Постанова № 41069693, 21.10.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року Житомир справа № 806/2223/14

час прийняття: 17 год. 15 хв. категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черноліхова С.В.,

за участі секретарів Прохорчука П.С., Павлюк В.О.,

за участі представника позивача Кукси М.А.,

за участі представника Житомирської обласної ради Пасічника О.М.,

за участі представника Житомирської районної ради Гайдай С.І.,

за участі представника Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області Ковальчук Л.П., Скока М.І., Трохимчук С.М.,

за участі представника Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Черниша А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Виконавчого комітету Житомирської міської ради до Житомирської обласної ради, Житомирської районної ради, Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції про визнання нечинними рішень та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Виконавчий комітет Житомирської міської ради і Комунальне підприємство "Житомирбудзамовник" звернулися до суду з позовом, у якому просили:

- визнати нечинним рішення Житомирської районної ради від 29 жовтня 1998 року третьої сесії двадцять третього скликання в частині переведення до земель запасу Оліївської сільської ради ділянки площею 55 га, яка була надана державній комунальній фірмі "Житомирбудзамовник" під будівництво Північного житлового району м. Житомира у зв'язку з добровільною відмовою;

- визнати нечинним рішення Житомирської обласної ради сімнадцятої сесії 4 скликання від 03 грудня 2004 року в частині введення вказаних земель в межі села Оліївка;

- зобов'язати Житомирську районну раду видати комунальній фірмі "Житомирбудзамовник" правоустановлюючі документи на право постійного користування землею (62,0 га ріллі), наданої під будівництво Північного житлового району м. Житомира на підставі Постанови Верховної Ради України № 3419-ХІІ від 31 серпня 1993 року.

В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що Житомирська обласна рада і Житомирська районна рада перевищили свої повноваження, надані Земельним кодексом України 1990 року та Земельним кодексом 2001 року, в частині повернення земельної ділянки площею 55 га, яка була надана державній комунальній фірмі "Житомирбудзамовник" під будівництво Північного житлового району м. Житомира на підставі Постанови Верховної Ради України № 3419-ХІІ від 31 серпня 1993 року, до земель запасу Оліївської сільської ради та введення її в межі села Оліївка.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року позовну заяву Комунального підприємства "Житомирбудзамовник" до Житомирської обласної ради, Житомирської районної ради, Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання нечинними рішення Житомирської районної ради від 29 жовтня 1998 року, рішення Житомирської обласної ради від 03 грудня 2004 року та зобов'язання видати правовстановлюючі документи на право постійного користування землею залишено без розгляду.

У ході розгляду справи до участі в ній в якості відповідача залучено Реєстраційну службу Житомирського міського управління юстиції.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити.

Представник Житомирської обласної ради Пасічник О.М. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і просив у їх задоволенні відмовити. Пояснив, що переведення до земель запасу Оліївської сільської ради ділянки площею 55,0 га, наданої в користування ДКФ "Житомирбудзамовник" під будівництво Північного житлового району м. Житомира, було здійснене з дотриманням вимог земельного законодавства, зокрема, статті 27 Земельного кодексу України 1990 року. Твердження позивача про те, що відведенням на підставі Постанови Верховної Ради України від 31 серпня 1993 року земельної ділянки під будівництво Північного району міста Житомира, вказана земельна ділянка була віднесена до території міста Житомира і, відповідно, стала перебувати у віданні Житомирської міської ради, не відповідають нормам земельного законодавства, оскільки передача земель у постійне користування для будівництва житла не тягне за собою зміни меж населених пунктів, а питання зміни меж населених пунктів вирішується у встановленому законодавством порядку. Крім того, Пасічник О.М. зазначив, що рішення про встановлення і зміну меж сіл приймається обласними радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад, чому повністю відповідає рішення Житомирської обласної ради від 03 грудня 2004 року.

Представник Житомирської районної ради Гайдай С.І. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала і просила у їх задоволенні відмовити. Пояснила, що земельна ділянка у ДКФ "Житомирбудзамовник" була вилучена і віднесена до земель запасу Оліївської сільської ради на підставі норм чинного на той час Земельного кодексу України. Оскільки ДКФ "Житомирбудзамовник" не являлося власником спірної земельної ділянки, тому не мало права порушувати питання про її передачу виконкому Житомирської міської ради. Щодо позовних вимог про скасування рішення Житомирської районної ради від 29 жовтня 1998 року представник посилалася на те, що воно прийняте відповідно до статей 11, 27, 65 Земельного кодексу України 1990 року.

