Рішення № 41068571, 16.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/16771/14 16.10.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гранум Дистриб`юшн"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Еко"простягнення 158 392,50 грн.Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

Від позивача:Чеховський А.А. Від відповідача:Гойдик Т.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранум Дистриб`юшн" (надалі - "ТОВ "Гранум Дистриб`юшн") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" (надалі - "ТОВ "Еко") про стягнення 158 392,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем згідно договору поставки №12399К від 01.01.2014 р. було виконано свої зобов'язання з поставки товару, а відповідач належним чином свої зобов'язання по оплаті даного товару не виконав, у зв'язку з чим ТОВ "Гранум Дистриб`юшн" вказує, що у ТОВ "Еко" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 158 392,50 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.09.2014 р. порушено провадження у справі №910/16771/14 та призначено її до розгляду на 18.09.2014 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

02.10.2014 р. до канцелярії суду надійшли заперечення ТОВ "Еко" на позовну заяву, в яких відповідач вказує, що частина боргу була ним сплачена шляхом укладення з позивачем угод про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.04.2014 р. та від 31.05.2014 р., згідно з якими його заборгованість за Договором була зменшена на 1 241,00 грн. та 17 783,78 грн. відповідно. Крім того, ТОВ "Еко" вказує, що ТОВ "Гранум Дистриб`юшн" не було враховано сплати ним 30.07.2014 р. заборгованості у розмірі 50 000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання 16.10.2014 р. з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 16.10.2014 р. з'явилась, проти позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2014 р. між ТОВ "Еко" (покупець) та ТОВ "Гранум Дистриб`юшн" (постачальник) було укладено договір поставки №12399К (надалі - "Договір"), відповідно до п. 2.1 якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця товар на підставі замовлення останнього та у відповідності до специфікації, а покупець зобов'язується прийняти поставлений постачальником товар та оплатити його вартість у порядку та на умовах погоджених сторонами у цьому Договорі.

Згідно пункту 2.2 Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент приймання товару покупцем від постачальника. Підтвердженням приймання товару є підписання сторонами (їх уповноваженими представниками) накладної та іншої обов'язкової та визначеної чинним законодавством України, товарно-супровідної документації на товар.

У пункті 8.1 Договору сторони погодили, що покупець оплачує поставлений постачальником товар на свій вибір та в такі строки: по закінченню 45 календарних днів з дати поставки товару постачальником (п.п. 8.1.1 Договору).

З протоколу розбіжностей до Договору від 01.01.2014 р. вбачається, що сторони дійшли згоди про викреслення п.п. 8.1.2 Договору, яким покупцю надавалась альтернативна п.п. 8.1.1 Договору можливість оплатити поставлений товар по мірі його реалізації кінцевому споживачу, не пізніше 0 календарних днів з дати реалізації поставленого товару, викреслено.

Форма оплати - безготівковий розрахунок. Оплата вартості товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, що зазначений у реквізитах сторін Договору. Днем здійснення платежу вважається день списання належних до сплати сум з банківського рахунка покупця на банківський рахунок постачальника. Сторони можуть застосовувати інші способи розрахунків, передбачені чинним законодавством України (п. 8.2 Договору).

Відповідно до п. 8.5 Договору сторони Договору один раз на квартал, після 20 числа місяця, наступного за звітним періодом, проводять звірку взаєморозрахунків з обов'язковим підписанням акту звірки. Постачальник направляє покупцю акт звірки за допомогою факсимільного зв'язку за адресою електронної пошти або поштою.

На виконання умов Договору постачальником було поставлено у період з 26.12.2013 р. по 09.04.2014 р. покупцеві товар загальною вартістю 191 007,24 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними за вказаний період.

У зв'язку з невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором з оплати поставленого товару в повному обсязі позивач звернувся до ТОВ "Еко" з вимогою від 27.05.2014 р. про сплату наявної заборгованості.

Позивач стверджує, що відповідачем поставлений товар було оплачено частково - у розмірі 32 614,74 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим ТОВ "Гранум Дистриб`юшн" вказує на існування заборгованості у ТОВ "Еко" у розмірі 158 392,50 грн.

Укладений сторонами Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Наявними в матеріалах справи видатковими накладними підтверджується здійснення позивачем поставки товару покупцю у період з 26.12.2013 р. по 09.04.2014 р. загальною вартістю 191 007,24 грн.

Позивач стверджує, що поставлений товар був оплачений відповідачем частково, а саме в розмірі 32 614,74 грн.

Відповідач з такими твердження позивача не погоджується та вказує, що ним було перераховано на рахунок постачальника 30.07.2014 р. кошти у розмірі 50 000,00 грн. в якості оплати згідно Договору. А також, частина наявної заборгованості була погашена шляхом укладання з постачальником угод про зарахування зустрічних однорідних вимог від

30.04.2014 р. та від 31.05.2014 р., згідно з якими його заборгованість була зменшеною в загальному розмірі на суму 19 024,78 грн.

Щодо твердження відповідача про перерахування ним 30.07.2014 р. коштів у розмірі 50 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за Договором, то суд відзначає, що вказана обставина підтверджуються наданою ТОВ "Еко" випискою по банківському рахунку.

Однак, з наданих ТОВ "Гранум Дистриб`юшн" розрахунків заборгованості вбачається, що сплачені 30.07.2014 р. кошти не були враховані позивачем при пред`явленні даного позову до суду.

Оскільки, частина заборгованості у розмірі 50 000,00 грн. була сплачена покупцем до звернення ТОВ "Гранум Дистриб`юшн" з даним позовом до суду (11.08.2014 р.), то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в цій частині.

В той же час, позивач заперечує факт укладення наведених відповідачем угод про зарахування зустрічних вимог та вказує, що ТОВ "Гранум Дистриб`юшн" вони не укладались.

Варто зазначити, що ухвалами суду у сторін витребовувались оригінали всіх документів по суті спору, які ними подавались на підтвердження своєї правової позиції, а тому, приймаючи до уваги, що позивачем заперечується існування вказаних угод, а відповідачем в жодне судове засідання їх надано не було, суд, керуючись ст.ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що ТОВ "Еко" не доведено факт укладання угод про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.04.2014 р. та від 31.05.2014 р.

Відтак, у відповідача наявна заборгованість за Договором з оплати поставленого йому товару у розмірі 108 392,50 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у пункті 8.1 Договору (з урахуванням протоколу розбіжностей до Договору від 01.01.2014 р.) було погоджено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар у строк по закінченню 45 календарних днів з дати поставки товару постачальником.

Отже, приймаючи до уваги, що відповідачем не заперечується сам факт поставки товарів у вказаний позивачем період - з 23.12.2013 р. по 09.04.2014 р., на підставі ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 8.1 Договору, суд приходить до висновку, що на дату розгляду даної справи покупець є таким, що просточив виконання свого грошового зобов'язання з оплати поставленого йому товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 108 392,50 грн. за переданий йому товар. ТОВ "Еко" доказів на спростування вказаної заборгованості не надало.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов частково та стягнути з ТОВ "Еко" на користь ТОВ "Гранум Дистриб`юшн" заборгованість по оплаті поставленого товару за Договором у розмірі 108 392,50 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум Дистриб`юшн" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" (03039, м. Київ, просп. Науки, буд. 8; ідентифікаційний код 32104254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранум Дистриб`юшн" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Димитрова, буд. 119; ідентифікаційний код 38108233) заборгованість у розмірі 108 392 (сто вісім тисяч триста дев'яносто два) грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 2 167 (дві тисячі сто шістдесят одна) грн. 85 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 17.10.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко