Постанова № 41073698, 01.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 жовтня 2014 року № 826/12807/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомПідприємства зі 100% іноземною інвестицією «ОСРАМ УКРАЇНА»доІнспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування постанови від 18 квітня 2014 року № 000055 та рішення від 30 травня 2014 року № 000059, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Підприємство з 100% іноземною інвестицією «ОСРАМ УКРАЇНА» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві (далі - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування рішення від 30 травня 2014 року № 000059 про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

- визнання протиправною та скасування постанови від 18 квітня 2014 року № 000055 про накладення штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зауважує, що під час проведення перевірки відповідачем протиправно зроблено висновок про невідповідність продукції Підприємства з 100% іноземною інвестицією «ОСРАМ УКРАЇНА» встановленим вимогам.

За таких обставин позивач вважає постанову відповідача від 18 квітня 2014 року № 000055 про накладення штрафних санкцій протиправною, у зв'язку з чим просить її скасувати.

Крім того, на думку позивача, підлягає скасуванню рішення відповідача про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів через порушення порядку його винесення.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись при цьому на дотримання посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у місті Києві вимог чинного законодавства при винесенні спірних постанови та рішення.

З огляду на неявку у судове засідання 17 вересня 2014 року представника відповідача та з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Інспекцією з питань захисту прав споживачів у місті Києві на підставі наказу від 18 березня 2014 року № 168, направлення від 02 квітня 2014 року № 000221, листа Держспоживінспекції України від 24 лютого 2014 року № 1108-2-7/6 проведено позапланову перевірку з питань відповідності характеристик продукції, яка вводиться в обіг Підприємством з 100% іноземною інвестицією «ОСРАМ УКРАЇНА» (м. Київ, вул. В. Димитрова, 5) вимогам Технічних регламентів, дія яких розповсюджується на зазначену продукцію, Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Правилам застосування національного знаку відповідності, затвердженим постановою КМУ від 29.11.2001 № 1599, за результатами якої складено акт від 15 квітня 2014 року № 000087.

Перевіркою встановлено невідповідність продукції (лампа енергозберігаюча ТМ OSRAM Dulux star mini twist 23W 2700k; лампа енергозберігаюча ТМ OSRAM 36W 830; лампа енергозберігаюча ТМ OSRAM 18W 830) встановленим вимогам, а саме: не надано повного складу технічної документації в обсязі, передбаченому Технічними регламентами, дія яких розповсюджується на зазначену продукцію.

18 квітня 2014 року відповідачем винесено постанову № 000055, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 51 000, 00 грн.

30 травня 2014 року відповідачем прийнято рішення від 30 травня 2014 року № 000059, яким:

- обмежено надання вищезазначеної продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами;

- тимчасово заборонено надання продукції на ринку у відповідності із частиною п'ятою статті 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Незгода з вказаними постановою та рішенням суб'єкта владних повноважень обумовила звернення позивача з адміністративним позовом до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Підприємства зі 100% іноземною інвестицією «ОСРАМ УКРАЇНА», виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції регулюються Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» № 2735-VI (далі - Закон № 2735-VI).

Стаття 11 Закону № 2735-VI містить повноваження органів ринкового нагляду.

Так, з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності:

- проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування);

- вживають відповідних заходів щодо своєчасного попередження споживачів (користувачів) про виявлену органами ринкового нагляду небезпеку, яку становить продукція;

- вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог.

Відповідно до статті 15 Закону № 2735-VI посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право:

1) проводити у випадках і порядку, визначених цим Законом, документальні перевірки та обстеження зразків продукції, відбирати зразки продукції і забезпечувати проведення їх експертизи (випробування);

2) безперешкодно відвідувати, за умови пред'явлення службового посвідчення та посвідчення (направлення) на проведення перевірки, у будь-який час протягом часу роботи об'єкта:

а) торговельні та складські приміщення суб'єктів господарювання і місця, зазначені у пункті 2 частини дев'ятої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок характеристик продукції і перевірок стану виконання суб'єктами господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

б) місця, зазначені в пункті 3 частини дев'ятої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок додержання вимог щодо представлення продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, перевірок характеристик продукції та перевірок виконання суб'єктами господарювання приписів і рішень відповідно до частини п'ятої статті 26 цього Закону;

в) місця, зазначені в пункті 4 частини дев'ятої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок характеристик продукції;

3) вимагати від суб'єктів господарювання надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення ринкового нагляду, одержувати копії таких документів і матеріалів. У разі якщо оригінали таких документів і матеріалів складені іншою мовою, ніж мова діловодства та документації державних органів, на вимогу органів ринкового нагляду суб'єкти господарювання зобов'язані за власний рахунок забезпечити їх переклад мовою діловодства та документації державних органів в обсязі, необхідному для здійснення ринкового нагляду;

4) вимагати від посадових осіб суб'єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців надання у погоджений з ними строк усних чи письмових пояснень з питань, що виникають під час проведення перевірок і вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

5) складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку штрафні санкції до суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" та встановлених вимог;

6) складати на основі актів перевірок протоколи про адміністративні правопорушення у сфері здійснення ринкового нагляду та розглядати справи про відповідні адміністративні правопорушення згідно із законом України;

7) залучати у разі потреби в установленому порядку до здійснення ринкового нагляду працівників наукових установ та фахівців. На осіб, які залучені в установленому порядку до здійснення ринкового нагляду, поширюються обов'язки, визначені пунктами 1 - 5 частини першої статті 17 цього Закону;

8) вимагати від посадових осіб суб'єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців припинення дій, які перешкоджають здійсненню заходів ринкового нагляду, а в разі їх відмови від припинення таких дій - звертатися до органів внутрішніх справ за допомогою у здійсненні законної діяльності з ринкового нагляду.

Згідно зі статтею 22 Закону № 2735-VI заходами ринкового нагляду є:

1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування);

2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають:

а) обмеження надання продукції на ринку;

б) заборону надання продукції на ринку;

в) вилучення продукції з обігу;

г) відкликання продукції;

3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону № 2735-VI під час проведення перевірки характеристик продукції у її виробників:

1) на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є:

а) наявність на продукції Національного знака відповідності (у тому числі ідентифікаційного коду призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення Національного знака відповідності;

б) наявність супровідної документації, що має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкції щодо користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено нормативно-правовими актами (у тому числі технічними регламентами), та їх відповідність встановленим вимогам;

в) наявність декларації про відповідність, якщо її складення передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, а також відповідність такої декларації встановленим вимогам;

г) загальний опис продукції та схема (креслення) конструкції виробу;

2) на наступних етапах перевірки можуть бути проведені:

а) обстеження зразків відповідної продукції;

б) у разі якщо є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам:

- перевірка повного складу технічної документації на відповідну продукцію, передбаченого технічним регламентом;

- перевірка документів щодо системи якості чи системи управління якістю, якщо їх надання передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону № 2735-VI перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною. У разі потреби органи ринкового нагляду для перевірки характеристик продукції можуть поєднувати невиїзні та виїзні перевірки.

Згідно із ч. 7 ст. 23 Закону № 2735-VI під час невиїзної перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація:

1) декларація про відповідність;

2) супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією);

3) загальний опис продукції та схема (креслення) конструкції виробу, а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом;

4) документи щодо системи якості чи системи управління якістю;

5) висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних (узятих) у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції;

6) документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо);

7) документи і матеріали щодо стану виконання суб'єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у тому числі в межах моніторингу дій суб'єктів господарювання, що вживаються ними для вилучення відповідної продукції з обігу та/або її відкликання;

8) повідомлення та інша інформація, надана суб'єктами господарювання, митними органами, органами з оцінки відповідності згідно з положеннями цього Закону та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції";

9) інші документи та матеріали, звернення, одержані органами ринкового нагляду відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції".