Представники Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області у судовому засіданні позовні вимоги не визнали і просили у їх задоволенні відмовити. Пояснили, що виконком Оліївської сільської ради, керуючись статтею 27 Земельного кодексу України 1990 року, рішенням № 50 від 17 вересня 1998 року не вилучав, а припинив право постійного користування ДКФ "Житомирбудзамовник" земельною ділянкою площею 62,0 га. Зазначена земельна ділянка документами, передбаченими чинним законодавством за Житомирською міською радою закріплена не була, межі міста Житомира не змінювалися, тому позивач не має підстав виступати у даній справі позивачем і претендувати на земельну ділянку, яка ніколи не була в межах міста Житомира.

Представник Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Черниш А.В. у судовому засіданні позов підтримав і просив його задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 31 серпня 1993 року на підставі Постанови Верховної Ради України № 3419-ХІІ "Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об'єктів" (а.с. 7-8 том 1), вилучено і надано в постійне користування Державній комунальній фірмі "Житомирбудзамовник" землі запасу Оліївської сільської Ради народних депутатів Житомирського району Житомирської області (62,0 га ріллі) під будівництво Північного житлового району міста Житомира.

21 травня 1998 року фірма "Житомирбудзамовник" подала голові Оліївської сільської ради заяву (а.с. 28 том 1), у якій просила вилучити за її згодою передані земельні ділянки площею 64,98 га під будівництво станції швидкої допомоги (1,30 га), 324-квартирного житлового будинку (1,68 га), Північного житлового району міста Житомира (62,0 га), всього - 64,98 га у зв'язку з тим, що вона не є та в подальшому не буде власником чи експлуатуючою організацією збудованих об'єктів на вказаних земельних ділянках площею 64, 98 га, а також передати ці землі у користування Житомирському міськвиконкому.

На підставі рішення виконкому Оліївської сільської ради від 17 вересня 1998 року № 5 "Про надання земельних ділянок" (а.с. 33 том 1) та рішення Житомирської районної ради від 29 жовтня 1998 року "Про надання та припинення права користування земельними ділянками, затвердження технічного звіту" (а.с. 9 том 1) земельна ділянка в розмірі 55,0 га, яка була виділена державній фірмі "Житомирбудзамовник" для будівництва Північного житлового району м. Житомира, переведена до земель запасу Оліївської сільської ради в зв'язку з добровільною відмовою фірми.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі рішення Житомирської міської ради № 282 від 29 жовтня 2003 року (а.с. 54 том 1, а.с. 57 том 2) Державну комунальну фірму "Житомирбудзамовник" було перереєстровано у Комунальне підприємство "Житомирбудзамовник".

У подальшому рішенням Житомирської обласної ради від 03 грудня 2004 року № 549 "Про зміни в адміністративно-територіальному устрої області" (а.с. 26-27 том 1) затверджено проект землеустрою щодо зміни межі села Оліївка Оліївської сільради Житомирського району.

Як визначено частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Невідповідність актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування Конституції або законам України, відповідно до частини 10 статті 59 цього Закону, є підставою для визнання їх незаконними в судовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури і повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тому, вирішуючи справу стосовно правомірності рішення, прийнятого відповідачем, що є суб'єктом владних повноважень, суд зобов'язаний перевірити, чи прийнято рішення на підставі закону, в межах повноважень, безсторонньо та добросовісно.

Частиною 4 статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачене право органів та посадових осіб місцевого самоврядування звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Вилучення Верховною Радою України із земель запасу сільської ради 62, 0 га ріллі з подальшою передачею цієї земельної ділянки в постійне користування ДКФ "Житомирбудзамовник" здійснювалося в межах повноважень, встановлених статтями 31, 32 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин, далі - Земельний кодекс 1990 року).

