Рішення № 41067959, 20.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19385/14 20.10.14За позовом Фонду державного майна України

До Приватного підприємства "Укрземресурс"

Про стягнення 2 630, 02 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Скрипка М.Д. - представник (дов. № 46 від 13.01.2014 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства "Укрземресурс" про стягнення пені за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 284 від 17.08.2005 р. у розмірі 2 066, 04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати орендної плати договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 284 від 17.08.2005 р., внаслідок чого позивач просить стягнути пеню у розмірі 2 066, 04 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.09.2014 р. порушено провадження у справі №910/19385/14, розгляд справи призначено на 03.10.2014 р.

У судове засідання 03.10.2014 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 03.10.2014 р. представник позивача подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 2 630, 02 грн.

Розглянувши у судовому засіданні 03.10.2014 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України визначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин заява позивача про збільшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду.

У зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 20.10.2014р., про що виніс відповідну ухвалу від 03.10.2014р.

У судове засідання 20.10.2014 р. представник відповідача повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/19385/14 від 12.09.2014 р. про порушення провадження у справі, так само, як і від 03.10.2014 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (04128, м. Київ, вул. Кулібіна 4/2), яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі, так само, як і ухвала від 03.10.2014 р. вручені відповідачу належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 03.10.2014 р. та 20.10.2014 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 20.10.2014 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 20.10.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2005 р. між Фондом державного майна України (далі - позивач, орендодавець) та Приватним підприємством «Укрземресурс» (далі - відповідач, орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 284 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення площею 68,0 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. Прорізна 15, м. Київ, що знаходиться на балансі ГУ Державної служби України, ринкова вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.12.2004 р. та становить 361 417, 00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

За змістом п.п. 3.1., 3.2. Договору, розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (липень 2005 р.) 3 289, 95 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць.

Згідно з п. 3.3. Договору, орендна плата перераховується орендарем щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, таким чином: 50% орендної плати перераховується до Державного бюджету, 50% - на розрахунковий рахунок балансоутримувача

Пункт 3.5. Договору передбачає, що орендна плата, перерахована невчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.3. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожним день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п.п. 10.1., 10.2. Договору, цей договір укладено строком на 364 календарних дні. Договір діє з 17.08.2005 р. по 16.08.2006 р. включно. Умови цього договору зберігають силу протягом сього строку дії цього Договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення, законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

Згідно з Додатковою угодою № 34 від 26.01.2007 р. до Договору, у пункті 3.1. Договору замінено слова та цифри «…базовий місяць оренди (липень 2005 р.) 3 289, 95 грн.» на слова та цифри «… базовий місяць розрахунку (січень 2007 р.) 5698 грн. 20 коп. (без індексу інфляції за січень 2007 р., який має бути врахований при сплаті орендної плати за січень 2007 р.)».

Відповідно до умов Договору, позивач належним чином виконав умови укладеного Договору, що не заперечувалося відповідачем, надавши останньому в оренду об'єкт, визначений Договором.

При цьому, як встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 15.11.2010 р. у справі № 36/395 за позовом Фонду державного майна України до Приватного підприємства «Укрземресурс» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 284 від 17.08.2005 р. (Договір), відповідачем було повернуто 01.02.2010 р. орендоване приміщення балансоутримувачу.

Проте, в порушення умов договору відповідач не виконав свій обов'язок щодо сплати орендної плати відповідно до умов Договору до Державного бюджету України.

Вказаним рішенням у справі № 36/395 з відповідача стягнуто на користь Державного бюджету основну заборгованість з орендної плати у розмірі 13 723 грн., а також пеню за прострочення сплати заборгованості у розмірі 2 037, 84 грн.

Разом з тим станом на час подання позову, так само, як і на час розгляду даної справи сума основної заборгованості не стягнута з відповідача на користь Державного бюджету України, оскільки доказів іншого суду не надано.

За таких обставин, позивач нараховує пеню за Договором за період з 01.08.2013 р. по 29.09.2014 р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 2 630, 02 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Так як між сторонами укладено договір оренди (найму), слід керуватись положеннями закріпленими в Главі 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 759 ЦКУ, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 762 ЦКУ, встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як встановлено судом, між сторонами укладено Договір, де сторони погодили всі істотні умови договору, зокрема щодо порядку та строків оплати встановлених договором платежів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2010 у справі № 36/395, зокрема, щодо стягнення 13 723,50 грн. основного боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п. 3.5 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (Постанова Вищого господарського суду України від 31.08.2011 N 16/587-22/430, п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

За таких обставин, існують законні підстави для стягнення з відповідача пені.

Згідно розрахунку позивача сума пені становить 2 630, 02 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) та обчислюється за період з 01.08.2013 р. по 29.09.2014 р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Контррозрахунку суду не надано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, положення названої статті щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин, якщо інше не встановлено законом або договором.

Оскільки умовами укладеного між сторонами договору оренди встановлено можливість стягнення пені за кожний день прострочення, включаючи день оплати, то суд приходить до висновку про можливість стягнення пені за заявлений позивачем період, що перевищує шестимісячний строк.

З огляду на викладене, перевіривши розрахунок пені позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені у сумі 2 630, 02 грн., нарахованої з урахуванням умов Договору за прострочення грошового зобов'язання є такими, що відповідають нормам законодавства та підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.

Отже, витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1827, 00 грн. згідно з приписами ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Укрземресурс» (04128, м. Київ, вул. Кулібіна, 4/2; код ЄДРПОУ 31807220) на користь Державного бюджету України пеню в розмірі 2 630 (дві тисячі шістсот тридцять) грн. 02 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Укрземресурс» (04128, м. Київ, вул. Кулібіна, 4/2; код ЄДРПОУ 31807220) на користь Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, будинок 18/9; код ЄДРПОУ 00032945) судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 24.10.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева