Рішення № 41073873, 20.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 379/492/14-ц Головуючий у І інстанції Василенко О.М.Провадження № 22-ц/780/4556/14 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С.Категорія 43 20.10.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

20 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Верланова С.М., Березовенко Р.В.

при секретарі Бобко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 17 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_6 (в інтересах якої діє ОСОБА_2), ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 (в інтересах якого діє ОСОБА_3), третя особа: Служба у справах дітей та сім»ї Таращанської районної державної адміністрації Київської області про виселення,-

встановила :

Позивач звернувся до суду з позовом , в якому просив суд виселити відповідачів з житлового будинку (предмету іпотеки), розташованого за адресою АДРЕСА_1 із зняттям їх з реєстраційного обліку у територіальному органі Державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку та стягнути з відповідачки ОСОБА_2 судові витрати.

Посилався на те, що банк та відповідачка ОСОБА_2 21.04.2008 року уклали кредитний договір, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачці кредит в розмірі 12000 доларів США строком до 21.04.2028 року, а остання зобов'язувалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним, в строк та порядку, встановлених цим кредитним договором.

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань позивач та відповідачка ОСОБА_2 21.04.2008 року уклали договір іпотеки, відповідно до якого остання надала в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить їй на праві власності на підставі ухвали Таращанського районного суду Київської області від 11 квітня 2003 року, зареєстрованої в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації 06.1ё2.2003 року за реєстраційним номером 3792657, номер запису 3283 в книзі 18.

Зазначав, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, проте відповідачка ОСОБА_2 в порушення умов договору, зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим рішенням Тарашанського районного суду Київської області по справі № 379/1150/13-ц від 18.09.2013 року вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 квітня 2008 року у розмірі 33 364,90 доларів США, яка дорівнює 266585,58 грн., звернути стягнення на житловий будинок загальною площею 55,80 кв.м., житловою площею 34,70 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку» шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки із втановленням початкової ціни предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки з житлового будинку чи житлового приміщення всі мешканці зобов'язанні на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок протягом одного місяця. Оскільки відповідач та інші особи, що зареєстровані та проживають у вказаному вище житловому будинку в добровільному порядку не виселяються, просив суд їх виселити.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги, а саме просив суд виселити ОСОБА_2, неповнолітню ОСОБА_6 (в інтересах якої діє ОСОБА_2.), ОСОБА_3, ОСОБА_4, малолітнього ОСОБА_7 (в інтересах якого діє ОСОБА_3.), які зареєстровані у житловому будинку по АДРЕСА_1.

Відповідачі проти заявлених позовних вимог заперечували.

Зокрема, ОСОБА_2 зазначала, що строк погашення нею кредиту закінчується лише в 2028 році, до того ж, в її житловому будинку зареєстровані неповнолітні діти, що, на її думку, є перешкодою до виселення з даного житлового будинку. Вказувала, що вимогу про виседення не отримувала.

Представник третьої особи проти задоволення позову заперечувала, з огляду на проживання житловому будинку неповнолітніх дітей.

Рішенням Таращанського районного суду від 17 червня 2014 року позов задоволено.

Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_6 (в інтересах якої діє ОСОБА_2), ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 (в інтересах якого діє ОСОБА_3) з житлового будинку по АДРЕСА_1, який є предметом іпотеки та знято цих осіб з реєстраційного обліку за даною адресою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просили скасувати рішення суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи , порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

По справі встановлено, що позивач та відповідачка ОСОБА_2 21.04.2008 року уклали кредитний договір № К2Р6СА00000025, відповідно до якого банк зобов'язався надати останній кредит в розмірі 12000 доларів США строком до 21.04.2028 року, а вона зобов'язувалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним, в строк та порядку, встановлених цим кредитним договором.

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань позивач та відповідачка ОСОБА_2 21.04.2008 року уклали договір іпотеки, відповідно до якого остання надала в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить їй на праві власності на підставі ухвали Таращанського районного суду Київської області від 11 квітня 2003 року, зареєстрованої в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації 06.12.2003 року за реєстраційним номером 3792657.

Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору зобов'язання за вказаним договором ОСОБА_2 належним чином не виконала, допустила заборгованість, у зв»язку з чим рішенням Тарашанського районного суду Київської області по справі № 379/1150/13-ц від 18.09.2013 року вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 квітня 2008 року у розмірі 33364,90 доларів США, яка дорівнює 266585,58 грн., звернути стягнення на житловий будинок загальною площею 55,80 кв.м., житловою площею 34,70 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку» шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки із втановленням початкової ціни предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 40 Закону України „Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно з ч.1,3 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ч.4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Ст. 39 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців; ч.1 ст. 40 Закону України „Про іпотеку" зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок є підставою для виселення всіх мешканців. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Частинами 2-3 ст. 40 Закону України „Про іпотеку" встановлено порядок дій банку після прийняття рішення про звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок .

Відповідно до ст.. 7 ч.1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або користування житловим приміщенням.

Згідно роз'яснень, що містяться у п.п. 43,44 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.3012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд має враховувати, що відповідно до ч. 4 ст. 9, ст.. 109 ЖК України, ст..39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметами іпотеки, проводяться в порядку встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

Примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Задовольняючи вимоги позову ПАТ КБ «Приватбанк» про виселення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем 02.12.2013 року направлено на адресу відповідачів вимогу щодо погашення заборгованості по кредитному договору від 21 квітня 2008 року та вимогу про добровільне звільнення предмета іпотеки - житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, однак відповідачі ухиляються від виконання взятих на себе зобов`язань. Наявність осіб, зареєстрованих у квартирі, на яку звертається стягнення, перешкоджає реалізації предмета іпотеки.

Проте з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись у повному обсязі.

Як вже наголошувалося, згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Правовий аналіз вказаних вище норм права вказує на те, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов, а саме, якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

В порушення зазначених вище вимог закону та вимог ст.ст.212-214 ЦПК України, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідачами не було отримано вимоги про добровільне звільнення спірного жилого будинку, як того вимагає ч.3 ст.109 ЖК України, матеріали справи не містять доказів про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 (а.с.21-24), у зв'язку з чим, на думку колегії, суд прийшов до передчасного висновку щодо задоволення позовних вимог про виселення, оскільки наявність саме цього доказу свідчило б про наявність порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя.

За таких обставин рішення суду першої інстанції про задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення відповідачів підлягає скасуванню на підставі ст.309 ЦПК України у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, з ухваленням нового рішення про відмову в позові ПАТ КБ «Приват Банк» про виселення з наведених вище підстав.

Керуючись ст..ст.307, 309 ЦПК України, колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 17 червня 2014 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_6 (в інтересах якої діє ОСОБА_2), ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 (в інтересах якого діє ОСОБА_3) про виселення - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: