Постанова № 41069348, 23.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2014 р. Справа№ 927/1021/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Куксова В.В.

За участю представників:

від прокуратури: Левицька Н.В. - за посвідченням,

від позивача 1: представник не з'явився,

від позивача 2: представник не з'явився,

від відповідача: Таран Ю.М. - представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агропрогрес»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2014р.

у справі №927/1021/14 (суддя Репех В.М.)

за позовом Заступника прокурора м.Чернігова в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України та Державного підприємства «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»

до Приватного підприємства «Агропрогрес»

про стягнення 27 020,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 року Заступник прокурора м.Чернігова в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України та Державного підприємства «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного підприємства «Агропрогрес» (далі-відповідач) про стягнення 27 020,00 грн. заборгованості за виконані роботи, згідно договору на виконання науково-дослідної роботи від 25.11.2011р. №276.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2014 року у справі №927/1021/14 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства «Агропрогрес» на користь Державного підприємства "Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" заборгованість в сумі 27 020,00грн.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Агропрогрес» в доход державного бюджету судовий збір в сумі 1 827,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 02.09.2014р., відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та залишити позов без розгляду, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи; неправильне застосування останнім норм матеріального та процесуального права.

Прокуратурою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивачі не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, позивачі наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представників позивачів.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ "Лосинівка-Агро" припинено за рішенням засновників, про що зроблено запис в реєстрі від 28.01.2014 р. за № 10631120011001549.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Статуту приватне підприємство "Агропрогрес" є правонаступником ТОВ "Лосинівка-Агро" згідно протоколу №11 від 27.09.2013р.

У відповідності до ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2011 року між Державним підприємством "Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лосинівка-Агро" був укладений договір №276 на виконання науково-дослідної роботи на тему: "Проект землеустрою щодо забезпечення еколого-економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь орієнтовною площею 3,5 тис. га, що розташовані на території Перемозької сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, що передаються в оренду терміном на п"ять років" (далі-Договір).

Згідно із п.2.2 Договору виконавець зобов'язується забезпечити виконання робіт та передати замовнику НДР в строки, відповідно технічного завдання (Додаток до договору № 2).

Пунктами 3.1-3.4 Договору передбачена виплата за виконані роботи замовником у гривнях шляхом безготівкового переказу грошових коштів на рахунок виконавця.

Повна вартість робіт за цим Договором становить 38 600,00 грн. в т.ч. ПДВ-6 433,33 грн.

Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання цього договору перераховує на поточний рахунок виконавця попередню плату в розмірі 30% вартості Договору, що складає 11 580,00 грн., в т.ч. ПДВ-1 930,00 грн.

Решту 70% вартості Договору замовник перераховує на поточний рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) робочих днів після підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт .

По закінченню робіт виконавець передає замовнику виконану роботу та Акт прийому-передачі виконаних робіт. Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня його отримання зобов'язаний надіслати виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову щодо прийняття робіт. За умови неотримання у вищезазначений термін акту прийому-передачі виконаних робіт від замовника, роботи вважаються прийнятими.

Між сторонами був складений та підписаний Акт №1 передачі-приймання проектної продукції згідно Договору.

Акт прийому - передачі виконаних робіт згідно Договору № 276 від 25.11.2011р. підписано директором ТОВ "Лосинівка-Агро" без зауважень.

Відповідач провів попередню оплату в розмірі 30% вартості, що складає - 11 580,00 грн., в т.ч. ПДВ-1 930,00 грн. згідно рахунку № 124 від 30.11.2011р.

13.01.2014р. на адресу ТОВ "Лосинівка-Агро" направлено лист з проханням перерахувати кошти за виконану роботу по Договору № 276 в сумі 27 020,00 грн.

Однак відповідачем залишок коштів за Договором не сплачено.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.

Факт наявності боргу у відповідача перед Державним підприємством «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» в сумі 27 020,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання апелянта на те, що прокурор звернувся з позовною заявою не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності, судовою колегією не приймаються до уваги виходячи з наступного.

Статтею 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадян та держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів держави у суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Згідно із ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позивачем в даній справі визначено Державне агентство земельних ресурсів України, яке відповідно до Указу Президента України № 445 від 08.04.2011 року є правонаступником Держкомзему України.

Відповідно до п.1 Положення Держземагенство є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографічно-геодезичної і картографічної діяльності, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Наказом Держкомзему України від 16.06.2003 року № 166А «Про передачу до сфери управління Держкомзему Інституту землеустрою та його філіалів» створено ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Головою Державного комітету України із земельних ресурсів затверджено Статут Державного підприємства «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (в редакції 22.08.2012).

Вказане вище державне підприємство створене Держкомземом України з метою реалізації державної політики у сфері земельних відносин.

Тобто, метою діяльності підприємства є не отримання прибутку, а реалізація державної політики у сфері регулювання земельних відносин, що викладено в розділі 4 Статуту.

Згідно п. 1.2 Статуту, ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» створене Держкомземом для вирішення завдань щодо реалізації політики держави щодо науково обґрунтованого перерозподілу земель, формування раціональної системи землеволодінь і землекористувань з усуненням недоліків у розташування земель, інформаційного забезпечення правового, економічного, екологічного і містобудівного механізму регулювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному, господарському рівнях; здійснення заходів щодо прогнозування, планування, організації раціонального використання та охорон земель на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях; забезпечення еколого-економічної оптимізації використання та охорони земель, впровадження прогресивних форм та інших завдань.

Відповідно до п.3.2 Статуту, підприємство засноване на основі державної власності, входить до сфери управління Державного комітету України із земельних ресурсів.

Науково-дослідну діяльність підприємство здійснює за державними програмами, контрактами з Держкомземом України, іншими державними органами, за договорами з органами місцевого самоврядування, органами державної влади та іншими установами, підприємствами, організаціями. Підприємство діє як методологічний і науково-організаційний центр в регіоні, координує дослідження з проблем, що фінансуються Держкомземом України, в т.ч. тих, які проводяться іншими науковими установами і кафедрами вузів, надає їм методичну допомогу в проведенні цих досліджень та підготовці наукових кадрів (п.8.2 Статуту).

Відповідно до п.8.7 Статуту фінансування державних і відомчих науково-технічних програм підприємства та матеріально-технічного забезпечення здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та надходжень від госпрозрахункової діяльності з підприємствами та організаціями, а також з окремими громадянами, від реалізації науково-технічної, проектної, вишу кувальної та іншої продукції, діяльності, пов'язаної з впровадженням науково-технічної продукції.

Тобто, кошти від виконання договорів, в тому числі на розробку проектів землеустрою, спрямовуються в тому числі на виконання та фінансування державних і відомчих науково-технічних програм.

Слід зазначити, що діяльність з розробки проектів землеустрою на виконання договорів з приватними підприємствами згідно статуту не є основним видом діяльності та проводиться виключно з метою отримання коштів для їх подальшого провадження на виконання заходів спеціальних програм згідно визначених завдань та повноважень.

Зокрема, розробка проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь є предметом діяльності підприємства відповідно до п. 4.2.9 Статуту.

Розробка саме такого проекту є предметом договору №277 від 25.11.2011р., а отже підприємство виконуючи даний договорів реалізовувало саме державну політику у сфері земельних відносин відповідно до мети та завдань, визначених Держземагенством.

Таким чином, у даному випадку прокурор звернувся до суду з позовною заявою на захист порушених інтересів держави в особі Держземагенства України та ДП «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» з питань, які стосуються загальнодержавних дій та програм, спрямованих на реалізацію державної політики у сфері регулювання земельних відносин.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення суду.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агропрогрес» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2014р. у справі №927/1021/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2014 року у справі №927/1021/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/1021/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 27.10.2014р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді Є.Ю. Шаптала

В.В. Куксов