Рішення № 41068539, 22.10.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/16/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2014 Справа № 908/709/13-г

за позовом: Приватного підприємства «Діапазон» (69041, м. Запоріжжя, вул. Мінська, 9)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» (01030, м. Київ, вул. Володимирська, 46)

про визнання недійсним кредитного договору № 08-Н/07/08/ЮО від 08.10.2007 р.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Ключнікова І.М., довіреність № б/н від 10.01.2014 р.;

Приватне підприємство «Діапазон» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» про визнання недійсним кредитного договору № 08-Н/07/08/ЮО від 08.10.2007 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 15, 20, 339 Господарського кодексу України, п. 1.7 Постанови Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. № 270 «Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик нерезидентам». При цьому вказує, що 26.10.2012р. до господарського суду Запорізької області звернулося АТ «Сбербанк Росії» з позовом про стягнення з ПП «Діапазон» 1430428,13 грн. на підставі договору про відкриття кредитної лінії № 07-Н/07/08/ЮО від 08.10.2007р. Позивач, вважаючи вимоги АТ «Сбербанк Росії» у справі №5009/4018/12 необґрунтованими, звернувся з даним позовом, оскільки юридична підстава вимог АТ «Сбербанк Росії» - договір про відкриття кредитної лінії № 08-Н/07/08/ЮО від 08.10.2007р., на думку позивача, є недійсним. При цьому вказує, що зважаючи на приписи наведених вище норм права, кредитний договір, який передбачає виконання боргових зобов'язань перед нерезидентами, підлягає обов'язковій реєстрації Національним банком України. Позивач вважає, що відповідач є іноземним підприємством у розумінні ч. 2 ст. 63 ГК України, оскільки 100 % статутного капіталу відповідача складає іноземна інвестиція - активи Відкритого акціонерного товариства "Сбербанк Росії" (Росія), підтвердженням чого є інформація, що розміщена на сайті відповідача за наступною адресою в мережі Інтернет: http://sberbank.ua/о-banke/ao-sberbank-rossii-segodnia/, відповідно, відповідач є нерезидентом, тому на нього розповсюджуються наведені вище вимоги щодо обов'язкової реєстрації кредитних договорів НБУ. Договір про відкриття кредитної лінії № 08-Н/07/08/ЮО від 08.10.2007р., за твердженням позивача, підлягав обов'язковій реєстрації Національним банком України, яку не було здійснено під час його укладення. Наведене, на думку позивача, є підставою для визнання спірного кредитного договору недійсним.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.02.2013 р. порушено провадження у справі № 908/709/13-г, присвоєно справі номер провадження № 30/16/13, розгляд якої призначено на 21.03.2013 р.

11.03.2013 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_2 до співвідповідачів: Приватного підприємства «Діапазон» та Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії».

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.03.2013 р. у справі №908/709/13-г у прийнятті позовної заяви ОСОБА_2 відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.03.2013 р. провадження у справі № 908/709/13-г було зупинено до розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.03.2013 р.

Донецький апеляційний господарський суд своєю ухвалою від 28.03.2013 р. у справі № 908/709/13-г апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.03.2013 р. повернув без розгляду. Ухвалою Вищого господарського суду від 16.04.2013 р. у справі № 908/709/13-г касаційну скаргу на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2013 р. повернуто без розгляду.

Повторну апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.03.2013 р. також повернуто 14.05.2013 р. Донецьким апеляційним господарським судом без розгляду.

У зв'язку з касаційним оскарженням ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2013 р. справу направлено до Вищого господарського суду. Вищий господарський суд касаційну скаргу повернув скаржнику без розгляду.

05.07.2013 р. справу № 908/709/13-г було направлено до Донецького апеляційного господарського суду разом з апеляційною скаргою ПП «Діапазон» на ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.03.2013 р. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2013 р. апеляційну скаргу ПП «Діапазон» повернуто без розгляду.

У зв'язку з касаційним оскарженням ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2013 р. справа неодноразово направлялася до Вищого господарського суду України. Ухвалою Вищого господарського суду від 25.12.2013 р. у справі № 908/709/13-г касаційну скаргу ПП «Діапазон» повернуто без розгляду.

Ухвалою господарського суду від 22.01.2014 р., провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 13.02.2014 р.

У зв'язку з отриманням запиту Донецького апеляційного господарського суду щодо направлення матеріалів справи, ухвалою суду від 03.02.2014 р. провадження у справі зупинено, матеріали справи направлено до апеляційного інстанції.

05.06.2014 р. справу № 908/709/13-г отримано канцелярією господарського суду Запорізької області. Ухвалою суду від 19.06.2014 р. провадження по справі поновлено, розгляд справи призначено на 29.07.2014 р.

На запит Донецького апеляційного господарського суду, у зв'язку з надходженням касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2014 р., провадження по справі зупинено, справу направлено до Донецького апеляційного господарського суду .

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2014 р. у справі №908/709/13-г апеляційну скаргу Приватного підприємства «Діапазон» повернуто, справу направлено до господарського суду Запорізької області.

07.10.2014 р. канцелярією господарського суду Запорізької області отримано справу №908/709/13-г. У зв'язку із відрядженням судді Кагітіної Л.П. та знаходженням з 29 вересня 2014 р. по 10 жовтня 2014 р. у Дніпропетровському регіональному відділенні Національної школи суддів України матеріали справи розглянуто 13.10.2014 р. Ухвалою від 13.10.2014 р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 22.10.2014 р.

За письмовим клопотанням представника відповідача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судове засідання 22.10.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Натомість, в адресованому суду письмовому клопотанні просить розгляд справи відкласти у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання повноваженого представника (знаходження у відпустці).

Позивачем також заявлено клопотання про продовження розгляду справи на 15 днів на підставі ст. 69 ГПК України, з посиланням на знаходженням представника у відпустці, що унеможливлює його присутність у судовому засіданні.

Розглянувши клопотання позивача, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, як необґрунтовані.

Згідно зі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Отже, у разі знаходження одного із представників підприємства у відпустці, позивач не позбавлений права направити у судове засідання іншого представника, надавши йому відповідні повноваження.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

В даному випадку суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на позов та надав усні пояснення по суті спору.

За доводами відповідача, неправомірними є твердження позивача, що кредитний договір № 08-Н/07/08/ЮО є недійсним так, як на думку позивача, він був вчинений із порушенням приписів законодавства відносно його державної реєстрації в НБУ, оскільки АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» є нерезидентом. Зауважує, що відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993 року до резидентів відносяться юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України. Нерезидентами є юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України. При цьому відповідач наголошує, що у відповідності до Статуту АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» є юридичною особою, зареєстрованою відповідно до законодавства України на території України з місцезнаходженням у м. Києві, вул. Володимирська, будинок 46, код ЕДРПОУ № 25959784, валютою кредиту за Договором про відкриття кредитної лінії № 08-Н/07/08/ЮО від 08 жовтня 2007 року - є гривня, а не іноземна валюта.

В судовому засіданні 22.10.2014 р. справу розглянуто за наявними матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

08.10.2007 р. між Закритим акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Відкрите акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії», правонаступником якого в свою чергу є Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» (Банком, відповідачем у справі) та Приватним підприємством «Діапазон» (Позичальником, позивачем у справі) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №08-Н/07/08/ЮО (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 договору Банк зобов'язався відкрити Позичальнику відновлювану кредитну лінію в національній валюті, що надалі іменується "Кредитна лінія", надати Позичальнику кредитні кошти за рахунок кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені в пункті 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, повертати банку кредит в обсягах та у терміни, передбачені ст. 8 цього договору, а також виконувати інші умови цього договору.

Згідно п. 1.2 договору ліміт кредитної лінії складає: з часу укладання цього договору і по 04 квітня 2009 року - 2 000 000,00 грн. 00 коп..; з 05 травня 2009 року ліміт кредитної лінії зменшується щомісячно, кожного 05 числа календарного місяця на 110000,00 грн., останній платіж в сумі 130000,00 грн. має бути здійснено не пізніше "04" жовтня 2010 року.

Розмір процентів за користування кредитом складає 15% річних (п. 1.3 Кредитного Договору).

Останній день дії кредитної лінії - 04 жовтня 2010 року (п. 1.4 Кредитного договору).

Розділами 2 - 6 Кредитного договору сторони узгодили забезпечення виконання зобов'язань Позичальника, гарантії, умови кредитування, проценти та комісії.

Відповідно до п. 11.4 Кредитного договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання Банком та Позичальником, скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання зобов'язань Позичальника по цьому договору.

Кредитні кошти призначені для поповнення оборотних коштів, реконструкцію будівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Мінська, б. 9; проектування та будівництво оздоровчого комплексу за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська (Котельникова).

21.11.2007 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про

відкриття кредитної лінії № 08-Н/07/08/ЮО, якою було внесено зміни до п. 1.2. Кредитного договору стосовно ліміту кредитної лінії.

22.10.2008 р. внесені зміни до Кредитного договору, шляхом укладення Додаткової угоди № 2 до Договору про відкриття кредитної лінії № 08-Н/07/08/ЮО між Банком та Позичальником про внесення змін до п. п. 1.3. Кредитного договору.

05 серпня 2009 року були внесені зміни до Кредитного договору шляхом укладення Додаткової угоди № 3 до Договору про відкриття кредитної лінії № 08-Н/07/08/ЮО між Банком та Позичальником про внесення змін до п.п. 1.2.,1.4.,2.5.,6.9.,8.1.,8.4.,9.6. Кредитного договору.

09.03.2010 року було укладено Додаткову угоду № 4 до Договору про відкриття

кредитної лінії № 08-Н/07/08/ЮО між Банком та Позичальником, та внесено зміни до

п. 12.3 Кредитного договору стосовно рахунку для повернення кредиту, погашення

процентів, сплати комісій, штрафів, пені.

24 вересня 2010 року були внесені зміни до Кредитного договору шляхом укладення Додаткового договору № 5 до Кредитного договору № 08-Н/07/08/ЮО між Банком та Позичальником, якою було внесено зміни до п. 1.2., 1.4., 8.1. Кредитного договору.

27 вересня 2011 року було укладено Додаткову угоду № 6 до Договору про відкриття кредитної лінії № 08-Н/07/08/ЮО між Банком та Позичальником, та внесено зміни до п.1.2. Кредитного договору стосовно ліміту кредитної лінії.

27 грудня 2011 року було укладено Додаткову угоду № 7 до Договору про відкриття кредитної лінії № 08-Н/07/08/ЮО між Банком та Позичальником, та внесено зміни до п.п. 1.2. Кредитного договору стосовно ліміту кредитної лінії.

ПП «Діапазон» звернулося до суду з даним позовом про визнання недійсним кредитного договору № 08-Н/07/08/ЮО від 08.10.2007 р., оскільки зазначений договір укладений з порушенням ст. 339 Господарського кодексу України, п. 1.7 Постанови Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. № 270 «Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик нерезидентам». За доводами позивача, спірний договір підлягав обов'язковій реєстрації Національним банком України, оскільки відповідач є іноземним підприємством у розумінні ч. 2 ст. 63 ГК України (100 % статутного капіталу відповідача складає іноземна інвестиція - активи Відкритого акціонерного товариства "Сбербанк Росії"), тому відсутність такої реєстрації є підставою для визнання договору недійсним.

Позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору № 08-Н/07/08/ЮО від 08.10.2007 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» та Приватним підприємством «Діапазон», є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

За приписами статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту порушеного права (охоронюваного законом інтересу), який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України (ст.215 ЦК України). Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року, при вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суд має враховувати вимоги законодавства, що стосуються їх чинності. Вони встановлені як ЦК України (ст. ст. 1048-1052, 1054), так і Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Зокрема, це: досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; види (способи) забезпечення зобов'язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; кредитний договір має укладатись обов'язково у письмовій формі, причому недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює ніяких правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його нікчемністю; сторони кредитного договору повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін має бути вільним і відповідати їхній внутрішній волі.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч.1 статті 627 ЦК України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч.1 ст.628 ЦК України.

В частині 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вказує відповідач, Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме видав кредит Позичальнику, що підтверджується випискою по особовому рахунку, позивачем по справі на теперішній час заборгованість за кредитним договором не погашена.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Обставини справи свідчать, що укладаючи договір № 08-Н/07/08/ЮО від 08.10.2007р. сторони дотрималися вимог статті 203 Цивільного Кодексу України та мали на меті реальне настання правових наслідків, про що свідчить той факт, що сторони приступили до виконання договору, а відтак, відсутні правові підстави для визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що в порушення ст. 339 Господарського кодексу України, п. 1.7 Постанови Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. № 270 «Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик нерезидентам» кредитний договір не було зареєстровано Національним банком України, як то вимагалося наведеними нормами. За доводами позивача, відповідач є іноземним підприємством у розумінні ч. 2 ст. 63 ГК України, оскільки 100 % статутного капіталу відповідача складає іноземна інвестиція - активи Відкритого акціонерного товариства "Сбербанк Росії" (Росія), підтвердженням чого є інформація, що розміщена на сайті відповідача за наступною адресою в мережі Інтернет: http://sberbank.ua/о-banke/ao-sberbank-rossii-segodnia/, відповідно, є нерезидентом, тому на нього розповсюджуються наведені вище вимоги щодо обов'язкової реєстрації кредитних договорів НБУ.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993 року до резидентів відносяться юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України. Нерезидентами є юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України.

Згідно п.п. 14.1.213 ст. 14 Податкового кодексу України, резиденти - це: а) юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до Статуту АТ «Сбербанку Росії» є юридичною особою, зареєстрованою відповідно до законодавства України на території України з місцезнаходженням у м. Києві, вул. Володимирська, будинок 46, код ЕДРПОУ № 25959784.

В свою чергу, Приватне підприємство «Діапазон» також є юридичною особою, яка зареєстрована в м. Запоріжжі, вул. Мінська, буд. 9, офіс 208, код ЕДРПОУ № 13604515.

Також суд звертає увагу, що валютою кредиту за договором про відкриття кредитної лінії №08-Н/07/08/ЮО від 08 жовтня 2007 року є гривня, а не іноземна валюта.

Таким чином, зважаючи на те, що сторони кредитного договору - АТ «Сбербанк Росії» та ПП «Діапазон» є резидентами України, валютою кредиту є гривня, суд дійшов висновку, що положення Постанови Правління НБ України від 17 червня 2004 року № 270 «Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам" не поширюються на правовідносини за Договором про відкриття кредитної лінії № 08-Н/07/08/ЮО від 08 жовтня 2007 року.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Позивачем не надано до суду документальних доказів того, що в даному випадку відповідач є нерезидентом України. Посилання позивача на недійсність правочину внаслідок відсутності його реєстрації НБУ відхиляє як необґрунтовані.

Жодний з пунктів договору не суперечить вимогами чинного законодавства, будь-які обставини, які могли б бути підставою для визнання його недійсним, відсутні. Позивачем протилежного не доведено. Договір укладений у формі, встановленій законом, всі суттєві умови договору сторонами узгоджено, правоздатність сторін підтверджено.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, приписами даної правової норми встановлено, що договір є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або він не визнаний судом недійсним.

Матеріалами справи підтверджено, що оспорений договір оренди був укладений у відповідності із вимогами чинного на момент його укладення законодавства і будь-які обставини, які могли б бути підставою для визнання його недійсним, відсутні.

Відповідно до п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України на стороні, що подала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а позивачем не подано доказів на підтвердження своїх вимог.

В даному випадку, за наведених у позовній заяві підстав, позовні вимоги, не є обґрунтованими. Позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що на момент вчинення спірного правочину сторонами не було дотримано загальних вимог чинності правочину, а також не доведено суду підстав для визнання спірного договору недійсним, тому в задоволенні позовних вимог про визнання кредитного договору № 08-Н/07/08/ЮО від 08.10.2007 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» та Приватним підприємством «Діапазон», недійсним слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Діапазон» (м. Запоріжжя) до Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» (м.Київ) відмовити повністю.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 24.10.2014 р.