Постанова № 41073677, 03.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 жовтня 2014 року 11:00 № 826/11983/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Пропекс»доКиївської міжрегіональної митниці Міндходів провизнання незаконним рішень про коригування митної вартості товару від 04.03.2014 р. № 100260002/2014/230008/2 та від 11.06.2014 р. № 100260002/2014/230025/2,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пропекс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просить визнати незаконними рішення про коригування митної вартості товарів від 04.03.2014 р. № 100260002/2014/230008/2 та від 11.06.2014 р. № 100260002/2014/230025/2, що визначений за другорядним-резервним методом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів на підставі необґрунтованих висновків щодо заявленої позивачем митної вартості товарів прийнято незаконні рішення про коригування митної вартості товарів, що призвело до збільшення їх митної вартості.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що незважаючи на те, що позивачем було надано весь необхідний перелік документів, відповідачем без належного правового обґрунтування було прийнято рішення про збільшення митної вартості товарів.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з огляду на те, що в наданих позивачем до митного оформлення документах виявлено розбіжності, які унеможливлюють перевірку числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 24.09.2014 р. сторони заявили клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пропекс» є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність, у тому числі зовнішньоекономічну, пов'язану, зокрема, з зовнішньою торгівлею радіаторами сталевими для центрального опалення з неелектричним нагрівом Henrad Compact.

07.08.2012 р. позивачем (Покупець) укладено з Підприємством «Caradon Polska Sp. z.o.o» (Продавець), зовнішньоекономічний контракт №1/08/2012/UKR від 07.08.2012 р. із додатковою угодою (№ 1 від 20.06.2013 р., № 2 від 27.11.2013 р., № 3 від 15.01.2013 р.).

Відповідно до умов якого, Продавець продав, а Покупець придбав на умовах FOB FCA-CRACOW (Інкотермс -2000) товари в кількості та асортименті, згідно Інвойсам.

03.03.2014 р. позивачем шляхом подання електронних митних декларацій № 100260002/2014/168297 від 03.03.2014 р., № 100260002/2014/170150 від 10.06.2014 р. заявлено до митного оформлення отриманий від Підприємства «Caradon Polska Sp. z.o.o» за вищевказаним контрактом товар: радіатори сталеві.

За результатами розгляду поданої митної декларації № 100260002/2014/168297 та інших документів, передбачених законодавством, Державною митною службою України Київської міжрегіональної митниці Міндоходів; М/п «Східний» було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100260002/2014/230008/2 від 04.03.2014 р. та Картку відмови у прийняті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260002/2014/00024 від 04.03.2014 р.

Не погоджуючись з рішенням Державної митної служби України Київської міжрегіональної митниці Міндоходів; М/п «Східний», позивач подав нову електронну митну декларацію № 100260002/2014/168332 від 04.03.2014 р., згідно якої товар було випущено у вільний обіг.

Крім того, відповідач за результатами поданої митної декларації № 100260002/2014/170150 від 10.06.2014 р. виніс рішення про коригування митної вартості товарів № 100260002/2014/230025/2 від 11.06.2014 р. та Картку відмови у прийняті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260002/2014/00050 від 11.06.2014 р.

Не погоджуючись з рішенням Державної митної служби України Київської міжрегіональної митниці Міндоходів; М/п «Східний», позивач подав нову електронну митну декларацію № 100260002/2014/170179 від 11.06.2014 р., згідно якої товар було випущено у вільний обіг.

Передумовою для прийняття зазначених рішень стало те, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання їх незаконними.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України).

Відповідно до положень ч.4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 цього Кодексу).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).

Як встановлено судом, позивачем під час митного оформлення М/п «Східний» Київської міжрегіональної митниці, разом із митною декларацією № 100260002/2014/168297 від 03.03.2014 р. було подано наступні документи:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0007767 від 05.12.2012 р.;

- міжнародну автомобільна накладна (CMR) № 553171 від 26.02.2014 р.;

- платіжні документи, що підтверджують вартість товару № 0502/С4 від 05.02.2014 р., №1102/С1 від 11.02.2014 р., № 1102/С2 від 11.02.2014 р., № 2201/С6 від 22.01.2014 р., № 2602/А55;

- довідку про транспортні витрати від 27.02.2014 р.;

- каталог виробника товару;

- виписки з бухгалтерської документації (№ 146, № 154, № 175, № 287, № 77);

- прайс-лист виробника товару;

- документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини від 03.03.2014 р.;

