Постанова № 41070220, 23.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2014 року 810/5849/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю.,

при секретарі судового засідання Погоржевській О.М.,

за участю:

представника відповідача -Литвинека С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "УВК Україна" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство "УВК Україна" (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2014 року № 0001332201; визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області з проведення перевірки, за результатами якої було складено акт від 10.07.2014 року № 346/10-13-22-03/36449095; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.2014 року № 0001752201.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті на основі помилкових висновків про порушення ПАТ "УВК Україна" вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Торенія». Всупереч викладеним в актах перевірки висновкам, господарські операції між ПАТ "УВК Україна" та ТОВ «Торенія» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договорами, простими векселями, видатковими накладними, специфікаціями, податковими накладними, актами прийому-передачі векселів, актами здачі-прийняття робіт.

Позивач також стверджує, що перевіряючими не досліджувались фактичні обставини господарських операцій ПАТ "УВК Україна", а використано лише інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо безтоварності операцій про які йдеться в акті перевірки. Тому, згідно з позицією позивача, висновки викладені в акті перевірки 06.06.2014 року № 269/10-13-22-03/36449095 та від 10.07.2014 року № 346/10-13-22-03/36449095 не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені виключно на основі припущень, а прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не прибув, проте надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідач проти адміністративного позову заперечував. В обґрунтування заперечень представник відповідача посилався на обставини, викладені в Акті перевірки та зазначив, що позивач послуги від ТОВ "Торенія" фактично не отримував. Так, згідно пояснень директора та засновника ТОВ "Торенія" ОСОБА_2, він до господарської діяльності товариства відношення не має. Крім того, представник відповідача зазначив, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26.08.2014 року у справі № 758/9746/14-к ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності передбаченої частини першої статті ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та згідно з нормами діючого законодавства України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "УВК Україна" зареєстровано органом державної влади Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 27.03.2009 року та перебуває на обліку у ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 27.05.2014 року по 02.06.2014 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "УВК Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Торенія» за період січень 2014 року.

Результати перевірки оформлено актом від 06.06.2014 року № 269/10-13-22-03/36449095.

Також, у період з 04.07.2014 року по 10.07.2014 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ"УВК Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Торенія» за період листопад, грудень 2013 року.

Результати перевірки оформлено актом від 10.07.2014 року № 346/10-13-22-03/36449095.

За результатами проведених перевірок посадова особа податкового органу дійшла висновку про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України.

В ході перевірки органом державної податкової служби проаналізовано акт ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 31.03.2014 року № 162/26-56-22-01-03/38091691 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торенія» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року та встановлено відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (послуг, робіт)

Вказуючи на те, що правочин з купівлі-продажу товарів та надання послуг є безтоварними та нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача» відповідач вважає, що, як наслідок, господарській операції з поставки товару між ПАТ "УВК Україна" та ТОВ «Торенія» також є безтоварними.

Враховуючи вищезазначене відповідач дійшов висновку про порушення ПАТ"УВК Україна" вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість.

На основі висновків актів перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 26.06.2014 року № 0001332201, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ"УВК Україна" з податку на додану вартість на 458 670,00 грн. (в тому числі за основним платежем на 300 578,00 грн. та 150289,00 грн. за штрафними санкціями);

- від 01.08.2014 року № 0001752201, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ "УВК Україна" з податку на додану вартість на 1 883 738,00 грн. (в тому числі за основним платежем на 1255826,00 грн. та 627912,00 грн. за штрафними санкціями).

Не погоджуючись з рішеннями відповідача ПАТ"УВК Україна" звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ПАТ "УВК Україна" та ТОВ «Торенія» при укладанні та виконанні договорів, які на переконання відповідача є нікчемними, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що 01.11.2013 року між ПАТ "УВК Україна" та ТОВ «Торенія» укладено договір поставки товару № ТМЦ-0111.

Згідно умов вказаного договору, Постачальник (ТОВ «Торенія») передає у власність Покупцеві (ПАТ"УВК Україна") товар, а Покупець приймає та оплачує товарі у кількості, якості та асортименті, зазначених у специфікації, видаткових накладних, що виставляються Постачальником і є частиною цього договору з моменту їх підписання повноважними представниками сторін.

На виконання умов договору поставки від 01.11.2013 року № ТМЦ-0111 ТОВ «Торенія» передано ПАТ "УВК Україна" термоусадочну плівку, стрейч палетний, стрейч плівку, піддон про що свідчать видаткові накладні, специфікації.

У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

При цьому факт передачі, перевезення та оплати товару може бути доказано податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

У відповідності до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Розрахунки за поставлений ТОВ «Торенія» товар здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується актами прийому-передачі векселів, що відповідає умовам укладеного договору.

Перевезення, навантаження та розвантаження придбаного у ТОВ «Торенія» товару здійснювалось на підставі договору про надання послуг від 01.11.2013 року № ПР-0111, відповідно до умов якого, Замовник (ПАТ"УВК Україна") доручає, а Виконавець (ТОВ «Торенія») зобов'язується виконати вантажно-розвантажувальні роботи згідно заявки замовника.

Виконання умов договору про надання послуг від 01.11.2013 року № ПР-0111 підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та актами прийому-передачі векселів та звітами до актів-здавання прийняття наданих робіт.

Також, судом встановлено, що отриманий товар від ТОВ «Торенія» було переупаковано, укомплектовано та вкладено стікери, що підтверджується укладеним між позивачем та ТОВ «Торенія» договором про надання послуг від 01.11.2013 року № У-0111, звітами до актів здавання-прийняття наданих робіт та актами здавання-прийняття виконаних робіт.

Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ"УВК Україна" отримано від ТОВ «Торенія» податкові накладні, які відповідали вимогам законодавства.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладені між ПАТ "УВК Україна" та ТОВ «Торенія» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо твердження відповідача про безтоварність договорів поставки, укладених між позивачем та ТОВ «Торенія», суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Необхідно зазначити, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який стверджує про фактичне невиконання договорів з поставки товару, повинно бути надано належні докази на підтвердження неможливості виконання сторонами умов договорів, недостовірності інформації, відображеної у первинних документах бухгалтерського обліку.

Разом з тим, відповідачем на підтвердження позиції щодо безтоварності господарських операцій не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для визнання безтоварними господарських операцій ПАТ"УВК Україна" та ТОВ «Торенія» є відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання у ТОВ «Торенія» та безтоварність операцій між ТОВ «Торенія» та його контрагентами. У зв'язку цим відповідачем зроблено висновок про нікчемність операцій з поставки по ланцюгу до «вигодонабувача»

Суд звертає увагу на те, що змістом господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торенія» є поставка термоусадочної плівки, стрейча палетного, стрейч плівки, піддонів. Як встановлено судом, відповідачем не досліджувався зміст господарських операцій між ТОВ «Торенія» та його контрагентами. Тому, твердження про нікчемність операції між ТОВ «Торенія» та його контрагентами не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014 № К/9991/18108/11; 02.07.2014 № К/9991/17621/12; від 17.09.2014 № К/9991/65367/12; від 03.06.2014 № К/9991/94567/11; від 10.09.2014 № К/9991/37681/11; від 13.05.2014 № К/800/528/14; від 15.07.2014 № К/800/24305/14; від 05.03.2014 № К/9991/45498/11; від 17.03.2014 № К/800/3616/13 та від 26.05.2014 № К/800/26343/13.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 201.11статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, у наданих позивачем видаткових і податкових накладних зазначено перелік товарів, що відповідає умовам договору поставки та видам господарської діяльності позивача.

Виконання договору підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Виходячи з положень статей 180, 183, 198, 201 Податкового кодексу України, лише відсутність реєстрації особи платником податку на додану вартість, відсутність податкової накладної або наявність відповідного рішення суду є підставою для позбавлення платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум за придбані (поставлені) товари. Разом з тим, на момент укладення господарських договорів позивачем з ТОВ «Торенія», останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Спростовуючи викладене в акті перевірки твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Торенія» суд враховує ту обставину, що жодних доказів відсутності поставок товару до ПАТ"УВК Україна" та виконання робіт відповідач не надав.