Статтею 24 Закону № 2735-VI передбачені особливості проведення перевірок характеристик продукції у її розповсюджувачів.

Відповідно до вказаної статті, органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів:

1) планові - згідно із секторальними планами ринкового нагляду;

2) позапланові:

а) за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів), у яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати такої шкоди, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано (виявлено) таку продукцію;

б) у разі якщо під час перевірки характеристик продукції у виробника відповідної продукції виробник доведе що:

- він не вводив в обіг продукцію, що є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам;

- продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам внаслідок дій чи бездіяльності розповсюджувача (розповсюджувачів) такої продукції.

У випадках, зазначених у підпункті "б" пункту 2 цієї частини, встановлюється за ланцюгом постачання продукції особа, яка ввела таку продукцію в обіг, та особа, внаслідок дій чи бездіяльності якої продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам.

Під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 і підпунктом "а" пункту 2 частини першої цієї статті:

1) на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є:

а) наявність на продукції Національного знака відповідності (у тому числі ідентифікаційного коду призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення Національного знака відповідності;

б) наявність супровідної документації, яка має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкція з користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено нормативно-правовими актами (у тому числі технічними регламентами), та їх відповідність встановленим вимогам;

в) наявність декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом на відповідний вид продукції продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією;

2) на наступних етапах перевірки можуть бути проведені:

а) обстеження зразків відповідної продукції та ідентифікація виробника продукції;

б) відбір та експертиза (випробування) зразків продукції (у разі якщо є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам).

Під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених підпунктом "б" пункту 2 частини першої цієї статті, об'єктом перевірки є документи, що містять інформацію про походження продукції, яка є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо). Якщо розповсюджувач протягом узгодженого з органом ринкового нагляду строку не надав йому зазначені документи, такий розповсюджувач вважається особою, що ввела цю продукцію в обіг. Під час перевірки характеристик продукції на підставі, визначеній в абзаці третьому підпункту "б" пункту 2 частини першої цієї статті, орган ринкового нагляду також проводить перевірку умов зберігання відповідної продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 грудня 2012 року відповідачем отримано оперативне сповіщення від Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області про встановлення під час перевірки (акт від 05 грудня 2013 року № 0126) ТзОВ «Асоція світлотехніка» (м. Львів, вул. П. Мирного, 24) продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, а саме: на лампах енергозберігаючих ТМ OSRAM Dulux star mini twist 23W 2700k, лампах енергозберігаючих ТМ OSRAM 36W 830 та лампах енергозберігаючих ТМ OSRAM 18W 830 відсутнє маркування національним знаком відповідності, що є порушенням пункту 14 Технічного регламенту етикетування ламп побутового використання стосовно ефективності споживання електроенергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2008 року № 1144.

При цьому, постачальником вказаної продукції є Підприємство зі 100% іноземною інвестицією «ОСРАМ УКРАЇНА».

Листом від 24 лютого 2014 року № 1108-2-7/6 Державною інспекцією України з питань захисту прав споживачів надано згоду на проведення позапланової перевірки характеристик продукції Підприємства зі 100% іноземною інвестицією «ОСРАМ УКРАЇНА».

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 02 по 15 квітня 2014 року відповідачем проведено позапланову невиїзну (поєднану з виїзною) перевірку характеристик зазначеної продукції.

В ході перевірки відповідачем на підставі ч. 7 ст. 23 Закону № 2735-VI від позивача витребовувалися копії (направлення від 02.04.2014 року № 000221):

- супровідної документації, що додається до продукції (включаючи інструкції щодо користування продукцією);

- висновків експертиз та протоколів випробувань;

- документів, що дають змогу відстежити ланцюг постачання відповідної продукції та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація), повного складу технічної документації на відповідну продукцію, передбаченого технічним регламентом та інші документи, що визначені у вказаній статті.

Окрім цього, позивача одночасно повідомлено про необхідність надання вказаних вище документів на українській мові.

