Рішення № 41073861, 21.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/3548/14-ц Головуючий у І інстанції Журавський В.В.Провадження № 22-ц/780/5704/14 Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 47 21.10.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

21 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, посилаючись на те, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2009 року був задоволений позов ОСОБА_1 про стягнення із нього на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ? неоподаткованого мінімуму доходів громадян на дитину і до його повноліття, починаючи з 17 квітня 2009 року. Він з 25 лютого 2008 року зареєстрований в Бориспільській ОДПІ як платник податків, із 01 січня по 31 грудня 2013 року він працював на загальній системі оподаткування та за вказаний період доходів не отримував, на даний час матеріальне становище позивача є критичним. Просив зменшити розмір аліментів, визначений рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2009 року на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ? частини всіх видів заробітку до 500 грн. щомісячно.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2014 року позов задоволено, зменшено розмір аліментів, визначений рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2009 року на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ? частини всіх видів заробітку до 500 грн. щомісячно з дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття дитини.

Відповідач ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що з 20 жовтня 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини та неповнолітньої дитини із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 17 квітня 2009 року до досягнення дитиною повноліття.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.

Частина 1 ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Даних вимог закону судом першої інстанції враховано не було.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 вказував, що на даний час його матеріальне положення є критичним, підприємницька діяльність на протязі трьох останніх років не приносить доходу і заборгованість по аліментам допомагають сплачувати його батьки.

Згідно довідки Бориспільської об'єднаної ДПІ ГУМД у Київській області № 58/г/17 від 22 січня 2014 року, що надана позивачем на підтвердження заявлених вимог, ОСОБА_2 з 25 лютого 2008 року зареєстрований в Бориспільській ОДПІ як платник податків. З 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року та з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року працював по загальній системі оподаткування. За вказані періоди задекларовано доходів в сумі 0 грн. згідно поданих декларацій.

Разом із тим, із наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів не вбачає, що стан здоров'я позивача змінився, а довідка Бориспільської об'єднаної ДПІ ГУМД у Київській області № 58/г/17 від 22 січня 2014 року не свідчить сама про собі про зміну матеріального стану відповідача порівняно із його матеріальним станом на час ухвалення рішення про стягнення аліментів, а тому не є належним доказом зміни його матеріального стану.

Інших доказів на підтвердження зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я сторін, що є підставами для зміни розміру аліментів, позивачем не надано.

Колегія суддів також враховує, що згідно довідки-розрахунку заборгованості по аліментах за період з 17 квітня 2009 року по 30 листопада 2013 року, виданої ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції від 23 грудня 2013 року за № 71537, розмір заборгованості позивача за квітень 2009 року - листопад 2013 року визначався, виходячи з середньої заробітної плати даної місцевості (а. с. 38).

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», у разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів боржника протягом трьох місяців підряд, стягнення звертається на майно боржника. Розмір заборгованості визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається, виходячи з середньої заробітної плати даної місцевості.

Виходячи із вищевикладеного, оскільки розмір заборгованості позивача по аліментам із 17 квітня 2009 року визначався, виходячи із середньої заробітної плати по Бориспільському районі, а не із заробітку (доходу) позивача, колегія суддів доходить висновку, що він не отримував доходу також і на час ухвалення рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2009 року, однак проти способу стягнення аліментів, визначеного у рішенні, не заперечував, воно набрало законної сили і підлягає виконанню.

Таким чином, обставини зміни матеріального стану, на які посилався позивач, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, і позовні вимоги не підлягали задоволенню.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

ОСОБА_2 відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.