Рішення № 41069497, 21.10.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2601/14-ц

Провадження № 2/344/2149/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.,

секретаря Іванова О.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, мотивуючи тим, що ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надає послуги теплопостачання в квартиру відповідача, який неналежно проводять оплату за надані послуги, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

27 травня 2014 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, якою державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» просить стягнути в солідарному порядку із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 борг за послуги теплопостачання в сумі 4 005 грн. 77 коп. та судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував з підстав відсутності між ним та ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» договору про надання послуг за які позивач просить про стягнення заборгованості. Також вказав, що квартира АДРЕСА_1 з 2009 року відключена від систем теплопостачання позивача, в його квартиру тепло не постачається, а тому нарахування підприємством боргу за послуги по серпень 2012 року включно є безпідставним

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомили.

Вислухавши пояснення представника позивача та доводи відповідача, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання споживачами-відповідачами зобов'язання по оплаті наданих послуг теплопостачання.

Як вбачається із довідки № 02-02/ 961 про склад сім'ї, що була витребувана у КП «ЄРЦ», в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано п'ятеро повнолітніх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та малолітній ОСОБА_7.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року №-630, позивач надавав послуги теплопостачання відповідачам-споживачам, які проживають в АДРЕСА_1.

Згідно п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року №-630, плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлений інший строк.

В силу дії п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.

Нарахування по оплаті наданих послуг позивачем проводились у відповідності до п. 17 вище зазначених правил, за змістом якого вартість послуг опалення визначається розрахунковим методом щомісяця, шляхом перемноження вартості теплової енергії за 1 м. кв. квартири на її загальну площу, гарячого водопостачання - згідно кількості осіб зареєстрованих у квартирі та вартості 1 м. куб. гарячої води, а при наявності приладу обліку - згідно з його показниками.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок договору або закону, в даному випадку - Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21.07.2005 року, Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 липня 2010 року ухвалено стягнути із ОСОБА_2 в користь державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованості по оплаті за надані послуги з теплопостачання в розмірі 3 444 грн. 57 коп. станом на 01.04.2010 року та судові витрати.

Внаслідок неналежного виконання споживачами - відповідачами зобов'язання по оплаті наданих послуг станом на 01.02.2014 року виникла заборгованість, яка згідно розрахунку позивача становить 4 005 грн. 77 коп., та складається із:

- боргу станом на 01.02.2011 року в розмірі 612 грн. 74 коп.;

- боргу за 2011 рік в розмірі 1878 грн. 59 коп. (1939 грн. 16 коп. - 60 грн. 57 коп.);

- боргу за 2012 рік в розмірі 1514 грн. 44 коп.

Однак, стороною позивача не зазначено та не доведено що борг в розмірі 612 грн. 74 коп. (станом на 01.02.2011 року) чи його частина не входить в суму присудженої до стягнення заборгованості згідно рішення від 30 липня 2010 року. Із розрахунку не вбачається із чого складається наведена сума боргу та за які періоди була нарахована така заборгованість.

Тому заборгованість що підлягає до стягнення складає 3 393 грн. 03 коп.

Відповідач вказує, що квартира АДРЕСА_1 була відключена від системи теплопостачання, що на його думку є підставою для припинення нарахування та сплати заборгованості.

Однак суд вважає дані твердження помилковими та такими, що не ґрунтуються на законі, так як нарахування за послуги теплопостачання у такому разі припиняються не з моменту фактичного відключення, згідно актів, а з моменту рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. Такого рішення відповідачами суду не надано.

Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, зі змінами, що внесені постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року №1268, в яких з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачено відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Відповідно до п. 25 зазначених Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (у редакції зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 6 листопада 2007 року № 169), установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 26 вересня 2012 року у справі №6-96 цс12.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. № 1875-IV. І

Як вірно зазначає відповідач цей закон є спеціальним у сфері регулювання відносин що склались між сторонами спору.

Відповідно до вказаного закону, термін «житлово-комунальні послуги» визначається як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування у жилих та нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 та підпунктом 3 п. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти Договір на виконавців житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового Договору.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками даних відносин є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону, виконавець зобов'язаний підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим ст. 4 Закону № 1875-ІV від 24.06.2004р. передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

ЦК України у ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст.ст. 642 - 643 ЦК України.

Ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Водночас ч. 1 ст. 19 Закону № 1875 -IV від 24.06.2004р. передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.

Наведене дає підстави суду вважати, що факт ухилення споживача від укладення договору теплопостачання не звільняє його від обов'язку сплачувати за фактично надані послуги організацією що їх надає, навіть в тому випадку коли споживач не спожив такі послуги через самовільне відключення від мереж теплопостачальної організації.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідачів також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 124 Конституції України, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ №-630 від 21.07.2005 року, ст.ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 509, 526, ч. 2 ст. 651 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88 ч. 1, 3 ЦПК України, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя АДРЕСА_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, жительки АДРЕСА_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, жительки АДРЕСА_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, жителя АДРЕСА_1 на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", місцезнаходження якого: м. Івано-Франківськ, вул. Б. Хмельницького, буд. № 59 «а», із зарахуванням на рахунок № 26004081571 в ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК», код ЄДРПОУ 03346058, МФО 320843 - 3 393 грн. 03 коп. (три тисячі триста дев'яносто три гривні 03 копійки) заборгованості за послуги теплопостачання станом на 01 лютого 2014 року.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя АДРЕСА_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, жительки АДРЕСА_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, жительки АДРЕСА_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, жителя АДРЕСА_1 на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", місцезнаходження якого: м. Івано-Франківськ, вул. Б. Хмельницького, буд. № 59 «а», із зарахуванням на рахунок № 26004081571 в ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК», код ЄДРПОУ 03346058, МФО 320843 - по 48 грн. 72 коп. з кожного.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 24 жовтня 2014 року.

Суддя Бабій О.М.