Ухвала суду № 41070517, 22.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3125/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакет» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакет» (далі по тексту - позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 04.06.2013 року № 0000851502/720.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 02 серпня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (правонаступника Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби) та зареєстрований платником податку на додану вартість (копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 13968188.

У травні 2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби на підставі приписів статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ «Трипільський пакет» за березень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.05.2013 року № 662/1502/24221289/71 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, підпункту 4.6.8 пункту 4.6 розділу V та пункту 7 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, що виявилося у ненарахуванні та несплаті позивачем самостійно штрафу у зв'язку з виправленням помилки у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року при поданні уточнюючого розрахунку.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 04.06.2013 року № 0000851502/720, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3 469, 65 грн.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

На виконання вимог наведеної вище норми наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492 затверджено форми податкової звітності з податку на додану вартість. Цим же наказом затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок № 1492).

Згідно з приписами підпункту 4.6.8 пункту 4.6 розділу V Порядку № 1492 (у редакції, що діяла до 04.02.2013 року), сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду вказується в рядку 25 декларації.

Наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 року № 1342, що набрав чинності 05.02.2013 року, внесено зміни до форм податкової декларації з податку на додану вартість, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, та викладено їх у новій редакції.

Так, у новій формі податкової декларації з податку на додану вартість пункт 25 доповнено двома складовими - пунктами 25.1 та 25.2.

Порядок заповнення цих рядків визначено підпунктом 4.6.8 пункту 4.6 розділу V Порядку № 1492 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 року № 1342.

У рядку 25 декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, та:

- сплачується до загального фонду державного бюджету/частково сплачується до спеціального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації;

- спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства (частково спрямовується на спеціальний рахунок переробного підприємства) залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації.

Порядок внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок передбачено статтею 50 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Цим же пунктом встановлено, що платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

З аналізу наведених вище положень податкового законодавства вбачається, що обов'язковою умовою для самостійного нарахування та сплати платником податків штрафу у разі виявлення помилки, що міститься у раніше поданій ним податковій декларації, є наявність факту заниження податкового зобов'язання.

Згідно з приписами пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України, невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Наведені вище положення пункту 120.2 статті 120 цього Кодексу також передбачають застосування до платника податків штрафу виключно за наявності факту заниження податкового зобов'язання, тобто недоплати за відповідним податком (збором).

Враховуючи, що спірні правовідносини, що є предметом розгляду, стосуються питання правомірності застосування Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби штрафних (фінансових) санкцій за невиконання позивачем визначених пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України вимог щодо самостійного нарахування та сплати штрафу до подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2013 року, вирішення даного публічно - правового спору пов'язується з оцінкою наявності факту недоплати позивачем податкового зобов'язання з цього податку за березень 2013 року у зв'язку з неперенесенням ним числового значення рядка 25 до рядка 25.1 декларації, недоліки щодо заповнення якої було усунено шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з приписами пункту 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як вже зазначалось судом вище, позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року задекларовано податкових зобов'язань на загальну суму 111 599 грн. 00 коп. та податкового кредиту у загальному розмірі 42 206 грн. 00 коп. Різниця між сумою податкового зобов'язання позивача та сумою податкового кредиту за наведений вище звітний період мала позитивне значення (111 599,00 грн. - 42 206,00 грн. = 69393,00 грн.), у зв'язку з чим вказана сума відображена позивачем у складі рядка 25 декларації як сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду.

Оплата за призначенням платежу - податок на додану вартість за березень 2013 року у загальному розмірі 69 400 грн. 00 коп. була здійснена позивачем у строк, визначений пунктом 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від 29.04.2013 року № 126.

Враховуючи, що позивачем внесено до рядка 25 декларації за березень 2013 року показник суми податку на додану вартість, який має позитивне значення, та перераховано його до бюджету, підстави вважати, що ним не визначено податкове зобов'язання з цього податку (занижено податкове зобов'язання), відсутні.

З аналізу показників податкової декларації позивача з податку на додану вартість за березень 2013 року та уточнюючого розрахунку з цього податку вбачається, що сума визначеного позивачем податкового зобов'язання є однаковою - 69 393 грн. 00 коп., а уточнення не пов'язано зі зміною числових показників та стосувалося виправлення методологічної помилки щодо заповнення рядків декларації, а саме, рядка 25.1.

Суд звертає увагу на те, що рядки 25.1 та 25.2 декларації з податку на додану вартість є складовими рядка 25, в якому платник податків визначає розмір податкового зобов'язання. Вони мають допоміжне значення для цілей адміністрування податків.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що оскільки заповнення позивачем числового значення рядка 25.1 «сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету» в уточнюючому розрахунку здійснено за наявності аналогічного числового значення в рядку 25 загальної декларації та за умови перерахування ним самостійно визначеної суми податку до бюджету, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність обставин, що свідчать про заниження (недоплату) позивачем податкового зобов'язання з цього податку, та, як наслідок, відсутність підстав для сплати ним штрафу у передбаченому підпунктом «а» пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України розмірі.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що висновки податкового органу стосовно невиконання позивачем вимог пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України не знайшли свого документального підтвердження у ході судового розгляду справи, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 04.06.2013 року № 0000851502/720 є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Старова Н.Е.

Мєзєнцев Є.І.