Враховуючи викладене вище, позивачем були надані:

- контракт від 14 липня 2003 року № 1 із додатковими угодами;

- контракт від 01 січня 2008 року № 643/00214209/00625 із додатковими угодами;

- декларація про відповідність від 25 червня 2012 року № UA.TR.036.D.010.0348-2012;

- декларація про відповідність від 25 червня 2012 року № UA.TR.036.D.010.0347-2012;

- декларація про відповідність від 01 серпня 2012 року № UA.TR.036.D.028.0369-12;

- декларація про відповідність від 01 серпня 2012 року № UA.TR.036.D.028.0368-12;

- декларація про відповідність від 06 червня 2011 року № UA.TR.036.D.009.0071-11;

- технічні характеристика та інструкція щодо користування люмінесцентної лампи L18W/830;

- технічні характеристика та інструкція щодо користування люмінесцентної лампи L36W/830;

- технічні характеристика та інструкція щодо користування компактної люмінесцентної лампи з інтегрованим ПРА DELUXSTAR Mini Twist 23W/827;

- електронна та конструктивна схема люмінесцентної лампи L18W/830 та L36W/830;

- копії інвойсів на продукцію;

- зразки пакування ламп L36W/830 та DELUXSTAR Mini Twist 23W/827.

Також, позивачем в межах перевірки було надано ряд документів на іноземній мові.

Водночас, зважаючи на ту обставину, що вказані документи на вимогу органу ринкового нагляду не були перекладені на офіційну мову діловодства та документації органів державної влади України, суд погоджується з відповідачем, який не прийняв зазначені документи до уваги.

За результатами розгляду поданих документів, відповідачем дійшов висновку про ненадання у повному обсязі документів на його вимогу, а саме:

- загальних конструкторських та виробничих креслень, електричні схеми та схем вузлів, деталей тощо;

- описів та пояснень, необхідних для розуміння зазначених креслень та схем і функціонування електрообладнання;

- протоколів випробувань.

У той же час, при вирішення вказаної адміністративної справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» від 01.12.2005 року № 3164-IV встановлено, що відповідність введених в обіг в Україні продукції, процесів та послуг технічним регламентам є обов'язковою.

Вимоги технічних регламентів поширюються на товари вітчизняного та іноземного походження незалежно від їх походження (п. 3 ч. 4 ст. 13 Закону).

Окрім цього, суд звертає увагу, що загальні вимоги до етикетування ламп побутового використання (далі - лампа) стосовно ефективності споживання електроенергії, проведення процедури оцінки відповідності ламп таким вимогам регулює Технічний регламент етикетування ламп побутового використання стосовно ефективності споживання електроенергії, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2008 року № 1144, відповідно до пункту 4 якого дія цього Технічного регламенту поширюється на лампи побутового використання (у тому числі ті, що використовуються не тільки в побуті), які живляться безпосередньо від мережі електропостачання:

- розжарювання, в тому числі галогенові;

- люмінесцентні з умонтованим пускорегулювальним пристроєм;

- люмінесцентні двоцокольні;

- люмінесцентні одноцокольні (ті, що працюють із зовнішнім баластом).

Відповідно до пункту 12 Технічного регламенту Технічна документація повинна бути достатньою для оцінки точності інформації, зазначеної на етикетці, стосуватися всіх стадій проектування і виготовлення лампи та давати можливість оцінити її відповідність вимогам цього Технічного регламенту.

Документація складається державною або за погодженням з призначеним органом іншою мовою.

Обсяг і зміст технічної документації повинні відповідати Технічному регламенту модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2003 р. N 1585, та ДСТУ ISO/IEC 17050-2:2006.