-рахунок-фактуру (інвойс) №004/02/2014/DEX від 26.02.2014 р.;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №1/08/2012/UKR від 07.08.2012 р.;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 20.06.2013 р.;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 27.11.2013 р.;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 15.01.2014 р.;

- договір № 157 від 30.01.2012 р.;

- договір №220801 від 22.09.2013 р.;

- договір доручення №1379 від 27.02.2013 р.;

- договір про перевезення №01/11 від 01.11.2013 р.;

- договір про перевезення № 05022014 від 02.02.2014 р.;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2730 від 26.02.2014 р.;

- сертифікат про походження товару PL/MF/AE 0148126;

- лист ISG від 03.03.2014 р.;

- переклад експортної декларації від 26.02.2014 р.;

- копію митної декларації країни відправлення № 14РL351010E0012990 від 26.02.2014 р.;

- митну декларація, за якою було відмолено у випуску товарів № 100260002/2014/168297 від 03.03.2014 р.

Подання вищевказаних документів підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260002/2014/00024.

Також, під час митного оформлення М/п «Східний» Київської міжрегіональної митниці, разом із митною декларацією № 100260002/2014/170150 від 10.06.2014 р. було подано наступні документи:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0007767 від 24.04.2014 р.;

- міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 05.06.2014 р.;

- платіжні документи, що підтверджують вартість товару: № 0502/С4 від 05.02.2014 р.; № 1102/С1 від 11.02.2014 р., № 1102/С2 від 11.02.2014 р.; № 1404/Л3 від 14.04.2014 р.; № 2102/С2 від 21.02.2014 р.; № 2201/С6 від 22.01.2014 р.; № 2602/А55 від 26.02.2014 р.; № 2804/С8 від 28.04.2014 р.;

- довідкаупро транспортні витрати від 06.06.2014 р.;

- виписки з бухгалтерської документації: № 146, № 154, № 175, № 192, № 276, № 287, № 343, № 77;

- каталог виробника товару № б/н від 01.01.2014 р.;

- документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини від 09.06.2014 р.;

- рахунок-фактуру (інвойс) № 014/05/2014/DEX від 30.05.2014 р.;

- рахунок-фактуру (інвойс) № 017/06/2014/ DEX від 05.06.2014 р.;

- пакувальний лист № б/н від 05.06.2014 р.;

- навантажувальний документ № 01867/05/2014/WZ від 30.05.2014 р.;

- навантажувальний документ № 01939/06/2014/ WZ від 05.06.2014 р.;

- доповнення до зовнішньоекономічного контракту: № 1 від 10.01.2013 р., № 1 від 20.06.2013 р., № 2 від 07.11.2013 р., № 3 від 15.01.2014 р.;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 1/08/2012/UKR від 07.08.2012 р.;

- внутрішній договір № 070501 від 07.05.2013 р., № 157 від 30.01.2012 р., № 220801 від 22.08.2013 р., № 240301 від 24.03.2014 р.;

- внутрішній договір (контракт) № 2 від 05.02.2014 р.;

- договір про перевезення № 14 від 05.06.2014 р., № Д-11062013-5 від 11.06.2013 р., № Д-24092013-2 від 24.09.2013 р.;

- інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару № 2730 від 05.06.2014 р.;

- сертифікат про походження товару PL/MF/AE 0148140 від 06.06.2014 р;

- лист ISG від 03.03.2014 р.;

- переклад експортної декларації від 05.06.2014 р.

Подання вищевказаних документів підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260002/2014/00050.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено до митного оформлення товар за основним методом - ціною договору.

Натомість незважаючи на надання позивачем всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару, відповідачем були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів та винесено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Як вже зазначалось підставою для прийняття оскаржуваних рішень стало те, що документи надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містять розбіжності.

З рішень про коригування митної вартості товарів вбачається, що митна вартість товару визначена із застосуванням методу 2г (резервний метод). Попередні методи не застосовувалися.

Метод 1 - відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 та ч. 6 ст. 54 МКУ;

Метод 2а,2б- у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари з урахуванням вимог ст. 59, 60 МКУ;

Методи 2 в, 2г-через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Позивачем згідно ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України було надано забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом шляхом надання гарантій, відповідно до розділу Х Митного кодексу України, та відповідно випущено товар у вільний обіг за митними деклараціями № 100260002/2014/168332 від 04.03.2014 р. та № 100260002/2014/170179 від 11.06.2014 р.