Натомість, первинними документами з поставки товару, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій поставки та виконання робіт, відповідність дій позивача господарській меті, а також достовірність усіх даних, наведених у документах, які надають право на податковий кредит, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність господарських операцій.

Доводи відповідача про складення всупереч вимогам діючого законодавства України документів між позивачем та контрагентом, які ґрунтується виключно на поясненнях директора ТОВ "Торенія", відносно того, що останній не мав жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства, а первинні документи підписані невстановленою особою є безпідставними, оскільки платник податків не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності. Зокрема, аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у справах № К/9991/87759/11 від 22.01.2014, № К/800/19652/14 від 22.05.2014.

Відносно посилання відповідача на статтю 72 Кодексу адміністративного судочинства України та ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 26.08.2014 у справі № 758/9746/14-к, якою директора та засновника ТОВ "Торенія" ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 205 КК України (фіктивне підприємництво) у зв'язку із закінченням строків давності, встановлено його вину, і дана обставина доводить факт ненадання послуг на користь позивача, слід зазначити про таке.

Частина четверта статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Водночас, у вказаній ухвалі від 26.08.2014 суд не досліджував та не давав оцінки господарським операціям позивача та ТОВ "Торенія", не визнав недійсним документи, що були складені за наслідком здійснення господарської операції, позивач не є фігурантом вказаної кримінальної справи. Досліджувані судом в ухвалі обставини стосуються періоду створення та реєстрації юридичної особи, подальша ж господарська діяльність підприємства не досліджувалась. Суд також звертає увагу, що вказана ухвала не є вироком суду.

Крім того, встановлення факту фіктивного підприємництва Податковий кодекс України не визначає як самостійну підставу для позбавлення права на формування податкового кредиту та витрат.

Обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства), встановлені рішенням суду в кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою. Суд повинен дослідити усі первинні документи, встановити чи був рух активів в процесі здійснення спірної господарської операції, що і було зроблено судом. Такої ж позиції притримується і Вищий адміністративний суд України, що вбачається з ухвал від 05.03.2014 № К/9991/45498/11, від 17.03.2014 № К/800/3616/13, від 26.05.2014 № К/800/26343/13.

Посилання відповідача на обставину відсутності у ТОВ "Торенія" необхідних ресурсів, зокрема транспортних засобів, про що представник відповідача надав суду витяг з АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України не приймаються судом до уваги, оскільки в Акті перевірки податковий орган не перевіряв даної обставини і не досліджував жодних документів. Крім того, для здійснення підприємницької діяльності не обов'язково потрібно мати у власності нерухоме майно і транспортні засоби, оскільки їх можна орендувати і це не є перешкодою у веденні підприємницької діяльності.

Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Про неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, вказано в пункті 71 рішення Європейського Суду з прав людини (справа "Булвес АД проти Болгарії", 2009 рік, заява № 3991/03).

Таким чином, висновки відповідача про порушення ПАТ"УВК Україна" вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Торенія» є безпідставними. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 26.06.2014 року № 0001332201 та від 01.08.2014 року № 0001752201 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимоги позивача про визнання дій Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області з проведення перевірки, за результатами якої було складено акт від 10.07.2014 року № 346/10-13-22-03/36449095, суд звертає увагу на наступне.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України.

В силу приписів пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби.

Згідно з приписами статті 72 цього Кодексу, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків.

Відповідно до пункту 73.1 статті 73 Податкового кодексу України, інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається органам державної податкової служби періодично або на окремий письмовий запит органу державної податкової служби у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Згідно з приписами абзацу 4 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Цією ж статтею передбачено, що платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Поряд із загальним місячним строком для подання до контролюючого органу податкової інформації на його запит Податковим кодексом України також встановлено скорочений 10-ти денний строк для подання пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби.

Підставою для подання такої інформації у скорочений строк є виявлення податковим органом фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків вимог податкового законодавства.

Так, абзацом 2 пункту 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 на виконання вимог підпункту 73.2 статті 73 Податкового кодексу України, у разі, коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платник податків зобов'язаний надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (абзац 1 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України також надано контролюючому органу право проводити позапланову перевірку платника податків, яка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Так, в силу приписів підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності визначених обставин, серед яких, зокрема, виявлення за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, податковий орган, виявивши факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, має право ініціювати проведення позапланової виїзної перевірки виключно після закінчення 10-денного терміну, який обчислюється з дня отримання таким платником обов'язкового письмового запиту органу державної податкової служби та у разі невиконання особою обов`язку подання такої інформації у цей строк.

Відповідно до пункту 78.4. Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відтак суд зазначає, що всупереч вимогам пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, відповідач приступив до перевірки без належного повідомлення платника податку про здійснення контролюючих заходів, тим самим порушивши порядок проведення позапланових документальних перевірок.

Оцінюючи дії податкового органу стосовно винесення ним запиту про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження від 17.07.2014 року № 8323/10/22-323 суд зазначає наступне.

Дії податкового органу щодо направлення письмового запиту про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, а також щодо проведення саме виїзної документальної перевірки у випадку ненадання відповіді на такий запит мають на меті отримання від платника податків документів первинного бухгалтерського обліку відносно операцій, достовірність відображення в податковій декларації даних по яких викликала сумнів у контролюючого органу.

Згідно підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків та підстави для їх надання.

Згідно з положеннями абзацу першого пункту 73.3. Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Згідно з абзацом другим пункту 73.3. Податкового кодексу України такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (пункт 73.3. Податкового кодексу України).

Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1245 (далі - Порядок № 1245), у запиті зазначаються: (1) посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; (2) підстави для надіслання запиту; (3) опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Відповідно до матеріалів справи, на запит від 17.07.2014 року № 8323/10/22-323 позивачем було відмовлено у наданні інформації, оскільки у запиті не було вказано правової підстави для надіслання запиту та не зазначено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства.

Дослідивши запит відповідача від 17.07.2014 року № 8323/10/22-323, судом встановлено, що відповідач посилається на підпункт 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, підпункт 78.1.1, пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, як на правові норми для отримання інформації.

Згідно підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, органи державної податкової служби мають право отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим кодексом.

Таким чином, право податкового органу на безоплатне отримання від платника податків інформації та її документального підтвердження може бути реалізовано виключно за наявності підстав та в порядку, що визначені Податковим кодексом України.

У свою чергу, податковий орган складає такий запит за наявності наступних підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Абзацом 5 пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України визначено, що у разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Приписи вказаної норми повністю узгоджуються з положеннями підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, якими передбачено обов`язок платника податків подавати документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів виключно на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів та у випадках, визначених законодавством.

Як встановлено судом у ході судового розгляду справи, позивач, отримавши запит від 17.07.2014 року № 8323/10/22-323 відмовився від надання на нього відповіді з підстав невідповідності вказаного запиту вимогам пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, про повідомив відповідача листом.

Суд також звертає увагу на те, що підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на який посилається відповідач у запиті від 17.07.2014 року № 8323/10/22-323, визначає порядок проведення позапланової перевірки у зв`язку з виявленням фактів що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту

Таким чином, вказана норма надає право податковому органу проводити позапланову документальну перевірку суб`єкта господарювання у разі неотримання від нього відповіді на запит, проте жодним чином не визначає підставу для надіслання такого запиту.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що використання позивачем наданого йому абзацом 5 пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України права не подавати інформацію та її документальне підтвердження на запит відповідача від 17.07.2014 року № 8323/10/22-323, що сформовані з порушенням вимог, передбачених цим Кодексом, є цілком обґрунтованим, у зв`язку з чим підстави для ініціювання податковим органом позапланової виїзної перевірки відсутні.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що рішення про проведення позапланової виїзної перевірки було прийнято податковим органом за відсутності передбачених законом підстав.

За таких обставин, дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області з проведення перевірки, за результатами якої було складено акт від 10.07.2014 року № 346/10-13-22-03/36449095 є протиправними.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень та дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "УВК Україна" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "УВК Україна" задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області з проведення перевірки, за результатами якої було складено акт від 10.07.2014 року № 346/10-13-22-03/36449095.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 26.06.2014 року № 0001332201 та від 01.08.2014 року № 0001752201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "УВК Україна" сплачений судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 жовтня 2014 р.