі, якщо документи, додані до позову, вказують на надіслання позивачем відповідачу тільки копії позовної заяви без додатків.

Таким чином, колегія вважає, що наявність доказу про направлення позовної заяви з додатками у кількості 18 штук до неї без зазначення саме переліку цих додатків не є достатньою підставою для повернення позову без розгляду.

Разом з цим, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що не дивлячись на помилковість повернення позовної заяви з підстав відсутності доказів направлення позовної заяви з додатками до неї відповідачу по справі з посиланням на пункт 6 статті 63 ГПК України, місцевий господарський суд правомірно повернув вказану позовну заяву без розгляду на підставі пункту 4 статті 63 ГПК України, як зазначалося вище та встановлено судом у даній справі № 925/166714 при вирішенні заявленого спору про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно сплатити судовий збір як за майнову вимогу, оскільки, різниця в сумі 4562413,82 грн. яка заявлена позивачем не була предметом розгляду справи № 2-4336/09 що розглядалась Придніпровським районним судом м. Черкаси на рішення якого посилається позивач.

У відповідності до ч. 2. ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне виключити з описової та мотивувальної частини ухвали господарського суду Черкаської області від 24.09.2014 року посилання місцевого господарського суду на порушення пункту 6 статті 63 ГПК України позивачем при подачі позову. При цьому, висновки суду про повернення без розгляду позовної заяви ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на підставі пункту 4 статті 63 ГПК України є правомірними, а тому, ухвала господарського суду Черкаської області від 24.09.2014 року скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» слід відмовити, а оскаржувану ухвалу господарського суду Черкаської області від 24.09.2014 року залишити без змін.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на ухвалу господарського суду Черкаської області від 24.09.2014 року у справі № 925/1667/14 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 24.09.2014 року у справі № 925/1667/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/1667/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді Р.В. Федорчук

А.Г. Майданевич

Дата підписання 24.10.2014 року