Отже, дії відповідача призвели до завищення зобов'язань позивача по сплаті обов'язкових платежів до бюджету на суму 48 142,70 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача щодо наявних розбіжностей у документах, наданих позивачем до митного оформлення щодо оцінюваного товару полягають у наступному.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів від 04.03.2014 р. № 100260002/2014/230008/2.

В пункті 1 контракту від 07.08.2012 р. № 1/08/2012/UKR зазначено, що інвойси є невід'ємною частиною контракту, при цьому у п. 2 вказано, що ціна зазначається в додатках, але у додатках від 20.06.2013 р. № 1, від 27.11.2013 р. № 2 та від 15.01.2014 р. № 3 до контракту, які надані до митного оформлення, відомостей щодо ціни товару не міститься.

Пунктом 3 контракту від 07.08.2012 р. № 1/08/2012/UKR, встановлена попередня оплата за товар. Відповідно до додатку від 15.01.2014 р. № 3 до контракту оплата здійснюється в розмірі 100 % на протязі 7 днів до дати завантаження товару. Проте в інвойсі від 26.02.2014 р. № 004/02/2014/DEX інформації про умови оплати не міститься. Довідку про таку оплату не надано.

В пункті 4 контракту від 07.08.2012 р. № 1/08/2012/UKR зазначено, що товар поставляється згідно поданих заявок. Надані рахунки-фактури (заявки) містять відомості про цінові знижки (40 % та 50%) на дані товари, проте в договорі, додатках до нього та інвойсі інформація про порядок їх застосування відсутня, також відомості зазначені в заявках не дають змоги однозначно ідентифікувати товари та ототожнити їх із задекларованими товарами.

Прайс-лист, наданий декларантом, не містить повної назви товарів, терміну дії цін, а також мітить у своїй назві фразу «for Propex. Ukraine», що свідчить про те, що зазначені у ньому ціни мають суб'єктивний характер.

Також опис товарів у податкових накладних не дає змоги однозначно ідентифікувати товари із задекларованими.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів від 04.03.2014 р. № 100260002/2014/230025/2.

В пункті 1 контракту від 07.08.2012 р. № 1/08/2012/UKR зазначено, що інвойси є невід'ємною частиною контракту, при цьому у п. 2 вказано, що ціна зазначається в додатках, але у додатках від 20.06.2013 р. № 1, від 27.11.2013 р. № 2 та від 15.01.2014 р. № 3 до контракту, які надані до митного оформлення, відомостей щодо ціни товару не міститься.

Пунктом 3 контракту від 07.08.2012 р. № 1/08/2012/UKR, встановлена попередня оплата за товар. Відповідно до додатку від 15.01.2014 р. № 3 до контракту оплата здійснюється в розмірі 100 % на протязі 7 днів до дати завантаження товару. Проте в інвойсах від 30.05.2014 р. № 014/05/2014/DEX та від 05.06.2014 р. № 017/06/2014/ DEX інформації про умови оплати не міститься. Довідку про таку оплату не надано.

В пункті 4 контракту від 07.08.2012 р. № 1/08/2012/UKR зазначено, що товар поставляється згідно поданих заявок. Надані рахунки-фактури (заявки) містять відомості про цінові знижки (40 % та 50%) на дані товари, проте в договорі, додатках до нього та інвойсі інформація про порядок їх застосування відсутня, також відомості зазначені в заявках не дають змоги однозначно ідентифікувати товари та ототожнити їх із задекларованими товарами.

Прайс-лист, наданий декларантом, не містить повної назви товарів, терміну дії цін, а також мітить у своїй назві фразу «for Propex. Ukraine», що свідчить про те, що зазначені у ньому ціни мають суб'єктивний характер.

Також опис товарів у податкових накладних не дає змоги однозначно ідентифікувати товари із задекларованими.

Даючи правову оцінку висновкам відповідача, суд вважає їх помилковими та передчасними з огляду на нижченаведене.

Так, відповідач в графі 33 зазначає, що фактурна вартість товарів в митній декларації країни відправлення більш ніж заявлена. Інформацію, надану в зазначених податкових накладних, неможливо ототожнити з даною партією товару. Ціна товару зазначена у наданих податкових накладних відрізняється від вказаної в інвойсі.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, експертна декларація країни відправлення містить суму 117 568 польських злотих. В інвойсах вказана ціна в злотих по курсу євро. Отже, зробивши розрахунок, отримана сума буде становити 28069,32 євро, що відповідає сумі інвойсів.