У технічній документації повинні зазначатися:

- повне найменування та адреса виробника;

- марка походження, яка може мати форму торговельної марки, марки виробника або його уповноваженого представника чи постачальника;

- загальний опис лампи, достатній для її однозначної ідентифікації;

- інформація (у разі потреби рисунки) про основні конструктивні особливості типу, зокрема про ті елементи, що істотно впливають на енергоспоживання;

- підтвердження відповідності гармонізованим стандартам (протоколи випробувань);

- інструкція з експлуатації (у разі наявності);

- висновок призначеного органу в разі застосування процедури, наведеної в пункті 14 або 15 цього Технічного регламенту.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що технічна документація має містити достатні дані для ідентифікації продукції.

Як було зазначено вище, позивачем на вимогу відповідача документи було подано не в повному обсязі.

У той же, час з копій наданих позивачем документів, зокрема, декларацій про відповідність від 25 червня 2012 року № UA.TR.036.D.010.0348-2012, від 25 червня 2012 року № UA.TR.036.D.010.0347-2012, від 01 серпня 2012 року № UA.TR.036.D.028.0369-12, від 01 серпня 2012 року № UA.TR.036.D.028.0368-12, від 06 червня 2011 року № UA.TR.036.D.009.0071-11, вбачається, що вони містять посилання на протоколи випробувань від 30 липня 2012 № 15.002-2012, від 30 липня 2012 № 15.003-2012, від 30 травня 2012 року № 05.050-2012. Втім, ані оригінали, ані копії протоколів випробувань позивачем під час перевірки надано не було.

Окрім цього, відсутні додатки до вказаних декларацій, в яких має міститись перелік моделей продукції (ламп).

Відтак, відсутня можливість удостовіритись в наявності у додатках до вказаних декларацій перевірених моделей продукції (ламп).

При цьому, надані позивачем декларації про відповідність від 03 червня 2014 року № ПР-15D-01, від 03 червня 2014 року № ПР-12D-01 судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони були отримані ним після проведення перевірки, а отже не бути предметом дослідження.

Згідно ч. 3 ст. 29 Закону № 2735-VI у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що неналежне застосовано Національний знак відповідності, не нанесено Національний знак відповідності, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, не складено декларацію про відповідність, якщо її складання передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, декларацію про відповідність складено з порушенням встановлених вимог або органу ринкового нагляду не надано чи надано технічну документацію на відповідну продукцію не в обсязі, передбаченому технічним регламентом, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

При цьому, відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 30 Закону № 2735-VI обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом:

1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно з частинами першою і третьою статті 29 цього Закону);

2) тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Обмеження надання продукції на ринку, визначені у пункті 1 частини першої цієї статті, застосовуються органами ринкового нагляду у випадках, передбачених цим Законом, якщо існує можливість приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. Зазначені обмеження можуть застосовуватися до продукції, що надається на ринку, у тому числі тієї, що зберігається на складах виробників (імпортерів), та/або продукції, що перебуває у споживачів (користувачів).

Тимчасова заборона надання продукції на ринку застосовується органами ринкового нагляду у разі прийняття ними рішення про:

1) відбір зразків продукції для проведення їх експертизи (випробування) - на строк проведення експертизи (випробування);

2) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами - на строк дії відповідного обмеження.

Тимчасова заборона надання продукції на ринку запроваджується одночасно з прийняттям рішень, зазначених у цій частині.

Пунктом першим ч. 2 ст. 33 Закону № 2735-VI передбачено, що рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів можуть бути прийняті, зокрема, за результатами проведених органами ринкового нагляду перевірок характеристик продукції (крім перевірок, що проводяться відповідно до статті 26 цього Закону), у тому числі перевірок, що проводяться на підставі повідомлень митних органів про призупинення митного оформлення продукції відповідно до частини шостої статті 38 цього Закону.

Частиною п'ятою вказаної статті Закону № 2735-VI передбачено, що будь-який захід щодо обмеження чи заборони надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання, що вживається відповідно до цього Закону або Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", має бути пропорційним рівню загрози відповідної продукції суспільним інтересам. У рішенні про застосування обмеження чи заборону надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу чи її відкликання мають бути зазначені підстави його застосування.