Статтею 22 Земельного кодексу, в редакції 1990 року, як основного закону, який регулює земельні відносини в Україні, визначено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до статті 23 Земельного кодексу 1990 року, право власності або право постійного користування на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Пунктом 3.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року № 28, яка діяла на той час, передбачено, що державні акти на право колективної власності на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне користування. Якщо рішення про передачу (надання) земельної ділянки прийняте обласною Радою народних депутатів або Верховною Радою України, то видача і реєстрація державних актів здійснюється районною Радою народних депутатів.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с. 88-91 том 3, а.с. 25 том 4), у листопаді 1993 року ДКФ "Житомирбудзамовник" було видано державний акт ЖТ-08-21 № 000042 про право постійного користування земельною ділянкою площею 62,0 га.

У своїй заяві від 21 травня 1998 року Державна комунальна фірма "Житомирбудзамовник" просила вилучити у неї виділені земельні ділянки площею 64, 98 га та передати їх за згодою у користування виконкому Житомирської міської ради.

Випадки вилучення земель передбачені статтями 31, 32 Земельного кодексу 1990 року.

Відповідно до статті 31 Земельного кодексу 1990 року, вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Вилучення (викуп) земельної ділянки чи її частки є однією з підстав припинення права користування землею і на підставі пункту 9 частини першої статті 27 Земельного кодексу 1990 року може відбуватися виключно за згодою власника або землекористувача.

Відповідно до частини 5 статті 27 Земельного кодексу 1990 року, припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1 - 8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 31 Земельного кодексу 1990 року, вилучення земель із земель сіл і селищ для усіх потреб, за винятком випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу, провадиться за рішенням сільської, селищної Ради народних депутатів.

Сторонами не спростовано того факту, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами міста Житомира. Всупереч статті 71 КАС України, протилежного ними не доведено.

Межа міста, згідно з частиною 4 статті 63 3емельного кодексу 1990 року, встановлюється і змінюється в порядку, що визначається Верховною Радою України.

Проте, жоден нормативний акт про зміну меж міста Житомира в зв'язку з вилученням на підставі від 31 серпня 1993 року із земель запасу Оліївської сільської Ради народних депутатів 62,0 га землі (ріллі) Верховною Радою України не приймався.

Прийняття Верховною Радою України рішення про передачу земель у постійне користування для будівництва житла не тягне за собою зміни меж населених пунктів.

Щодо доводів позивача про те, що у своїй заяві ДКФ "Житомирбудзамовник" клопотала про подальшу передачу земельної ділянки площею 64,98 га виконкому Житомирської міської ради, суд вважає за необхідне зазначити, що ДКФ "Житомирбудзамовник" не є власником спірної земельної ділянки, якому законом надано право нею розпоряджатися, тому і не вправі ставити будь-які умови щодо цієї ділянки.

Не спростовують факту подачі ДКФ "Житомирбудзамовник" заяви про вилучення спірної земельної ділянки також твердження позивача про те, що Постанова Верховної Ради України від 31 серпня 1993 року № 3419-ХІІ ніким не скасована і є чинною, оскільки, як вбачається із останньої, до часу її прийняття земельна ділянка площею 62,0 га (ріллі), яка надавалась ДКФ "Житомирбудзамовник" під будівництво Північного житлового району міста Житомира, належала до земель запасу Оліївської сільської Ради народних депутатів Житомирського району.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України 1990 року, розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Як закріплено у статті 9 Земельного кодексу 1990 року, до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належать, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.

За змістом статті 80 названого Кодексу, землі, право власності або користування якими припинено відповідно до статей 27, 28 цього Кодексу, належать до земель запасу.

Згідно з статтею 81 Земельного кодексу 1990 року, землі запасу перебувають у віданні сільських, селищних районних, міських, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Рад народних депутатів і призначаються для передачі у власність або надання у користування, в тому числі в оренду, переважно для сільськогосподарських потреб.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 січня 1996 року восьмою сесією двадцять другого скликання Оліївської сільської Ради народних депутатів було прийняте рішення "Про надання повноважень виконкому сільської Ради народних депутатів" (а.с. 81 том 1), яким, з метою оперативного розгляду питань щодо передачі у приватну власність, надання та вилучення земельних ділянок, такі повноваження надані виконкому Оліївської сільської Ради народних депутатів.

За результатами розгляду заяви ДКФ "Житомирбудзамовник" про вилучення земельної ділянки площею 64, 98 га 21 травня 1998 року виконавчий комітет Оліївської сільської ради Житомирського району прийняв рішення № 22 (а.с. 29-31 том 1), яким рекомендував фірмі "Житомирбудзамовник" виготовити акт передачі і викопіювання земельної ділянки, яку фірма просила передати Житомирському міськвиконкому, а останньому було рекомендовано надіслати лист з проханням про виділення (закріплення) за ним вищезгаданої земельної ділянки.

Виконавчий комітет Житомирської міської ради, в свою чергу, звернувся до Оліївської сільської ради з листом № 17/1909 від 17 липня 1998 року (а.с. 32 том 1), де надав згоду на передачу йому земель площею 64, 98 га, виділених ДКФ "Житомирбудзамовник".

У подальшому, в зв'язку з недотриманням ДКФ "Житомирбудзамовник" та виконавчим комітетом Житомирської міської ради рекомендацій, викладених у рішенні від 21 травня 1998 року, 17 вересня 1998 року виконавчий комітет Оліївської сільської ради прийняв рішення № 50 "Про надання земельних ділянок", яким, зокрема, постановив земельну ділянку в розмірі 55,0 га, що була виділена ДКФ "Житомирбудзамовник" для будівництва Північного житлового району м.Житомира, в зв'язку добровільною відмовою фірми перевести до земель запасу Оліївської сільської ради (а.с. 33 том 1).

Крім того, виконком Оліївської сільської ради вирішив розглянути питання щодо передачі земельної ділянки у розмірі 2,98 га, раніше наданої ДКФ "Житомирбудзамовник" для будівництва станції швидкої допомоги та 324-квартирного житлового будинку, після того, як буде пред'явлено документацію про передачу будівельних споруд.

Рішенням Житомирської районної ради від 29 жовтня 1998 року "Про надання та припинення права користування земельними ділянками, затвердження технічного звіту" ділянку площею 55 га, яка була надана ДКФ "Житомирбудзамовник" під будівництво Північного житлового району в м.Житомирі, переведено до земель запасу Оліївської сільської ради у зв'язку з добровільною відмовою (а.с. 134-136 том 2).

В обґрунтування підстав для скасування рішення від 29 жовтня 1998 року виконавчий комітет Житомирської міської ради посилався на порушення районною радою компетенції щодо його прийняття.

Такі доводи позивача суд вважає безпідставними з огляду на слідуюче.

Відповідно до частини 1 статті 11 Земельного кодексу 1990 року, до відання районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.

Згідно з частиною 3 статті 64 цього Кодексу, межі сільських населених пунктів встановлюються і змінюються районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів.

Дослідивши оспорюване рішення, суд дійшов висновку, що воно прийняте в межах компетенції, визначеної законодавством, зокрема, статтею 11, частиною 3 статті 65 Земельного кодексу 1990 року.

Стосовно рішення Житомирської обласної ради від 03 грудня 2004 року, то суд дійшов наступних висновків.

03 грудня 2004 року за відповідним поданням Оліївської сільської ради Житомирська обласна рада прийняла рішення № 549 "Про зміни в адміністративно-територіальному устрої області", яким затвердила проект землеустрою щодо зміни меж села Оліївка Оліївської сільради Житомирського району, змінила межі села Оліївка Оліївської сільської ради Житомирського району та затвердила його територію загальною площею 1000,5 га (а.с. 91 том 2).

Повноваження обласних рад щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ передбачені Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, який діяв на час прийняття оспорюваного рішення (далі - Земельний кодекс 2001 року).

Відповідно до пункту "ж" частини 1 статті 8 Земельного кодексу 2001 року, до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин на території області належить встановлення та зміна меж сіл, селищ.

Згідно з частиною 2 статті 174 Земельного кодексу 2001 року, рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською чи Севастопольською міською радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад.

Таким чином, твердження позивача про те, що Житомирська обласна рада своїм рішенням від 03 грудня 2004 року не мала права переводити землі запасу в землі населеного пункту с. Оліївка, не ґрунтуються на нормах земельного законодавства.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Житомирської районної ради видати комунальному підприємству "Житомирбудзамовник" правоустановчі документи на право постійного користування землею (62, 0 га ріллі) під будівництво Північного житлового району м.Житомира, то суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки вона є похідною від вище зазначених вимог, в задоволенні яких суд відмовив.

Враховуючи все викладене вище, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

У задоволенні позову Виконавчого комітету Житомирської міської ради відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Суддя С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 27 жовтня 2014 р.