Крім того, суд погоджується з позивачем, що ціна товару, зазначена в податкових накладних, може бути вищою, ніж вказана в інвойсах, оскільки товар завозиться на територію України з відомостями про цінові знижки (40%-45%). Слід зазначити, що дані знижки застосовуються відносно ТОВ «Точмаш-вагон» (для реалізації суб'єктам на внутрішньому ринку) зазначені у рахунку-фактурі №0502/С4 від 05.02.2014 р. та не стосуються укладеного контракту між позивачем та «Caradon Polska Sp. z.o.o».

Посилання відповідача, на п. 3 контракту від 08.08.2012 р. № 1/08/2012/UKR та додаток від 15.01.2014 р. № 3 до контракту щодо попередньої оплати за товар в розмірі 100% на протязі 7 днів до дати завантаження товару, є безпідставним з огляду на наступне.

Згідно п. 3 зазначеного контракту постачальник має право відпустити товар покупцю з відстрочкою платежу на строк 30 календарних днів після поставки. Додатковою угодою № 3 від 15.01.2014 р. до контракту передбачено, що постачальник має право відпустити товар покупцю з відстрочкою платежу на строк до 60 календарних днів після поставки та на суму не більше 40 000,00 євро.

А тому, зважаючи на викладене вище, в інвойсі від 26.02.2014 р. № 004/02/2014/DEX на якій посилається відповідач, не повинна міститись інформація про умови оплати поставленого товару.

Натомість обидва інвойси містять загальну суму до сплати меншу, ніж 40 000,00 євро кожний.

Щодо прайс-листів позивача, слід зазначити, що прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є, ані технічними, ані товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.

Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних договорів, не передбачено.

Таким чином, суд вважає відомості, викладені в прайс-листах фірми - виробника товару, не мають імперативного характеру, а, отже, повинні сприйматись митними органами як джерело додаткової інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Також відповідач зазначає, що наданий прайс-лис, виданий Henrad BV, однак стороною зовнішньоекономічного договору контракту являється Caradon Polska Sp. z.o.o., що свідчить про посередницькі стосунки між зазначеними підприємствами. Втім вказані висновки суд вважає помилковими, оскільки прайс- листи, видані Caradon Polska Sp. z.o.o.

Суд також звертає увагу на той факт, що згідно вимог чинного законодавства, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Проте, на думку суду, митним органом фактично не було проведено консультацію з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості за наступним другим або третім методами, доказів які б свідчили про таку консультацію (роз'яснень) суду не надано, з огляду на що суд критично оцінює зазначення відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару про те, що консультація була проведена.

Проаналізувавши оскаржувані рішення, суд зазначає, що відповідачем не зазначено жодного джерела інформації, яке стало підставою для коригування митної вартості товару, передбаченого Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України.

Окрім того, в рішеннях про коригування митної вартості товару митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.

Згідно правової позиції Верховного суду України вказаної в постановах від 29 травня 2012 року по справі №21-91а12, від 11 вересня 2012 року по справі № 21-262а12, яка винесена у зв'язку з неоднаковим застосуванням норм матеріального права і є обов'язковою для державних органів та судів України, суд дійшов висновку, що за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що дані ЄАІС ДМСУ не можуть мати більше значення (перевагу), ніж надані декларантом первинні документи. Розбіжність між рівнем заявленої митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не дає достатніх підстав для однозначного висновку про заниження митної вартості імпортованих товарів та надання митному органу недостовірних даних.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, подані декларантом позивача документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.

Отже, подані позивачем основні та додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації товару.

Разом з тим, відповідачем не доведено та не надано жодних переконливих доказів того, що документи, подані позивачем до митного оформлення є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог, вислухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропекс» про визнання протиправними та скасування рішень Київської міжрегіональної митниці про визначення митної вартості товару від 04.03.2014 р. № 100260002/2014/230008/2 та від 11.06.2014 р. № 100260002/2014/230025/2.

Слід зазначити, що встановлені обставини в даному судовому рішенні стосується здійснення митних операцій за митними деклараціями № 100260002/2014/168297 від 03.03.2014 р., № 100260002/2014/170150 від 10.06.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки позовні вимоги носять немайновий характер, суд присуджує понесені позивачем судові витрати в розмірі, встановленому для вимог немайнового характеру.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропекс» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів; М/п «Східний» про коригування митної вартості товарів від 04.03.2014 р.№ 100200002/2014/230008/2.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів; М/п «Східний» про коригування митної вартості товарів № 100260002/2014/230025/2 від 11.06.2014 р.

4. Судові витрати в сумі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропекс» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук