Рішення № 41067976, 20.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18886/14 20.10.14За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

До Приватного акціонерного товариства " Українська охоронно-страхова

компанія"

Про стягнення 22 625,40 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача Різунов Р.С. - представник (дов. № 13/3061 від 09.12.2013 р.)

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування, яке було сплачено страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 06/0661915/1012/12 від 14.12.2012 р. в розмірі 22 625,40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором добровільного страхування наземного транспорту № 06/0661915/1012/12 від 14.12.2012 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою страхувальника автомобіля «Audi», державний номер НОМЕР_1 - ПАТ «ВТБ Банк», а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187, 1188 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб - автомобіль «Renault» державний номер НОМЕР_3, за участю якого сталась дорожньо-транспортна пригода, водій якого ОСОБА_2 визнаний винним у її скоєні, застрахований у ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС 6712786, позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 22 625,40 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.09.2014 р. порушено провадження у справі №910/18886/14 та призначено справу до розгляду на 29.09.2014 р.

16.09.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача заяву про розгляд справи без участі представника.

19.09.2014 р. відділом діловодства суду отримано від Моторного (транспортного) страхового бюро України відповідь на запит суду на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 08.09.2014 р., з якої вбачається, що згідно з інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, за полісом № АС 6712786 застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 в страховій компанії ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Renault» державний номер НОМЕР_3, ліміт по майну 50000 грн.

У судове засідання 29.09.2014 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Натомість 23.09.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника з'явитись у судове засідання. Дане клопотання судом задоволено.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 20.10.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу.

У судове засідання 20.10.2014 р. представник відповідача повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 20.10.2014 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

14.10.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти стягнення страхового відшкодування в частині 5 200, 99 грн. з підстав нездійснення позивачем розрахунку коефіцієнту фізичного зносу застрахованого автомобіля.

При цьому 14.10.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про витребування доказів, а саме документів у ПАТ «ВТБ Банк», які містять інформацію про перелік отриманих транспортним засобом «Audi», державний номер НОМЕР_1 пошкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мали місце 17.08.2011 р. та 25.11.2011 р.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.

За змістом ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Натомість відповідачем жодним чином не обґрунтовано неможливість самостійного отримання інформації про перелік отриманих транспортним засобом «Audi», державний номер НОМЕР_1 пошкоджень внаслідок дорожньо-транспортних пригод, які мали місце 17.08.2011 р. та 25.11.2011 р., та не зазначено, власне які конкретно документи підтверджують вказані у клопотанні факти.

Більше того, матеріали справи містять документи стосовно розрахунку коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Audi», державний номер НОМЕР_1, відповідно з урахуванням усіх завданих автомобілю пошкоджень, а також стосовно визначення вартості збитку із урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

За таких обставин, у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів судом відмовлено.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 20.10.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2012 р. між ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» та ПАТ «ВТБ Банк» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/0661915/1012/12 від 14.12.2012 р. (далі - Договір), згідно з яким на страхування був прийнятий автомобіль «Audi», державний номер НОМЕР_1.

Згідно з постановою Личаківського районного суду м. Львова від 14.11.2013 р. та довідкою про дорожньо-транспортну пригоду, 23.10.2013 р. о 16 год. 30 хв., в населеному пункті Личаківський по вул. Дж. Вашингтона 15 Львівського району Львівської області. трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «Audi», державний номер НОМЕР_1, що належить ПАТ «ВТБ Банк» та транспортного засобу «Renault» державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Личаківського районного суду м. Львова від 14.11.2013 р.

До ПрАТ «СК «Провідна» звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору є страховим випадком.

Відповідно до рахунку № 848 від 28.10.2013 р., а також здійсненого позивачем розрахунку матеріального збитку вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi», державний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП складає 22 625, 40 грн.

ПрАТ «СК «Провідна» на підставі Страхового акту № 2300026607/1 від 02.12.2013р. здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 22 625, 40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0065551 від 24.12.2013р.

Разом з тим згідно з наявним у матеріалах справи звітом № 3088 від 16.09.2014 р. з оцінки транспортного засобу «Audi», державний номер НОМЕР_1 коефіцієнт фізичного зносу досліджуваного автомобіля становить 0,31%; відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування з урахуванням вказаного коефіцієнту фізичного зносу, вартість матеріального збитку, завданого автомобілю «Audi», державний номер НОМЕР_1, становить 17 424, 41 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч. 2 зазначеної статті вказано, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Таким чином, між винною та потерпілою особами виникло зобов'язання з відшкодування заподіяної майнової шкоди.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «Renault» державний номер НОМЕР_3, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Audi», державний номер НОМЕР_1, знаходився під керуванням ОСОБА_2

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну будь-якою особою внаслідок експлуатації автомобіля «Renault» державний номер НОМЕР_3 була застрахована у ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АС/6712786).

Вина водія ОСОБА_2, який керував автомобілем «Renault» державний номер НОМЕР_3, підтверджується постановою Личаківського районного суду м. Львова від 14.11.2013 р.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Audi», державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АС/6712786), а до ПрАТ «СК «Провідна» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_2 як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АС/6712786) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 50 000, 00 грн., франшиза - нуль грн.

Водночас відповідач у відзиві на позов заперечує проти стягнення суми коштів у розмірі 5200, 99 грн. у зв'язку з неврахуванням позивачем коефіцієнту фізичного зносу застрахованого автомобіля.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 р., значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 (автомобіль легковий, експлуатувався в режимі таксі, що передбачає надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку).

Суд звертає увагу, що з наявних у матеріалах справи довідки № 8918131 про дорожньо-транспортну пригоду та карти обліку ДТП № 8863671 вбачається, що автомобіль «Audi», державний номер НОМЕР_1 був учасником ДТП 17.08.2011 р. та 25.11.2011 р., що відповідно до положень ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів є підставою для застосування коефіцієнту фізичного зносу. Згідно зі звітом № 3088 від 16.09.2014 р. з оцінки транспортного засобу «Audi», державний номер НОМЕР_1 коефіцієнт фізичного зносу досліджуваного автомобіля становить 0,31%; відповідно ж до розрахунку суми страхового відшкодування з урахуванням вказаного коефіцієнту фізичного зносу, вартість матеріального збитку, завданого автомобілю «Audi», державний номер НОМЕР_1, становить 17 424, 41 грн.

За таких обставин, враховуючи визначені полісом № АС/6712786 розміри лімітів відповідальності та франшизи, вартість збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, а також розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 17 424, 41 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у вказаній сумі.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та межі позовних вимог, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 17 424, 41 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 25, ідентифікаційний код 23510137) шкоду в розмірі 17 424 (сімнадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 41 коп. та судовий збір в розмірі 1 407 (одна тисяча чотириста сім) грн. 02 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 24.10.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева