Постанова № 41071197, 09.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року Справа № 876/11036/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року по справі №819/1326/13 - а за адміністративним позовом Приватного підприємства «Елітан - Т» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Елітан - Т» звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби і просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби від 26 грудня 2012 року №0000272230, №0000872250 та №0000882250.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході здійснення фінансово - господарської діяльності підприємство укладало договори купівлі - продажу, зобов'язання за якими були виконані повністю. На підтвердження реальності укладених договорів були представлені необхідні первинні документи, які підтверджують також і оплату за поставлений товар. Крім цього, кошти під звіт не видавалися, а тільки погашалася кредиторська заборгованість перед підзвітними особами. Тому вважає висновки перевірки безпідставними і відповідно вважає, що у податкового органу не було підстав для прийняття оспорюваних рішень.

Відповідачем подано письмові заперечення на адміністративний позов, згідно змісту яких позивачем за період, охоплений перевіркою, оформлено здійснення господарських правовідносин із ТОВ «Арс Трейд» та ТОВ «Ейс Констракшен менеджмент», проте не представлено первинних документів, які б підтверджували транспортування та отримання товару, а також не проведено оплату за товар. Крім цього, згідно інформації ДПС у Хмельницькій області в ході розслідування кримінальної справи встановлено, що контрагенти позивача були перереєстровані на відповідних осіб за грошову винагороду і жодних документів про фінансово - господарську діяльність вони не оформляли. Також, позивачем здійснювалися готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми. Тому вважає, що висновки перевірки підтверджені викладеними обставинами, а тому оспорювані рішення є правомірними.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю: податкові повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби від 26 грудня 2012 року №0000272230, №0000872250, №0000882250 скасовано.

Відповідач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у поданій апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову задоволенні позовних вимог.

Також, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що в ході перевірки позивачу надано письмові запити про надання первинних документів, які підтверджують фінансово - господарські операції позивача з контрагентами. Проте, позивачем не було надано документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами, а суд першої інстанції не врахував цих обставин. Крім цього, судом першої інстанції не було враховано порушення позивачем Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року за №637.

Сторони в судове засідання представників не направили, хоча були належним чином та у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час та місце судового засідання апеляційного суду. При цьому, від осіб, які беруть участь у справі, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю.

У зв'язку з цим справу розглянуто відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що сам по собі факт повідомлення Державною податковою службою у Хмельницькій області певної інформації, отриманої в ході досудового слідства по кримінальній справі не свідчить про недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації цих товариств та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У разі невиконання контрагентом зі сплати податку до бюджету, відповідальність за негативні наслідки настають саме для цієї особи і такі обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Суд першої інстанції зазначив, що позивачем надані до перевірки усі необхідні документи, що підтверджують факт проведення розрахунків готівкою, які були проігноровані податковим органом. При цьому, позивачем жодного разу не видавались під звіт готівкові кошти, а лише погашалась кредиторська заборгованість перед підзвітними особами. Тому, за висновком суду першої інстанції відповідачем в судовому засіданні не доведено правомірності своїх рішень, а відтак вони підлягають до скасування.

Проте, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджується матеріалами справи, позивач - приватне підприємство «Елітан - Т», 17 травня 2006 року зареєстроване виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, взято на податковий облік із 19 травня 2006 року, а також є платником податку на додану вартість.

Відповідачем в період із 27 листопада по 05 грудня 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року, за результатами якої 12 грудня 2012 року складено акт за №9/2200/34334368.

Згідно змісту вищевказаного акта перевірки, в ході її проведення виявлені порушення: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на прибуток в сумі 61 041 гривня; п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 54 145 гривень; п.п.2.11, 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 внаслідок проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа) встановленої форми та змісту в бухгалтерію підприємства на суму 6 713 гривень 03 коп..

На підставі висновків перевірки відповідачем 26 грудня 2012 року прийнято податкові повідомлення - рішення: №0000272230, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 6 713 гривень 03 коп.; №0000872250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт і послуг на суму 60 474 гривні 50 коп. та №0000882250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 61 041 гривню.

Підставою прийняття оспорюваних податкових повідомлень рішень були висновки перевірки про відсутність фактів поставок товарів позивачу його контрагентами ТОВ «Арс Трейд» та ТОВ «Ейс контракшен менеджмент» та порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року за №637.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем проводилося документальне оформлення господарських операцій по придбанню товарно - матеріальних цінностей. Зокрема, позивачем на підтвердження факту придбання у ТОВ «Арс Трейд» матеріалів на загальну суму 190 824 гривні представлено: рахунки - фактури, видаткові та податкові накладені.

Також господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Ейс Констракшен менеджмент» з придбання товарів на загальну суму 127 646 гривень оформлено: рахунками - фактурами, видатковими та податковими накладними.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, колегія суду звертає увагу на таке.

У відповідності до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит податку на додану вартість - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім цього, згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, тобто, підтверджує зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З врахуванням вищевказаних положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», такі витрати повинні підтверджуватися документами, складеними належним чином та у відповідності до законодавства. Зміст цих документів повинен повністю відображати суть і зміст господарської операції.

Окрім цього, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, згідно з п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Окрім видаткових та податкових накладних, позивачем до перевірки не представлено інших документів, що підтверджують транспортування товарів та факту передачу від контрагента позивачу, зберігання придбаного товару, що в свою чергу позбавляє можливості прийти до категоричного висновку про реальність господарських операцій. Та обставина, що позивачем до перевірки не були представлені усі первинні документи жодним чином в судовому засіданні не спростована.

Також, станом на 05 грудня 2012 року позивачем не проведено оплату за товар, поставлений ТОА «Ейс Констракшен менеджмент».

Наведені фактичні обставини у сукупності спростовують доводи позивача щодо реального характеру господарських операцій з його контрагентами за період, що охоплений перевіркою.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем здійснювалися готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми та змісту згідно Положення про форму та зміст розрахункових документів в бухгалтерію підприємства на загальну суму 6 713 гривень 03 коп..

Згідно з Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України (пункт 2.11. Положення).

Згідно з пунктами 3.1 та 7.41 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Висновок суду першої інстанції про надання позивачем до перевірки усіх необхідних підтверджуючих документів щодо факту проведення розрахунків готівкою, а також, що позивачем жодного разу не видавались під звіт готівкові кошти, не підтверджений матеріалами справи, оскільки фактичні обставини, на які посилається суд першої інстанції не підтверджені в судовому засіданні. При цьому, матеріали перевірки спростовують вищевказані висновки суду .

Тому, відповідачем правомірно у відповідності до ст. 1 Указу президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосовано до позивача штрафні санкції.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, положення відповідних нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок суду першої інстанції щодо протиправності податкових повідомлень - рішень про збільшення позивачу суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також про застосування штрафних санкцій є помилковим, оскільки позивачем не представлено належним чином складені первинні документи, а представлені позивачем видаткові та податкові накладні не підтверджують реальності операцій із контрагентами.

В свою чергу позивачем внаслідок необґрунтованого формування валових витрат безпідставно включено до складу валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток витрати по придбанню товарів, що призвело до зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток і відповідно занижено податкове зобов'язання, а також до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість.

Тому, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами, викладеними відповідачем у поданій апеляційній скарзі і вважає їх такими, що спростовують висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції, викладаючи у оскаржуваному судовому рішенні висновок щодо задоволення вимог позивача, не дотримався вищезазначених вимог.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про невідповідність висновків суду щодо протиправності податкових повідомлень - рішень обставинам справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які визначають підстави та умови віднесення певної суми до валових витрат та порядку формування податкового кредиту.

Тому постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід задовольнити з урахуванням вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 липня 2013 року по справі №819/1326/13 - а скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Елітан - Т» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після напарвлення особам, які беруть участь у справі, копії постанови і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Р. В. Кухтей

І. О. Яворський