Рішення № 41074642, 20.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7240/14 20.10.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг"до1.Фермерського господарства "Лінея" 2. Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000"простягнення 72 561,32 грн.Судді: Васильченко Т.В. (головуючий)

Любченко М.О.

Ломака В.С.

в присутності представників сторін:

від позивачаБабич Є.В., довіреність б/н від 15.12.2013;від відповідача-1не з'явилися;від відповідача-2не з'явилися.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фермерського господарства «Лінея» та Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» про стягнення заборгованості у сумі 97561,32 грн., з якої 66445,48 грн. основний борг, 3502,51 грн. пеня, 16281,98 грн. 3 % річних та 11331,35 грн. штраф в розмірі 15 % від ціни договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договорів поставки №АП-20-0071 від 03.05.2013 та №АП-20-0072 від 03.05.2013 поставив відповідачу-1 товар, тоді як останній в порушення умов укладених договорів зобов'язання по оплаті поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість. При цьому, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договорами поставки між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки №ПР-20-0071 від 06.06.2013 згідно якого останній поручився за виконання відповідачем-1 умов договорів поставки солідарно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2014 порушено провадження у справі №910/7240/14 та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 16.06.2014 суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду даної справи.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 16.06.2014 призначено колегіальний розгляд справи № 910/7240/14 в наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Цюкало Ю.В., Полякова К.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 справу №910/7240/14 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Цюкало Ю.В., Полякова К.В. та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 21.07.2014 справу № 910/7240/14 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В, судді: Любченко М.О., Цюкало Ю.В. у зв'язку з перебуванням судді Полякової К.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2014 справу №910/7240/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Любченко М.О., Цюкало Ю.В.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.08.2014 справу № 910/7240/14 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: Головуючий суддя: Босий В.П., судді: Любченко М.О., Ломака B.C., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. та судді Цюкало Ю.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2014 справу №910/7240/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Босий В.П., судді: Любченко М.О., Ломака B.C. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 29.09.2014 справу № 910/7240/14 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Любченко М.О., Ломака B.C., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2014 справу №910/7240/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Любченко М.О., Ломака B.C. та призначено до розгляду.

20.10.2014 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 72 561,32 грн., з якої 41445,48 грн. основний борг, 3 502,51 грн. пеня, 16 281,98 грн. 3 % річних та 11 331,35 грн. штраф в розмірі 15% від ціни договору.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: 72 561,32 грн., з якої 41 445,48 грн. основний борг, 3 502,51 грн. пеня, 16 281,98 грн. 3 % річних та 11 331,35 грн. штраф в розмірі 15 % від ціни договору.

Позивач в судовому засідання 20.10.2014 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином; про причини неявки представників суд не повідомили, клопотань або заяв до суду не надіслали.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 20.10.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.05.2013 між позивачем (продавець) та відповідачем -1 (покупець) було укладено договір поставки № АП-20-0071, відповідно до п. 1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин, надалі іменовані товар, а саме: 2,4-D-Актив в кількості 20 л, герсотил в кількості 2 кг, оптимум в кількості 75 л, тотал в кількості 100 л, пріоритет в кількості 180 л.

Згідно з п.п. 1.2, 2.1 вартість товару на дату укладення цього договору становить 45484,23 грн. яку покупець зобов'язаний сплатити продавцю не пізніше 05.05.2013 в сумі 9096,85 грн. та не пізніше 30.10.2013 в сумі 36387,38 грн.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2015, а в частині розрахунків до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором.

Також, 03.05.2013 між позивачем (продавець) та відповідачем -1 (покупець) було укладено договір поставки № АП-20-0072, відповідно до п. 1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити насіннєвий матеріал, надалі іменований товар, а саме кукурудза в кількості 20 посівних одиниць.

Загальна вартість товару на дату укладення цього договору становить 20360,60 грн. у тому числі ПДВ 20%, що на дату підписання договору становить 1910,00 Євро, яку покупець зобов'язався сплатити продавцю не пізніше 30.10.2013 (п.п. 1.2, 2.1 договору).

01.06.2013 сторони уклали додатковий договір №АП-20-0071ДС1 до договору поставки №АП-20-0071 від 03.05.2013, згідно умов якого домовилися доповнити основний договір поставки додатковим переліком засобів захисту рослин на загальну суму 9697,50 грн., яку покупець зобов'язався сплатити не пізніше 05.06.2013 в сумі 1939,50 грн. та не пізніше 30.10.2013 в сумі 7758,00 грн.

Додатковий договір вступає в силу з дня підписання і є невід'ємною частиною основного договору (п.5 додаткового договору №АП-20-0071ДС1).

На виконання умов даних договорів поставки, позивач здійснив поставку відповідачу-1 визначеного товару на загальну суму 75542,33 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними № АП-20-0085 від 03.05.2013 на суму 45484,23 грн., №АП-20-0086 від 03.05.2013 на суму 20360,60 грн. та № АП-20-0126 від 06.06.2013 на суму 9697,50 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень і скріплені печатками підприємств та довіреностями на отримання матеріальних цінностей №693986 від 03.05.2013 та №693971 від 06.06.2013.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договорами свідчить також відсутність з боку відповідача-1 претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договорів.

Натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленої продукції, оплату належним чином не здійснив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 41 445,48 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем-1 своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем-1, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 41 445,48 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктами 5.2, 5.4 договорів визначено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу, а у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 договорів, більше ніж на 30 днів, винна сторона додатково сплачує штраф у розмірі 15 % від ціни договору.

При цьому, в п. 5.3 передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 5 цих договорів, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Відтак, оскільки відповідач-1 допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлену йому продукцію, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п.п. 5.2, 5.3, 5.4 договорів поставки, позивачем нараховано за період з 31.10.2013 по 27.03.2014 та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 3502,51 грн. та штраф в розмірі 15 % від ціни договорів у загальній сумі 11 331,35 грн.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та від 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Отже, оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 5.3. договорів поставки не суперечать нормам чинного законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на визначену договором суму, і є правовим наслідком прострочення оплати товару з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, які підлягають стягненню у заявленому розмірі, так як їх розрахунок є обґрунтованим, вірним та відповідає фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

Окрім того, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5 договорів поставки сторони погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, та встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яносто календарних днів.

Позивач на підставі даної норми чинного законодавства та п. 5.5 договорів нарахував за період з 31.10.2013 по 27.03.2014 та заявив до стягнення відсотки річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати у загальній сумі 16281,98 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

При цьому, 06.06.2013 між TOB «Хімагромаркетинг» (кредитор) та ПП «Хімагромаркетинг 2000» (поручитель) укладено договір поруки №ПР-20-0071, відповідно до п.п. 1.1, 2.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків фермерським господарством «Лінея» (боржник) за договором поставки №АП-20-0071 від 03.05.2013 та договором поставки №АП-20-0072 від 03.05.2013, а також додатковими договорами (угодами) до них, укладеними між кредитором та боржником (основний договір).

Відповідно до п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За умовами ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Пунктами 1.2, 1.3 договору поруки сторони визначили, що у разі порушення боржником основного договору та/або зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники і поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі, - включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо.

При цьому, сторони договору визначили, що порука припиняється з припиненням зобов'язання, або ж якщо кредитор на протязі трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання по договору не звернеться з вимогою до поручителя (п. 4.3 договору).

27.02.2014 позивач направив приватному підприємству «Хімагромаркетинг 2000» вимогу про сплату заборгованості у зв'язку з невиконанням боржником за основними договорами (відповідач-1) своїх зобов'язань по оплаті отриманого за договорами №АП-20-0071 від 03.05.2013 та № АП-20-0071 від 03.05.2013 товару, яка залишена поручителем без задоволення.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем-1 умов договорів поставки в частині оплати за поставлений товар, а також невиконанням відповідачем-2 умов договору поруки, суд вважає обґрунтованим стягнення із відповідачів солідарно заявленої до стягнення заборгованості, яка складається з основного боргу, пені, річних та штрафу в розмірі 15 % від ціни договору.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачі під час розгляду справи не надали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надали доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, в повному обсязі з покладенням судового збору на відповідачів, в порядку ст. 49 ГПК України, зважаючи на те, що зменшення позовних вимог було обумовлено частковою сплатою боргу відповідачем-1 після порушення провадження у даній справі.

Керуючись ст.ст. 43 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Лінея" (23011, Вінницька область, Барський р-н, с. Гармаки, ідентифікаційний код 36318395) та Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" (02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, 15, ідентифікаційний код 30369454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, 15, ідентифікаційний код 30262667) 41 445 (сорок одну тисячу чотириста сорок п'ять) грн. 48 коп. основного боргу, 16 281 (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят одну) грн. 98 коп. - відсотки річних від простроченої суми, 3502 (три тисячі п'ятсот дві) грн. 51 коп. - пені, 11 331 (одинадцять тисяч триста тридцять одну) грн. 35 коп. - штрафу та 1951 (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят одну) грн. 23 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст складено 24.10.2014

Головуючий суддя Т.В.Васильченко

Судді М.О.Любченко

В.С.Ломака