Кабінет Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного і соціального розвитку, затверджує методику вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у якій мають, бути визначені чіткі та зрозумілі критерії оцінки ризику, умови та обставини, за яких органи ринкового нагляду обирають відповідні обмежувальні (корегувальні) заходи, яких необхідно вжити (ч. 6 ст. ст. 33 Закону № 2735-VI).

Відповідно до п. 1 Методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2011 р. № 1407 (далі - Методика), нею визначаються критерії оцінки ризику, умови та обставини, за яких органи державного ринкового нагляду в межах сфери їх відповідальності (далі - орган ринкового нагляду) обирають відповідні обмежувальні (корегувальні) заходи, яких необхідно вжити.

Згідно п. 2 вказаної Методики, вона застосовується під час обрання органами ринкового нагляду обмежувальних (корегувальних) заходів у випадках, передбачених частиною першою статті 28 та частиною четвертою статті 29 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", для запобігання або уникнення ризиків суспільним інтересам.

Пунктом четвертим Методики передбачено, що органи ринкового нагляду обирають обмежувальні (корегувальні) заходи, передбачені статтями 30 - 32 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", пропорційно рівню загрози суспільним інтересам, що становить або може становити відповідна продукція (далі - рівень загрози).

Відповідно до п. 5 та 6 Методики рівень загрози визначається органом ринкового нагляду шляхом проведення оцінки ризику, що становить чи може становити відповідна продукція (далі - оцінка ризику).

Залежно від обставин органи ринкового нагляду можуть застосовувати обмежувальні (корегувальні) заходи до всього обсягу продукції певної марки (моделі, артикулу, модифікації) або її окремих партій чи серій.

Таким чином, до виключної компетенції відповідача, віднесено повноваження щодо визначення виду обмежувальних (корегувальних) заходів в залежності від встановлених обставин.

Як вбачається з рішення № 000059 від 30 травня 2013 року до відповідача було вжито обмеження надання зазначеної в акті продукції на ринку, шляхом приведення її у відповідність із встановленими вимогами та тимчасово заборонено надання вказаної продукції на ринку, у відповідності із ч. 5 ст. 30 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції". Рішення обґрунтовано тим, що Підприємство з 100% іноземною інвестицією «ОСРАМ УКРАЇНА», є особою, яка вводить в обіг продукцію, а саме: лампа енергозберігаюча ТМ OSRAM Dulux star mini twist 23W 2700k; лампа енергозберігаюча ТМ OSRAM 36W 830; лампа енергозберігаюча ТМ OSRAM 18W 830, яка не відповідає встановленим вимогам, а саме на продукцію, яка була об'єктом перевірки не надано технічну документацію в обсязі, передбаченому Технічними регламентами, дія яких поширюється на зазначену продукцію.

Отже, з урахуванням зазначеного вище, оскаржуване позивачем рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 30 травня 2013 року № 000059 ґрунтується на вимогах закону, а відтак скасоване бути не може.

Суд також зазначає, що позивачем жодних доказів, за винятком тих, які були надані до перевірки, на спростування вчинення порушень вимог законодавства з питань захисту прав споживачів, встановлених відповідачем під час перевірки, до суду надано не було.

Окрім цього, відповідно до пп. 2 ч. 2 ст. 44 Закону № 2735-VI до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції, зокрема, у разі за введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приймаючи до уваги те, що під час розгляду вказаної адміністративної справи, факт введення в обіг продукції позивачем, яка не відповідає встановленим вимогам, знайшов своє підтвердження, підстави для визнання протиправною та скасування постанови № 000055 від 18 квітня 2014 року про накладення штрафних санкцій у розмірі 51 000, 00 грн. у суду відсутні.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку із чим в задоволені адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 1 644, 30 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Підприємства зі 100% іноземною інвестицією «ОСРАМ УКРАЇНА»відмовити повністю.

2. Стягнути з Підприємства зі 100% іноземною інвестицією «ОСРАМ УКРАЇНА» судовий збір у розмірі 1 644, 30 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко